Справа № 304/1779/25 Провадження № 3/304/942/2025
13 серпня 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серія ЗхРУ № 144848 від 19.07.2025 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб.тел. НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 144848 від 19.07.2025 року, складеного інспектором прикордонної служби вищої категорії начальником групи зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 вбачається, що 19 липня 2025 року о 18 год.45 хв. був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_1 , на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на околиці населеного пункту Перечин (Ужгородський район м. Перечин) прикордонним нарядом «пост» на відстані 7000 метрів до державного кордону в напрямку 202 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку в умовах воєнного стану та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час проведення судового засідання у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку адресату смс-повідомлень, та які є в матеріалах справи, проте на адресу суду 12.08.2025 року подана заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалець М.І., в якій адвокат просить розглянути справу без її участі та без участі її підзахисного ОСОБА_1 , підтримують у повному обсязі подані письмові пояснення (заперечення), викладені в редакції від 12.08.2025 року, та просять закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
У поданих письмових запереченнях захисник Ковалець М.І. зазначає наступне, 19.07.2025 року ОСОБА_1 та його наречена ОСОБА_4 прямували у напрямку м.Перечин на транспортному засобі марки SEAT IBILA д.н.з. НОМЕР_3 , оскільки мали на меті відвідати Невицький замок. Натомість під час прямування до замку, вони помітили безпілотний літальний апарат, який кружляв над ними. В подальшому, транспортний засіб під керування ОСОБА_1 був зупинений працівниками прикордонної служби. які повідомили останнього що ним, ніби-то, здійснено правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП, а саме спроба незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктам пропуску в умовах воєнного стану. При цьому у запереченнях звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 ніби-то намагався перетнути кордон пішки, натомість зазначена обставина не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 та йото наречена рухалися на транспортному засобі, який належить останній. Також, відповідно до протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вбачається, що останній перебував на відстані 7000 метрів від державного кордону, що становить значну відстань. Наголошують, що ОСОБА_1 не визнає свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, а вищевказана заява була підписана в умовах психологічного тиску боку працівників прикордонної служби, без належного роз'яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та без можливості отримання юридичної допомоги з боку адвоката. ОСОБА_1 перебував у стані стресу, не усвідомлював повною мірою правові наслідки підписання вищевказаної заяви, а також, фактично не мав свободи волевиявлення, оскільки така заява була наперед підготовлена для підпису. ОСОБА_1 не мав наміру незаконно перетинати державний кордон поза встановленими пунктами пропуску, оскільки останній рухався у вихідний день (Суботу) у денний час, з нареченою та спільним псом у транспортному засобі.
Захисник вважає складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом, оскільки, в порушення вимог статті 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, безпосередньо не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону. Також з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетинання Державного кордону. Матеріали справи не містять фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, пояснення інших осіб (свідків, очевидців події), у справі також відсутні речові докази, чи будь-які інші докази, які б об?єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на перетинання Державного кордону України в Словацьку Республіку, які безпосередньо інкримінуються ОСОБА_1 . Матеріали справи про адміністративне правопорушення №304/1779/25 не містять будь-які посилання або інші відомості, які б вказували на те, що ОСОБА_1 намагався незаконно перетнути Державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску через Державний кордон. Та сторона захисту вважає відсутнім склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП за тими обставинами, які викладені у протоколі, оскільки наведені інспектором прикордонної служби обставини не відповідають фактичним обставинам, які мали місце 19.07.2025 року. Та до поданих до суду заперечень захисник просить долучити до справи письмові пояснення свідка ОСОБА_4 від 12.08.2025 року. Просять закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов'язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Повно і всебічного вивчивши матеріали справи №304/1779/25, вивчивши письмові пояснення, надані захисником ОСОБА_1 - адвокатом Ковалець М.І., викладені в редакції від 12.08.2025 року, приходжу до наступних висновків.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Відповідно до положень ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до вимог ст.ст.245,252,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно з Положенням про прикордонний режим, затвердженим постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року (зі змінами та доповненнями) передбачено порядок в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі. Цим же положенням передбачено, що прикордонна смуга - це ділянка місцевості завширшки 5 км.
Диспозицією частини першої статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП характеризується наявністю прямого умислу.
Об'єктивна сторона правопорушення ст.204-1 КУпАП виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно статті 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше непередбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Згідно п.1 ст.21-7 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" поверхнева перевірка здійснюється щодо осіб, речей, товарів (вантажів) і транспортних засобів, які перебувають у контрольованому прикордонному районі, в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України або контрольному пункті в'їзду-виїзду, а саме:
1) у разі порушення особою чи спроби особи порушити прикордонний режим, режим у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, режим у контрольних пунктах в'їзду-виїзду або зашкодити інтересам національної безпеки України;
2) у разі перебування особи в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу;
3) у разі наявності підстав вважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
4) у разі наявності підстав вважати, що в особи чи в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров'ю людини;
5) якщо транспортний засіб або річ особи є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходяться в місці, в якому могло бути вчинено правопорушення;
6) в інших випадках, передбачених законодавством або рішенням суду.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 144848 від 19.07.2025 року, складеного інспектором прикордонної служби, начальником групи зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 вбачається, що 19 липня 2025 року о 18 год.45 хв. був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_1 , на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на околиці населеного пункту Перечин (Ужгородський район м. Перечин) прикордонним нарядом «пост» на відстані 7000 метрів до державного кордону в напрямку 202 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку в умовах воєнного стану та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Суд вважає вищезазначений протокол неналежним доказом, оскільки, в порушення вимог статті 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, безпосередньо не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону. Також з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетинання Державного кордону.
Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, пояснення інших осіб (свідків, очевидців події), у справі також відсутні речові докази чи взагалі будь-які інші докази, які б не суб'єктивно (на розсуд суб'єкта складання протоколу), а об'єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на перетинання Державного кордону України в Словацьку Республіку, що ставиться ОСОБА_1 у провину. А отже, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Окрім того, як вбачається з протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучених речей і документів від 19.07.2025 року (а.с.3), який міститься у матеріалах справи, під час огляду не виявлено та не вилучено жодного з предметів, які могли б бути знаряддям або об'єктом правопорушення.
3 наданих доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки суду не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, яке йому інкриміновано.
Таким чином, приходжу до висновку про те, що наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП за тими обставинами, які викладені у протоколі, не відповідають фактичним обставинам та наданим стороною захисту матеріалам.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення №304/1779/25 не містять будь-які посилання або інші відомості, які б вказували на те, що ОСОБА_1 намагався незаконно перетнути Державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску через Державний кордон.
Разом з цим, у протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 не вказано жодної вчиненої ним дії, яка б відповідала об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Так, наведення в описовій частині протоколу відомостей про виявлення та затримання ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку поза межами пунктів пропуску в пішому порядку в умовах воєнного стану, є неконкретним формулюванням обвинувачення.
Таким чином, твердження у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання Державного кордону з України до Словацької Республіки, поза пунктами пропуску через державний кордон України, не ґрунтується на наявних у справі матеріалах, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, зокрема відсутній маршрут руху порушника та лінії державного кордону, чи інші беззаперечні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_1 спільно з групою осіб до інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Разом з тим, суд критично приймає надані стороною захисту письмові пояснення свідка ОСОБА_4 від 12.08.2025 року та як доказ у справі їх не приймає, оскільки до початку розгляду справи по суті вказаний свідок стороною захисту не заявлений, в судове засідання по розгляду справи відносно ОСОБА_1 свідок ОСОБА_4 не з'явилася та у разі задоволення судом клопотання захисника про допит вказаного свідка, пояснення безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду не надавала. А отже, зазначені вище письмові пояснення свідка ОСОБА_4 неналежним та недопустимим доказом у даній справі, оскільки відповідно до вимог КУпАП вказаний свідок не був безпосередньо допитаний в судовому засіданні під час розгляду цієї справи за участю всіх учасників справи, незважаючи на забезпеченні цього права судом стороні захисту. Та саме суд мав роз'яснити свідку його права та обов'язки, попередити свідка ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України та привести свідка до присяги. Після цього свідок мав надати свої покази та йому ж могли бути поставлені додаткові запитання судом і учасниками процесу. Свідок також мав би усвідомлювати наслідки таких його свідчень. Тому викладена у заяві (поясненні) ОСОБА_4 від 12.08.2025 року інформація не може розцінюватися як покази свідка ОСОБА_4 та в якості доказу сторони захисту судом не приймаються.
До матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 144848 від 19.07.2025 року, інспектором прикордонної служби вищої категорії начальником групи зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 додані такі документи: протокол про адміністративне затримання громадянина України ОСОБА_1 від 19.07.2025 року (а.с.2), протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 19.07.2025 року (а.с.3), копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 4); письмові поясненнями ОСОБА_1 від 19.07.2025 року, в яких вказано, що він не мав наміру незаконно перетинати Державний кордон та пояснено, що він, ОСОБА_1 їхав в сторону Невіцького замку з туристичною метою. Поїздка відбувалася з нареченою у власному транспортному засобі (а.с.5); заява ОСОБА_1 від 19.07.2025 року про розгляд справи без його участі, свою вину визнає (а.с.7-8), рапорт інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника групи зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 про виявлення ОСОБА_1 від 19.07.2025 року (а.с.9), схема затримання громадянина України ОСОБА_1 (а.с.10).
Разом з тим, будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 саме адміністративного правопорушення за кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.1 ст.204-1 КУпАП, а також винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, суду не представлено.
При цьому суддя враховує ту обставину, що ОСОБА_1 затриманий на значній на відстані до лінії державного кордону, при цьому у нього не виявлено предметів чи документів, що могли б прямо чи опосередковано указувати на його намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, гроші в іноземній валюті і тощо).
Також суддя зауважує, що не мо же бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 написана ним заява про розгляд справи без його участі та визнання своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки така зроблена за відсутності захисника та адресована заздалегідь суду, в провадженні якого справа ще не перебувала.
Отже, з наданих суду доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки суду не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, яке йому інкриміновано.
В даному випадку суддя констатує про відсутність підстав для притягнення особи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, внаслідок відсутності в його діях складу такого адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 суперечить встановленим обставинам справи, твердження в них зроблені та тримаються на припущеннях, що відповідно до ст.62 Конституції України піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.
Також зауважує, що суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» ("Malofeyevav. Russia", рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій.
Так, в силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у положеннях статті 62 Конституції України.
Частиною 3 статті 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на встановлені обставини, викладене обґрунтування, суд вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»). Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 ч.1 п.1 КУпАП, та закрити провадження у даній справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З вищенаведених підстав, суддя приходить до висновку про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.204-1 ч.1, п.1 ч.1 ст.247, 251, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя:Сидоренко Ю. В.