Справа № 127/9715/25
Провадження № 2/127/1793/25
18.08.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В. В.,
за участі: секретаря судових засідань Бойчук Я. П.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, який мотивувала тим, що у сторін є спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вінницького міського суду у справі №127/15135/20 за позовом про визнання батьківства та стягнення аліментів були призначені аліменти.
Згідно з виконавчим листом №127/15135/20 від 18.08.2022 року, із відповідача ОСОБА_2 , підлягають стягненню аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 16 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач належним чином рішення суду не виконував, аліменти сплачував не в повному обсязі, а більшу частину часу - взагалі не сплачував. Усі витрати на утримання сина несла самостійно позивачка.
Позивачка неодноразово повідомляла відповідачу про важке матеріальне становище, про те, що син часто хворіє та потребує лікування й постійного догляду, проте відповідач потреби дитини ігнорував, відмовлявся як від надання фінансової допомоги, так і від участі у вихованні та спілкуванні з сином.
У березні 2025 року позивачка звернулася до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах. Державним виконавцем надано детальний розрахунок за період з 16 липня 2020 року по 25 березня 2025 року.
На підставі розрахунку, відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у відповідача утворилася заборгованість, за якою позивачка має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Загальний розмір неустойки (пені) становить 49 686,88 грн.
Позивачка зазначає, що відповідач є особою працездатного віку, має прибутковий приватний бізнес у сфері оптової торгівлі, є власником Приватного малого підприємства «АЛЕХ-ІІ», у лавах ЗСУ службу не проходить, тому має можливість нести витрати на утримання спільної дитини.
У зв'язку з викладеним позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з липня 2020 року по березень 2025 року у розмірі 49 686,88 копійок.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
08.04.2025 року до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про усунення усіх зазначених судом недоліків.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.04.2025 року вказану цивільну справу прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено поводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач 28.05.2025 року направив суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що розрахунок пені відсутній, а заборгованість виникла не з його вини. Рішенням Вінницького міського суду від 21.10.2021 р. у справі №127/15135/20 його визнано батьком ОСОБА_3 та стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісячно з набрання рішенням законної сили. Постановою апеляційного суду від 03.02.2022 р. початок сплати аліментів визначено з 16.07.2020 р. ОСОБА_2 вважає, що до 03.02.2022 р. його вина відсутня, а розрахунок державного виконавця неправильний, оскільки не враховані сплачені кошти та помилково врахована податкова різниця. Також він послався на обмежену працездатність через хворобу та перелом руки. Враховуючи зазначене, відповідач просить позов відхилити та стягнути судові витрати у розмірі 6 000,00 грн.
11.06.2025 року позивачка надала суду заперечення на відзив ОСОБА_2 , з яким вона не погоджується. Вважає відзив безпідставним і аморальним, оскільки відповідач систематично ухилявся від виконання батьківських обов'язків, не надавав матеріальної допомоги дитині, перешкоджав встановленню батьківства та приховував доходи, що порушує права та інтереси дитини та суперечить вимогам Сімейного кодексу України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги та доводи, викладені в позовній заяві і запереченні на відзив підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначивши, що розрахунок пені відсутній, заборгованість виникла не з його вини, а частина сум вже сплачена. Також послався на обмежену працездатність через хворобу та перелом руки. Просив позов відхилити та стягнути із позивачки на його користь понесені ним судові витрати 6 000,00 грн.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Вінницького міського суду у справі №127/15135/20 ОСОБА_2 визнано батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з набрання рішенням законної сили.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03.02.2022 р. встановлено, що початок сплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначається з дня звернення до суду - з 16.07.2020 р., а на користь ОСОБА_1 - з 15.09.2020 р.
19.08.2022 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місці Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Микитюком М. О. відкрито виконавче провадження за №69684387 з примусового виконання виконавчого листа №127/15135/20, виданого 18.08.2022 року Вінницьким міським судом про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернения до суду -16 липня 2020 року..
Відповідно до розрахунку заборгованості по виплаті аліментів боржником, від 25.03.2025 року, складеного головним державним виконавцем Немченком В. С., платник аліментів в рамках виконавчого провадження №69684387, за період з 16.07.2020 року по 25.03.2025 року, допускав прострочення по сплаті аліментів та станом на 25.03.2025 року має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 49 686,88 грн.
Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 182 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Відповідно до частини 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до ст. 20 СК України до правовідносин щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки врегульованих ст.196 СК України позовна давність не застосовується.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Згідно з розрахунком пені за прострочення сплати аліментів, проведеного позивачем у відповідності до зазначених вимог, загальна сума пені за порушення відповідачем аліментних зобов'язань за період з 16.07.2020 року по 25.03.2025 року складає 49 686,88 грн.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) викладено висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання судового рішення, яким з нього стягнуто аліменти на утримання сина.
Також матеріали справи не містять доказів на спростування відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.
У ході судового розгляду судом не встановлено поважних причин щодо несплати аліментів, таким чином суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання від відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Суд погоджується із наведеним позивачем розрахунком суми неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на сина за період з 16.07.2020 року по 25.03.2025 року, відповідно до якого загальна сума пені за прострочення сплати аліментів складає 49 686,88 грн.
Зважаючи, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, вважає можливим стягнути розмір неустойки (пені) в сумі 49 686,88 грн.
Крім того, слід відзначити, що положенням ч. 2 ст. 196 СК України передбачено право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Наразі, матеріали справи не містять та відповідними належними доказами не підтверджуються обставини, які б вказували на сімейний та майновий стан відповідача та давали можливість визначитись щодо цієї обставини.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому в порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 79, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з липня 2020 по березень 2025 року в розмірі 49 686 (сорок дев'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 21.08.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: