Справа № 308/11106/25
21 серпня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 та її адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/11106/25, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030001493 від 26.07.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Донецької області, м. Донецьк, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, на утриманні одна малолітня дитина, працюючої в компанії «AIR MEDIA TECH», раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України,-
25.07.2025 року, близько 19 год. 20 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ресторану «На хмарі», який знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 4а , та в цей час побачила на підлозі чоловічий гаманець чорного кольору. В той момент у ОСОБА_4 виник протиправний корисливий мотив, направлений на таємне викрадення даного гаманця з метою особистого збагачення. Тоді остання, реалізуючи свій корисливий мотив та діючи з прямим умислом, таємно, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою особистого збагачення, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу взяла із підлоги чоловічий гаманець чорного кольору, який належить потерпілому ОСОБА_6 , в середині якого знаходилися грошові кошти у сумі 6000 гривень, банківські картки банку «Приват Банк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , банківські картки банку «ОщадБанк» № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , банківська картка банку «OtpBank» № НОМЕР_8 , паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_9 ) та студентський квиток виданий на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_10 . Взявши даний гаманець, ОСОБА_4 вирішила привласнити його, після чого покинула місце події, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном.
Виходячи з вищенаведеного, своїми умисними діями ОСОБА_4 завдала потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 6000 грн.
Крім цього, близько 19 год. 20 хв. 25.07.2025 року ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ресторану «На хмарі», який знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 4а, та в цей час побачила на підлозі чоловічий гаманець чорного кольору. В той момент у ОСОБА_4 виник протиправний корисливий мотив, направлений на привласнення даного гаманця з метою особистого збагачення. Тоді остання, реалізуючи свій корисливий мотив та діючи з прямим умислом, таємно, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою особистого збагачення, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу взяла із підлоги чоловічий гаманець чорного кольору, який належить потерпілому ОСОБА_6 , в середині якого знаходилися грошові кошти у сумі 6000 гривень, банківські картки банку «Приват Банк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , банківські картки банку «Ощадбанк» № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , банківська картка банку «OtpBank» № НОМЕР_8 , паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_9 ) та студентський квиток виданий на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_10 , які являються важливим особистим документом.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану та ч. 3 ст. 357 КК України, а саме в незаконному заволодінні іншим важливим особистим документом.
ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнала повністю, щиро покаялася у вчиненому та підтвердила обставини вчиненого злочину, що викладені в обвинувальному акті, при цьому вказавши суду час, місце і спосіб вчинених злочинів. На даний час шкодує у вчиненому та просить суд суворо її не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Претензій майнового характеру до ОСОБА_4 не має. Цивільний позов не заявляє. Покарання залишає на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, які правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності і істинності їх позицій не має, розуміючи при цьому, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
У справах “Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (пункт 253), “Козинець проти України» від 06.12.2007 (пункт 54), “Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 (пункт 150), “Зякун проти України» від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, «поза розумним сумнівом», до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень і кваліфікує її дії за ч. 3 ст. 357 КК України, а саме в незаконному заволодінні іншим важливим особистим документом та ч. 4 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винної, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, зокрема злочин за ч.4 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, та те, що ОСОБА_4 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності.
Поряд з вказаними обставинами, при призначенні покарання суд враховує дані щодо особи обвинуваченої ОСОБА_4 , яка на обліку в лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, та постійне місце роботи, заміжня, на утриманні має малолітню дитину.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 є те, що остання щиро покаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, дала визнавальні показання.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 те, що остання свою вину визнала повністю, потерпілий не має до обвинуваченої претензій.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченої, а також обставини, що пом'якшують покарання, яких є декілька, а тому приходить до висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає про необхідність призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, в межах санкцій ч. 4 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України, із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України та можливість виправлення обвинуваченої без відбування нею призначеного покарання, а тому вважає за необхідне застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням їй обов'язків, згідно ст.76 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченої та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлено. Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів по справі, суд вирішує у порядку визначеному ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.7-29, 368-371,373,374,376,392,394,395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити їй покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі,
- за ч.3 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Речові докази по справі:
- чоловічий гаманець чорного кольору; грошові кошти 6 купюр номіналом 1000 гривень з серійними номерами АВ26666177, БП0859083, 3C3895660, ЕГ5098565, АД1188480, ВУ8828156; банківські картки банку «Приват Банк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ; банківські картки банку «Ощад Банк» № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 ; банківська картка банку «OtpBank» № НОМЕР_8 ; картки для знижок у кількості 3 штуки; паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_9 ); студентський квиток виданий на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_10 - вважати повернутими власнику.
- відеозапис з камери внутрішнього відеоспостереження,- зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий ОСОБА_1