Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/4303/25
Провадження №: 1-кп/332/617/25
21 серпня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за №12025082030000338 від 21 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
встановив:
До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Ухвалою судді від 19.08.2025 по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_6 , який про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, в підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначив, що має постійне місце проживання, має цивільну дружину, дитину, хоча і не записаний у свідоцтві про народження дитини батьком, переховуватись та впливати на потерпілу, свідків не збирається. Він навіть не має паспорту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, посилаючись на недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши доводи клопотання, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Прокурором заявлено та надано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України та зазначені в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, -не зникли та продовжують існувати.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
У підготовчому судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який був продовжений до 22.08.2025 включно.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Відтак, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином. Тому, розуміючи можливі наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п.8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Під час розгляду клопотання в суді не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, чи іншого комплексу обставин, які би переважили над встановленими судом ризиками, передбаченими п.п. 1, 3, ч. 1 ст.177 КПК України.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_4 кримінального правопорушення, рівень суспільної небезпеки, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування або відсутності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що жоден із інших - більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.77 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків та рішень суду. Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 . Підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого суд не вбачає.
Враховуючи положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, категорії та характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину, суд не вбачає підстав не визначення розміру застави, як умови звільнення обвинуваченого з-під варти
Керуючись ст.ст.177-178, 181, 194, 315, 369 - 372 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,- задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 жовтня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали направити співробітникам Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Повний текст ухвали виготовлений 21 серпня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1