Справа № 302/1049/25
Провадження № 1-в/302/30/25
про звільнення від призначеного покарання
21 серпня 2025 року селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Міжгір'я матеріали подання Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області про звільнення від відбування покарання відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Міжгір'я Хустського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Хустського районного суду Закарпатської області 02 грудня 2021 року зміненим ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.06.2025 за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 і ч. 1 ст. 76 звільненого від призначеного покарання з випробуванням із установленням іспитового строку 1 (один) рік та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України,
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 3 місяці. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2023 року ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року скасовано й призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 червня 2025 року вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, яким визнано винним та призначено покарання за ч.2 ст.345 КК України у виді обмеження волі строком на один рік і три місяці - змінено в частині призначення покарання. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (року) іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і покладено на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
29 липня 2025 року провідний інспектор Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_4 звернулася до суду з поданням, в якому ставить питання про звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі, посилаючись на закінчення випробувального строку, при цьому в поданні вказує, що під час випробувального строку засуджений ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався. Іспитовий строк за твердження органу пробації закінчився 02 грудня 2022 року, у зв'язку з чим звертається до суду з даним поданням про звільнення засудженого ОСОБА_3 від подальшого відбування покарання з випробуванням.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про розгляд подання повідомлявся належним чином, подав заяву, в якій клопоче про розгляд подання без його участі, подання підтримує та просить задовольнити за наведеними у ньому підставами.
Представник органу з питань пробації ОСОБА_5 подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що подання підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та розглядати справу без його участі.
Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву, якою просив розглянути подання без його участі, подання підтримує та просить звільнити його від відбування покарання.
За змістом частини 5 статті 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Відповідно до ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
З'ясовуючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання суд враховує, що вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року його було засуджено з призначенням покарання у виді обмеження волі. Вирок був оскаржений і переглядався впродовж тривалого часу судами вищих інстанцій та до виконання не приводився. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 червня 2025 року вирок був змінений в частині призначення покарання - на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (року) іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і покладено на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 07 липня 2025 року Хустським районним судом Закарпатської області було видано розпорядження про виконання судового рішення, яке набрало законної сили. 17 липня 2025 року зазначене розпорядження було отримано Хустським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області й прийнято до виконання. В цей же день органом пробації ОСОБА_3 був поставлений на облік. 29 липня 2025 року орган пробації звернувся до суду з поданням про звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 5 Кримінально-виконавчого кодексу України виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
Згідно з положеннями ч. 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною першою статті 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обмеження щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачені абзацом першим цієї частини, не застосовуються, якщо суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Зі змісту зазначених положень законодавства слідує, що метою випробування є забезпечення ефективного нагляду за особами, до яких застосовано такий вид звільнення від відбування покарання, та сприяння їх реабілітації й успішній реінтеграції до суспільства. Звільнення від покарання та його відбування є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві. Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії для стимулювання виправлення засудженого, адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку. Водночас випробування за кримінально-виконавчим правом є одним з основних засобів контролю за особами, які перебувають під впливом кримінально-виконавчого впливу. Звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачає проведення під час установленого іспитового строку спеціальних заходів із залученням осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, до виконання певних умов, спрямованих на їх реабілітацію та соціалізацію.
Відтак суд висновує, що підставою звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку є одночасне дотримання двох умов: не вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення та виконання протягом цього строку покладених на нього обов'язків. Вбачається, що не перебування засудженого на обліку в уповноваженому органі пробації впродовж визначеного судом строку ставить під сумнів можливість виконання ним покладених обов'язків, зокрема: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Водночас статтею 165 КВК України чітко визначено, що початок обчислення іспитового строку обумовлюється моментом проголошення вироку суду.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людино ю за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Згідно статті 129 Основного Закону суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 7 КПК України визначено, що принцип верховенства права належить до загальних засад кримінального процесуального законодавства. Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Верховенство права й гуманізм, відповідно до ст. 5 КВК України віднесено до принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань.
Суд, застосовуючи ст. 165 КВК України здійснює її тлумачення, з врахуванням принципів верховенства права та гуманізму, в спосіб, який є найбільш сприятливим для особи.
Оскільки вирок Хустським районним судом Закарпатської області постановлено 02 грудня 2021 року - саме з вказаної дати почав обчислюватись іспитовий строк. Відповідно іспитовий строк закінчився 02 грудня 2022 року.
Перевіривши подані до суду письмові заяви представника Хустського РС ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_5 , який підтримав клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання, прокурора, який письмовою заявою не заперечував проти задоволення подання, взявши до уваги заяву засудженого ОСОБА_3 , який підтримав подання, дослідивши у повному обсязі матеріали подання та додані матеріали особової справи № 30/ЗВП/2025р., суд вважає можливим задовольнити подання про звільнення засудженого ОСОБА_3 від реального відбуття покарання у виді обмеження волі оскільки установлений судом іспитовий строк закінчився 02.12.2022 та протягом зазначеного строку засуджений не вчинив кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.78 КК України, п.9 ст.537, ст.539 КПК України, суд
Подання Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» - задовольнити.
Засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Міжгір'я Хустського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Хустського районного суду Закарпатської області 02 грудня 2021 року зміненим ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.06.2025 за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 і ч. 1 ст. 76 звільненого від призначеного покарання з випробуванням із установленням іспитового строку 1 (один) рік та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України - звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи діб з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1