Справа № 2/1522/11841/11
Провадження 6/522/329/25
14 серпня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Науменко А.В.
за участю секретаря Зелінська К.Ю.
розглянувши заяву представника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» - Андрюхіної Альони Русланівни про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» - Андрюхіної Альони Русланівни про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.
Ухвалою суду від 26.05.2025 року заяву прийнято до провадження.
В судове засідання призначене на 14.08.2025 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали заяви прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2012 року у справі № 2/1522/11841/11 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.
Суд встановив, що первісний кредитор, АКІБ «УкрСиббанк», передав свої права вимоги ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року.
У подальшому, ПАТ «Дельта Банк» передало свої права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (заявнику). Цей факт підтверджується Договором № 2244/К про відступлення прав вимоги від 13 травня 2020 року та витягом з додатку № 1 до цього договору, в якому зазначено кредитний договір, укладений з Боржником..
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом частини першої статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (ст. 1077 ЦК України).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Положенням частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Аналогічний правовий висновок сформовано постановою Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 2-3897/10 (№ в ЄДРСР 87733066).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі №201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі №190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі №370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом частин першої та третьої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Згідно частини другої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно частини п'ятої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом частини першої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про заміну сторони її правонаступником є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.259, 260, 442 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» - Андрюхіної Альони Русланівни про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом- задовольнити.
Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», код ЄДРПОУ 43212924, юридична адреса: 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, 28-А, у справі з виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2012 року у справі № 2/1522/11841/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за Кредитним договором в розмірі 29 417,81 доларів США, що за курсом НБУ складало 234 627,63 грн., що включає в себе: заборгованість за кредитом - 19 392,61 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 154 669, 64 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 840,92 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 70 512,53 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 194,19 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 1 548,80 грн., пеня за прострочення відсотків - 990,09 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 7 896,66 грн., а також судові витрати по 850,00 грн. мита та 60,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст ухвали виготовлений 19.08.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
14.08.25