Справа № 298/940/25
Номер провадження 1-кс/298/168/25
20 серпня 2025 року с-ще Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-
До слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області звернулася адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 із клопотанням про скасування арешту, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025071070000155 від 07.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 KK України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10.07.2025 на військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначається, що ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10.07.2025 накладено арешт на військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 . Захисник вважає, що в подальшому застосуванні цього заходу потреба відпала, вказуючи на дію введеного в країні воєнного стану, підозрюваному необхідний військовий квиток для уточнення військово-облікових даних та звернень до відповідних органів про надання відстрочки від призову.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримали та просили задовольнити. Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що в нього наявні всі відомості щодо військово-облікових даних в системі Дія, Резерв.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні з приводу задоволення клопотання заперечив та зазначив, що документ, про скасування якого клопоче сторона захисту, є речовим доказом, є характеризуючим особу підозрюваного документом. З огляду на викладене, посилаючись на кваліфікацію кримінального правопорушення в даному провадженні за ч.2 ст.332 КК України, а також того, що в цьому провадженні тривають слідчі дії, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків:
Частина 1 ст. 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку..
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
При цьому, з положень Глави 17 - арешт майна Розділу ІІ - заходи забезпечення кримінального провадження КПК України слідує, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання, документи, які підтверджують право власності на майно, чи свідчать про володіння, користування чи розпорядження власника майна таким майном, документи, які підтверджують повноваження особи, що його подала.
Ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10.07.2025 (справа №298/940/25) у кримінальному провадженні №12025071070000155 від 07.07.2025 накладено арешт, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування цим майном, з поміж іншого на вилучений під час проведення огляду місця події 07.07.2025 військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 .
Як вбачається із змісту даної ухвали слідчого судді арешт накладений з метою збереження речових доказів та запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.332 КК України, щодо останнього до 4 вересня 2025 року включно діють обов"язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, в тому числі не відлучатись за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований - с.М.Березний.
В обґрунтування клопотання про скасування арешту захисник вказує, що у подальшому арешті відпала потреба.
Частини 1, 2 ст.84 КПК України визначають, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
За змістом ст. 26, 42, 64-2, 174 КПК України саме власник майна має довести, те що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, чи те, що арешт накладений необґрунтовано.
Разом з тим, до матеріалів клопотання не долучено жодних доказів, які б підтверджували, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на даний час відпала, так як у поданому клопотанні відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що у кримінальному провадженні №12025071070000155 від 07.07.2025 проведені усі необхідні слідчі дії і що у накладенні арешту на дане майно відпала потреба.
Щодо доводів захисника про необхідність володіння саме паперовим військово-обліковим документом особі військовозобов"язаного під час воєнного стану, то слідчий суддя зауважує, що відповідно до постанови КМУ №559 від 16.05.2024 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації). Підозрюваним ОСОБА_4 в судовому засіданні підтверджено наявність у нього військово-облікових документів та даних в додатку Дія, яким він користується та надає для підтвердження своєї особи у разі потреби уповноваженим представникам органів державної влади.
Беручи до уваги вищенаведене та те, що захисником доданими до клопотання доказами не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, слідчий суддя приходить до переконання, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 22, 26, 84, 132, 170, 174, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12025071070000155 від 07.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 KK України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1