Справа № 947/25982/24
Провадження № 2/947/1983/25
21.08.2025 року
Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 23 березня 2019 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з Кірста договір №730031 за яким остання отримала у позику 7000 грн. строком на 30 днів під 1,53 відсотка на день.
Вказано, що Кірста отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 25102 грн., яка складається з: 7000 грн. - основний борг, 3780 грн. заборгованість по відсотках та 3360 грн. штраф, яку, разом з інфляційними витратами 10878,48 грн. та 3% річних у сумі 2262,16 грн., просить суд стягнути з відповідача. Також позивача зазначає, що є правонаступником за вказаною угодою.
Заочним рішенням суду від 27.11.2024 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ВФН Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за Договором №730031 від 23.03.2019 у розмірі 10213 грн., яка складається з 7000 грн. тіло кредиту та заборгованість за відсотками у розмірі 3213 грн., і судові витрати в сумі 1581,17 грн.
За заявою представника відповідачки ухвалою суду від 21.02.205 заочне рішення суду скасоване та справу призначено до розгляду у загальному порядку.
Представник відповідачки подав відзив у якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на неправомірність нарахування штрафних санкцій та відсутність доказів надання кредиту.
Учасники справи у засідання 21.08.2025 не явилися, повідомлялися належним чином.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ТОВ «ВФН Фінанс» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа, та є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
25.07.2024 загальними зборами учасниками ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» змінено назву на ТОВ «ВФН Фінанс».
Судом встановлено, що 23 березня 2019 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з Кірста договір позики №730031 в електронній формі за яким остання отримала кредит 7000 грн.
Згідно з п. 1.1 розмір кредиту 7000 грн.
Відповідно п.1.2 Договору - Строк користування позикою складає 30 днів.
Згідно з п. 1.3.1 встановлена відсоткова ставка 1,53 % на день.
Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано та судом не здобуто.
Позивач є правонаступником щодо зобов'язань відповідачки за договором №730031.
Зобов'язання щодо повернення суми кредиту та процентів відповідачкою не виконані.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно абз.1 ч.1, ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За правилами ч.1 ст.638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 року відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п.12 ч.1 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно з ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з того, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження факту надання відповідачці позики за Договором №730031 укладеним у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства, і сторона відповідача не заперечує отримання зазначеного кредиту у сумі 7000 грн., вимога про стягнення основного боргу у розмірі 7000 грн., відповідно, є законною та обґрунтованою.
Згідно вказаного Договору позика надається строком на 30 днів, тобто до 22.04.2019р., відповідач мала сплатити позивачеві 7000 грн. - остаток суми позики за договором та 3213 грн. - суму процентів за користування позикою (1,53% на день), а всього 10213 грн.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог та підстав, вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №730031 у розмірі 7000 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 3213 грн., а разом 10213 грн. виходячи з того, що відповідно до положень ст.1048 ЦК України, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування коштами у межах погодженого сторонами строку дії Договору, тобто до 22.04.2019 року. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, та яка повинна бути застосована в даній справі щодо спростування нарахованих позивачем процентів (як за загальними, так і за простроченими).
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Враховуючи викладене, правові підстави для стягнення відсотків з відповідача на користь позивача поза спливом строку на який надавалася позика, відсутні.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому суд вважає, що підстав для стягнення штрафу 3360 грн. не має.
Спірні правовідносини ти щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних регулюються:
-ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, за якими одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк;
-ст. 625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.
Однак, згідно п.18 Прикіневих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже у позивача виникло право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат , які з 22.04.2019 по 23.02.2022 складають: інфляційні нарахування - 2000,07 грн. та 3% річних - 871,32 грн.
На підставі викладеного, суд вважає можливим позов задовольнити частково.
Крім того на підставі ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача стягнуютьсясудові витрати 646,67 грн., які складають з сплати судового збору, пропорційно задоволеним вимогам (26,70%).
Згідно частин 1,2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ч.1,2 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також судом встановлено, що між позивачем та Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» 22.03.2024 укладено договір про надання правничої допомоги №33, і Додаткова угода. Суду надано детальний опис робіт на загальну вартість 3500 грн.
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам (26.70%) у сумі 934,50 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на загальну суму 1581,17 грн. (934,5 + 646,67).
Судом вживалися заходи щодо витребування доказів за клопотанням позивача, однак відповідна ухвала суду від 23.05.2025 залишилася ТОВ «Вей Фор Пей» без виконання, при наявності даних про її отримання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 254, 256, 267, 525, 526, 610-612, 549, 625, 638, 1046-1049 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ВФН Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за Договором №730031 від 23.03.2019 у розмірі 13084,39 грн., яка складається з 7000 грн. тіло кредиту, заборгованість за відсотками у розмірі 3213 грн., 3% річних 871,32 грн. та інфляційні витрати 2000,07 грн., і судові витрати в сумі 1581,17 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Я. В. Бескровний