Справа № 522/8734/25
Провадження 2/522/5352/25
14 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що є потерпілим від збройної агресії Російської Федерації (далі - РФ) проти України, яка розпочалася 20 лютого 2014 року. Цей факт підтверджується Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також висновками Верховного Суду у справі № 363/2981/16-ц. Позивач стверджує, що окупація та анексія українських територій є актом агресії відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX) та інших міжнародних і національних актів, що позбавляє РФ судового імунітету в українських судах з 20 лютого 2014 року.
Позивач вказує на два види завданої йому шкоди. Перший - це порушення права власності на квартиру в м. Нова Каховка, яка була пошкоджена внаслідок влучання бойового снаряду під час повномасштабного вторгнення. Позивач зазначає, що його сім'я втратила житло і можливість ним користуватися. Другий вид шкоди - це втрата частини національного багатства України, а саме - родовищ корисних копалин, які є об'єктом права власності Українського народу. Позивач посилається на дані видання The Washington Post та експертів «Нафтогаз України», згідно з якими вартість втрачених ресурсів становить 12.4 трильйона доларів США, і вказує, що його частка як громадянина України становить $672 421.18.
На підставі статей 13, 24, 1166 Цивільного кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, позивач вважає, що має право на відшкодування як майнової, так і моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій РФ. Він зазначає, що дії, що призвели до розгону мирного мітингу в Новій Каховці, здійснені за наказом російського військовослужбовця, свідчать про порушення норм міжнародного гуманітарного права та спричинення моральних і фізичних страждань. Таким чином, позивач вимагає відшкодування збитків у сумі $672 421.18 як компенсацію за порушення його майнових прав, $37749,31 за пошкоджену квартиру, $35000,00 моральної шкоди за порушення прав внаслідок агресії, та $35000,00 за пошкодження квартири.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року провадження по справі відкрито.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання призначене на 14.08.2025 року з'явився позивач ОСОБА_1 , на задоволенні позову наполягав в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з рф, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства рф в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства рф в Україні запитів щодо згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням рф збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави.
Згідно з ч. 2ст. 2 ЦК Україниучасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія рф проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.
Відомим також є той факт, що 24 лютого 2022 року рф здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022Про введення воєнного стану в Україні, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3ст. 82 ЦПК України.
Згідност. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача (позивачки) до українського суду із позовом до рф про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права.
Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації росією окремих територій Української держави, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (російську федерацію), а держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Основного Закону України).
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія це в тому числі, застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
За нормою ч. 6 ст. 5Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію.
Таким чином, рф є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме рф є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Згідно частини першої та четвертої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. (ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України).
Внаслідок військової агресії рф проти України, позивач зазнав моральних втрат і душевних страждань.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що: дійсно внаслідок військової агресії рф проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди; законодавець встатті 23 ЦКпередбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості); розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії рф проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди; такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії рф проти України тощо.
Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (у разі, якщо шкода відшкодовується за наявності вини).
При цьому, на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Судом встановлено, що позивач є внутрішньо-переміщеною особою відповідно до Довідки № 5105-7500864388 від 19.05.2022 року, а зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивачем надані переконливі докази щодо пошкодження належної йому квартири на праві власності(на підставі договору дарування від 28.03.2008 року) внаслідок бойових дій.
Отже, враховуючи характер порушень прав та законних інтересів позивача, та як наслідок спричинення позивачу моральної шкоди, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), суд вважає заявлений позивачем розмір моральної шкоди таким, що відповідатиме завданим матеріальним збиткам та моральним стражданням.
Щодо стягнення моральної шкоди внаслідок повномасштабних збройних дій рф проти України, суд зазначає наступне.
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що:дійсно внаслідок військової агресії рф проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди; законодавець в статті 23 ЦК передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості); розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії рф проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди; такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії рф проти України тощо.
Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (у разі, якщо шкода відшкодовується за наявності вини).
При цьому, на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Однак, суд вважає, що позивач в порушення ст.ст. 12, 13, 81ЦПК України не надали суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту завдання позивачу неправомірними діями рф моральної шкоди.
