Справа № 461/4141/25
Провадження № 1-кс/461/5166/25
21.08.2025 року, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах Ужгородського відділу №2 ГУ ДМС в Закарпатській області в особі начальника ОСОБА_5 про скасування арешту майна, -
адвокат ОСОБА_4 в інтересах Ужгородського відділу №2 ГУ ДМС в Закарпатській області в особі начальника ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42024142400000046 від 25.07.2024.
В обгрунтування заявленого клопотання вказує на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.06.2025 за наслідками розгляду клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про надання дозволу на арешт майна накладено арешт на предмети, виявлені та вилучені під час обшуку у період з 11.06.20205 по 12.06.20205, проведеного в Ужгородському відділі №2 ГУ ДМС в Закарпатській області, код 2123 за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, вул. Шевченка 60, серед іншого на комплекс системи відеоспостереження HIKVISION №101460549. Вказує на те, що станом на 14.08.2025 року в ході досудового розслідування підозри ОСОБА_7 або іншим працівникам щодо подій, в яких проводився обшук в очолюваному ним закладі не оголошувалася. З моменту вилучення даних речей слідчий міг провести всі необхідні слідчі дії. Крім цього, власником було надано паролі доступу до вмісту системи спостереження та слідчий мав можливість дослідити та скопіювати всі необхідні файли з комплекс системи відеоспостереження HIKVISION № 101460549. За довгий проміжок часу з моменту вилучення комплексу системи відеоспостереження по теперішній час, установа фактично знаходиться без відеоспостереження, що є необхідним засобом безпеки установи, яка зберігає персональні дані громадян, бланки документів, обладнання для їх видачі. За таких обставин просить клопотання задоволити та скасувати арешт.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що не заперечує стосовно задоволення клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142400000046 від 25.07.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.06.2025, за наслідками розгляду клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про надання дозволу на арешт майна, накладено арешт на предмети, виявлені та вилучені під час обшуку у період з 11.06.20205 по 12.06.20205, проведеного в Ужгородському відділі №2 ГУ ДМС в Закарпатській області, код 2123 за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, вул. Шевченка 60, серед іншого на комплекс системи відеоспостереження HIKVISION №101460549.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено слідчим суддею, однією з підстав накладення арешту було те, що вказаний комплекс відеоспостереження відповідає вимогам ч.1 ст.98 КПК України та може бути використаний як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчий суддя зазначає, що орган досудового розслідування мав можливість та був зобов'язаний оглянути вказані речі, встановити достовірно чи дійсно на них збереглися сліди або інші відомості, які можуть бути використанні як доказ у кримінальному провадженні, та, відповідно, за наявності, вилучити такі сліди або інші відомості.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 зазначив, що не заперечує стосовно скасування арешту майна на вказаний комплекс відеоспостереження.
Таким чином, слідчим суддею встановлено та не заперечується прокурором, що комплекс системи відеоспостереження HIKVISION №101460549, а також сліди або інші відомості, що містилися на ньому, на даний час вже не використовуються в якості об'єктів дослідження у кримінальному провадженні.
Таким чином, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки під час розгляду вказаного клопотання встановлено, що з вказаного клопотання органом досудового розслідування вилучена необхідна інформація та не встановлено, які додаткові відомості може містити на собі вилучений комплекс системи відеоспостереження, а тому немає необхідності подальшого утримання його під арештом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч.3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.
Зважаючи на доводи, викладені у клопотанні, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що в застосуванні такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна потреба відпала.
Суд вважає, що на даний час потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3 ст.132 КПК України.
Таким чином, накладення обтяження слід скасувати, оскільки це не перешкоджає розгляду кримінального провадження по суті та виконанню судового рішення в майбутньому.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий суддя,
клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 13.06.2025 року на виявлений та вилучений під час обшуку, проведеного у період з 11.06.20205 по 12.06.20205 в Ужгородському відділі №2 ГУ ДМС в Закарпатській області, код 2123 за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, вул. Шевченка 60, комплекс системи відеоспостереження HIKVISION №101460549.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1