Справа № 522/11537/25
Провадження 2-о/522/381/25
14 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання зі своїм покійним чоловіком, ОСОБА_3 , з метою захисту своїх спадкових прав.
Заявниця обґрунтовує заяву тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим з 2004 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом шлюбу вони постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене житло належить заявниці на праві власності. Заявниця зазначає, що покійний, хоча і був зареєстрований за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), проживав спільно з нею, що підтверджується, зокрема, тим, що квартира за місцем реєстрації є неприватизованою і він не хотів втратити право на її приватизацію.
Заявниця, як спадкоємець першої черги, вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки вона спільно проживала зі спадкодавцем на час його смерті. Звернення до суду зумовлено відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через розбіжність місця реєстрації та фактичного проживання померлого. Заінтересованою особою вказується донька померлого, ОСОБА_2 , яка була зареєстрована разом з батьком.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року провадження по справі відкрито.
У судове засідання призначене на 14.08.2025 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
З наданих заявницею матеріалів суд встановив наступні факти.
З поданого свідоцтва про смерть з апостилем, виданого Департаментом Внутрішніх справ Південно-Африканської Республіки, а також з відповіді ТОВ «Свята Катерина-Одеса», де померлий вказував як місце постійного проживання квартиру заявниці, та акту про проживання, вбачається, що чоловік заявниці, ОСОБА_3 , постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданого свідоцтва про реєстрацію шлюбу, довіреності, виданої померлим на ім'я заявниці, та таблиці фотофіксації вбачається, що між ними існували міцні родинні зв'язки, властиві для людей, що ведуть спільний побут.
З наданих документів на поховання та довідки Посольства України в ПАР вбачається, що саме заявниця займалася всіма питаннями, пов'язаними з похованням чоловіка.
З листа від нотаріуса вбачається, що заявниця звернулася для відкриття спадкової справи, але їй було відмовлено через невідповідність місця реєстрації та фактичного проживання померлого, що й стало підставою для звернення до суду.
Довіреність, видана померлим на ім'я заявниці, якою він надавав їй право розпоряджатися усім його майном свідчить високий рівень довіри та спільність інтересів.
Також заявником надано докази того, що саме померлий сплачував кошти за послуги з надання інтернету до квартири АДРЕСА_1 в якій зареєстрована заявник.
Нарешті, документи про поховання, що підтверджують організацію та оплату витрат заявницею, а також довідка Посольства України в ПАР про доставку тіла до Одеси, демонструють, що саме заявниця займалася всіма питаннями, пов'язаними зі смертю чоловіка, що є типовим для близьких родичів, які спільно проживали. На підставі цих доказів суд дійшов висновку, що заявниця спільно проживала зі спадкодавцем на час його смерті.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.2ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1ст. 293 Цивільного процесуального кодексу Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з ОСОБА_3 на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов'язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину.
Керуючись ст.ст. 5,6,10,263-265,315-319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем- задовольнити.
Встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з чоловіком ОСОБА_3 на час його смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 21.08.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
14.08.25