Попри загальновідомий факт збройної агресії рф проти України, позивач не звільняється від доведення наявності моральної шкоди та причинного зв'язку між нею та протиправними діями рф, що є обов'язковою умовою цивільно-правової відповідальності за спричинену моральну шкоду, а тому в цій частині позову суд відмовляє.
Щодо завдання майнової шкоди, суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, позивач посилався на відомості опубліковані в газеті The Washington Post (WP).
У справі «Про воєнні дії на території Демократичної Республіки Конго» (ДР Конго проти Уганди) міжнародний суд ООН у лютому 2022 року розглядав питання відшкодування різних типів збитків, заподіяних вторгненням Уганди: як фізичним особам та майну, так і збитки, заподіяні довкіллю, природним ресурсам та макроекономічну шкоду, та визнав порушення норм міжнародного права та міжнародного гуманітарного права, які забороняють грабіж, розкрадання і незаконну експлуатацію природних ресурсів та зобов'язують окупаційну владу запобігати таким діям.
Так діями з боку рф було порушено гарантоване ст. 13 Конституції України право позивача на природні ресурси, тобто сам факт збройної агресії рф проти України є причиною виникнення ситуації за якої позивач змушений відстоювати порушене відповідачем право у судовому порядку.
Разом з тим, посилання на відомості газети The Washington Post (WP) про понесення громадянами України збитків у сумі 12 трильйона 400 мільярдів доларів США, та 672 421,18 доларів США, кожним громадянином, не підтверджують позовні вимоги, оскільки дані розміщені в засобах масової інформації не можуть свідчити про точну суму майнової шкоди, завданої рф Україні, та безпосередньо позивачу.
Беззаперечний факт порушення рф територіальної цілісності України та прав і основоположних свобод громадян України не є безумовною підставою для відшкодування позивачу майнової шкоди саме у визначеному нею розмірі.
Крім того, постановою КМУ від 20.03.2022 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф починаючи з 19.02.2014.
Вказаним порядком, встановлено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема, за такими напрямами: 9) шкода, завдана земельним ресурсам, - напрям, що включає шкоду від пошкодження і знищення родючого шару ґрунту та шкоду, зумовлену забрудненням і засміченням земельних ресурсів. Визначення шкоди та збитків за показниками, зазначеними в абзацах третьому - п'ятому цього підпункту, здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Мінагрополітики за погодженням з Мінреінтеграції. Визначення шкоди та збитків за показниками, зазначеними в абзацах шостому - сьомому цього підпункту, здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Міндовкілля за поданням Держекоінспекції за погодженням з Мінреінтеграції.
Відповідальними за визначення шкоди та збитків: за показниками, зазначеними в абзацах третьому - п'ятому цього підпункту, є обласні, Київська міська держадміністрації (на період воєнного стану - військові адміністрації); за показниками, зазначеними в абзацах шостому - сьомому цього підпункту, - Держекоінспекція; 10) втрати надр - напрям, що включає втрати надр, завдані самовільним їх користуванням. Визначення збитків від самовільного, зокрема незаконного, користування надрами здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Міндовкілля за поданням Держгеонадр за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальними за визначення збитків за наведеним показником є Держгеонадра.
Таким чином, національним законодавством розроблено процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації.
З огляду на викладене, посилання позивача на відомості публікації The Washington Post (WP) та інші джерела в мережі Інтернет, в розумінні ст. 76 ЦПК України не є належними доказами завдання їй майнової шкоди.
Вищезазначені обставини є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди.
Стосовно відшкодування майнової шкоди, заподіяної руйнуванням квартири, суд зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір завданих збитків. Позивач лише вказав вартість квартири на момент її придбання, що не може вважатися актуальною та обґрунтованою оцінкою шкоди, завданої в результаті військових дій. Відсутність належного розрахунку та оцінки розміру шкоди не дозволяє суду встановити точну суму збитків, а отже, й задовольнити позовну вимогу. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку, позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 35000,00 євро.
В іншій частині позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 21.08.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
14.08.25