Справа № 502/326/25
21 серпня 2025 року м. Кілія
СуддяКілійського районного суду Одеськоїобласті Балан М.В.
розглянувши матеріали адміністративної справи які надійшли від Відділення поліції № 1 Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Кілійського районного суду Одеської області від Відділення поліції № 1 Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 247370 від 15.02.2025 року з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Згідно з вказаного протоколу серії ЕПР1 № 247370, складеного 15.02.2025 року, встановлено, що 15.02.2025 року о 01 годині 14 хвилин в м. Кілія Одеської області по вул. Миру, 164, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «АЗЛК 21412», державний номерний знак « НОМЕР_1 » в стані алкогольного сп'яніння : запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Зі згоди водія огляд а стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки із застосуванням технічного засобу алкотестер «Драгер» - результат 0, 67 пром. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в найближчому закладі охорони здоров'я, водій відмовився, чи порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Суддя, дослідивши відповідний протокол з додатками встановив наступне.
В судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 пояснив, що з досліджених матеріалів справи, відсутні причини зупинки транспортного засобу та не була зрозуміла особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується відеозаписом, який міститься в матеріалах справи. Просив закрити провадження по справі, виходячи з того, що зупинка транспортного засобу не містила законних підстав та була проведена з порушенням закону, що потягнуло за собою незаконне складання адмінпротоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, нагрудний відео реєстратор поліцейського (бодікамера) не зафіксував роз'яснення ОСОБА_1 , його процесуальний статус, роз'яснення, відповідно до ст. 268 КУпАП право на участь захисника, для надання йому професійної юридичної допомоги та не роз'яснено суть правопорушення. Зазначив, що з долученого до матеріалів адміністративної справи відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейського вбачається, що під час спілкування з поліцейським, ОСОБА_1 , поводився адекватно, чітко відповідав на запитання поліцейського, висловлював свої заперечення, зауваження, його поведінка цілком відповідала обстановці. Також з зазначеного відео не вбачається, що він допустив будь-яке порушення правил дорожнього руху, за які його було зупинено, відповідно усі наступні вимоги працівників поліції, для нього, як водія, не були обов'язкові для виконання, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчинені, ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підсумовуючи вищевикладене, зазначив, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.
Суддя, заслухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали адміністративної справи за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 247370 від 15.02.2025 року, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, без зазначення дати та часу;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.02.2025 року без зазначення дати та серії, номеру протоколу до якого він долучається;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , від 15.02.2025 року;
- довідку інспектора САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 15.02.2025 року про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних підсистеми «Адмінпрактика» ІПНП, повторності порушення на протязі року за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має;
- довідку інспектора САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 15.02.2025 року, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобами НОМЕР_2 від 17.10.2024 року;
- диск з відеозаписами про події, які мали місце 15.02.2025 року відносно ОСОБА_1 , оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Слід зазначити, що складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 247370 від 15.02.2025 року, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху.
Між тим, відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП за наявності у водія ознак алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів проводиться огляд такого водія на стан сп'яніння. При цьому суддя зазначає, що з'ясуванню наявності ознак алкогольного сп'яніння та проведенню огляду водія на стан сп'яніння повинна передувати законна зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням особи, на чому наголошував захисник у поданому клопотанні.
Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Тобто, в контексті статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» законодавець не наділяє поліцейського ані правом, ані обов'язком щодо зупинки транспортних засобів з метою здійснення роботи по проведенню профілактичних заходів щодо попередження правопорушень учасниками дорожнього руху.
З досліджених матеріалів справи не вбачається можливим однозначно констатувати причину зупинки транспортного засобу, адже з долученого відеозапису не вбачається, яке саме порушення Правил дорожнього руху було вчинено ОСОБА_1 , яке б відображало причину зупинки згаданого транспортного засобу під його керуванням.
З огляду на зазначене працівниками патрульної поліції не було дотримано вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», а відповідний транспортний засіб під керування ОСОБА_1 , було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено його права.
Оскільки, транспортний засіб під управлінням ОСОБА_1 , було зупинено з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree), сформульованої Європейським Судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи зазначені докази, суддя бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відтак, за встановлених у судовому засіданні обставин даної справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, суддя вважає, що матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та їх аргументація у цілому, не підтверджують у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення та є сумнівними.
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №463/1352/16-а (постанова КАС ВС від 08.07.2020 №463/1352/16-а).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищенаведене, суддя приходить до переконання, що провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 256, 280 КпАП України, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан