Справа № 308/11820/25
1-кс/308/4917/25
20 серпня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , та захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у рамках кримінального провадження, відомості про яке 18.08.2025 року внесені до ЄРДР за №12025071030001603, про застосування відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Харків, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що 06.07.2025 року ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , де останній проходить військову службу по теперішній час.
Відтак, з моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, прийняв присягу на вірність народу України.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Окрім цього, солдат ОСОБА_4 мав поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, згідно яких кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, та ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Незважаючи на викладене, 18.08.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 00 години 30 хвилин, проходив по вулиці по вулиці Павла Чубинського в місті Ужгород. В цей час, ОСОБА_4 побачив громадянку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка сиділа поблизу продуктового магазину «У Стаса».
Так, в ході спілкування з останньою, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне, відкрите заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення.
В подальшому, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити свої особисті потреби за рахунок незаконного викрадення майна, відкрито викрав належний потерпілій поліетиленовий пакет, в середині якого знаходилися гаманець з грошовими коштами в сумі 200 доларів США, 50 Євро, 2000 гривень, дві банківські картки і паспорт громадянина України, видані на ім'я останньої, мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 12», вартість якого встановлюється та продукти харчування.
Після цього ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення разом з викраденими речами, розпорядившись останніми на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку.
За таких обставин, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
18.08.2025 в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
18.08.2025, встановивши достатність доказів для підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 оголошено повідомлення про підозру кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Підозрюваним у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець за національністю, громадянин України, уродженець міста Харків, неодруженого, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий - вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2021 за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки та 03.02.2025 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільненого від відбування покарання з невідбутим терміном 1 рік.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: - протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 18.08.2025; - протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 18.08.2025; - протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.08.2025; - протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.08.2025; - протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 18.08.2025; - трьома протоколами огляду місця події від 18.08.2025; - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.08.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України встановлені та підтверджені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
1. Запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Підозрюваний ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем, який нещодавно самовільно покинув в/ч НОМЕР_1 , що не є перешкодою для того, щоб бути призваним в будь-який регіон та легально покинути територію міста Ужгород та переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що тим самим, унеможливлює проведення ряду слідчих дій у кримінальному провадженні. Слід враховувати, що підозрюваний зареєстрований та мешканець Харківської області. Постійного та визначеного місця проживання в місті Ужгород останній немає, що у свою чергу, створює реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 має намір покинути територію міста Ужгород та переховуватись від органу досудового розслідування та суду
Злочин, який інкримінуються ОСОБА_4 є тяжким і передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що у разі визнання винним останнього у вчиненні даного кримінального правопорушення, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Окрім цього, слід враховувати, що вироком вироком Московського районного суду м. Харкова 13.05.2021 за ч. 2 ст. 186 України ОСОБА_4 було обрано покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, який на підставі ст. 81 КК України 03.02.2025 був умовно-достроково звільнений від відбування покарання з не відбутим терміном 1 рік. Однак, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, натомість, будучи умовно-достроково звільненим, повторно вчинив рецидив злочинів.
2. Запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які відомі підозрюваному ОСОБА_4 .
Це підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, та останньому відомі прізвище та ймовірне місце проживання потерпілої, а тому підозрюваний ОСОБА_4 має реальну можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до потерпілого від даного кримінального провадження.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.
Аналогічні протиправні методи впливу можуть бути застосовані і до свідків, дані яких відомі обвинуваченому, виходячи зі способу вчинення правопорушень, з метою надання ними неправдивих показань, складання неправдивих висновків, або відмови від надання таких.
З огляду на вищевикладене, зазначене обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
3. Запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, в тому числі в електронному вигляді, які б підтверджували його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину.
4. Вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 був вже притягнутий до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став, натомість продовжує вчиняти нові злочини.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів (п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України).
У даному випадку ініціювання перед судом питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об'єктивною дійсністю.
У зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука обвинуваченого, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходу, як:
- особисте зобов'язання не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов'язків, оскільки обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати суду встановити всі обставини події;
- особиста порука також не може бути застосована, як запобіжний захід, оскільки обвинувачений вже самовільно покинув військову частину в якій був офіційно працевлаштований, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати суду встановити всі обставини події;
- домашній арешт є недоцільним, оскільки підозрюваний не є місцевим жителем та в разі обрання такого запобіжного заходу посилиться ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
А тому інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
Під час обрання вказаного запобіжного заходу слідчим та прокурором враховано такі обставини:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Стороною обвинувачення взято до уваги, що у матеріалах досудового розслідування містяться докази, які є вагомими для повідомлення ОСОБА_4 про підозру, та свідчать про об'єктивний зв'язок між підозрюваним та вчиненим кримінальним правопорушенням. Перелік доказів вказаний вище, а саме на аркушах 3 та 4 цього клопотання;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується. Враховано, що у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10-ти років, а також слід враховувати, що за порушення умовно-дострокового звільнення йому буде призначено не відбуту частину покарання вже за вчинене раніше кримінальне правопорушення (злочин).
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого. Слідчим та прокурором взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 не належить до неповнолітніх осіб, осіб похилого віку, тяжко хворих, багатодітних батьків, не має місця постійної роботи та сталих соціальних зв'язків тощо, а тому не існує обставин, які б істотно впливали на доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
4) Стороною обвинувачення враховано, що факторів, які формують репутацію підозрюваного та впливають на обрання запобіжного заходу, наприклад участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або участі у складі миротворчих сил ООН, наявність поранень при виконанні службового або громадянського обов'язку, держаних нагород, почесних звань, не встановлено.
З огляду на вищенаведене, слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 клопотання підтримав з викладеними в такому підставами. Просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, впливати на потерпілу та свідків по справі чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Щодо застави, то просив визначити таку в межах ст. 182 КК України.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення внесеного слідчим клопотання. Просив обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту по місцю проходження військової служби.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК Кримінального кодексу України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
Дане кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 18.08.2025; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 18.08.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.08.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 18.08.2025; трьома протоколами огляду місця події від 18.08.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.08.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
При розгляді клопотання слідчим суддею також оцінено особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину.
Крім цього, судом враховано також те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем.
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи наявні ризики, існування яких доведено, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. В зв'язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, задоволенню не підлягає.
Щодо обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слід зазначити наступне.
На даній стадії досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Слідчий суддя погоджується із твердженням органу досудового розслідування про наявність ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду в рамках даного кримінального провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 та тяжкості можливого призначення покарання.
Також слідчий суддя враховує те, що підозрюваний має можливість незаконно випливати на свідків, потерпілу по кримінальному провадженню, чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_4 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
На думку слідчого судді, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_4 .
Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на вказане та враховуючи висловлену, в судовому засіданні позицію прокурора, який вважає, що при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід визначити розмір застави, беручи до уваги матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_4 підозрюється, а також те, що інкримінований злочин було вчинено в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на думку слідчого судді внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Харків, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 10 год. 22 хв., 17.10.2025 року.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 10 год. 22 хв., 18.08.2025 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, - в розмірі вісімдесяти (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240 грн.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з потерпілою та свідками по справі,
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади - ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному, що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1