21 серпня 2025 року м. Чернівці Справа № 713/554/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар: Мостолюк А.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Кибича І.А., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 нікчемний кредитний договір №14/0006/82/46426 від 19.08.2008 року визнати недійсним та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до вказаного кредитного договору і вимоги про стягнення за заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.11.2009 року у справі №2-714/09 з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором №14/0006/82/46426 від 19.08.2008 року в сумі 236 096,05 грн й зобов'язання ТОВ «ФК «Гефест» звільнити від обов'язку погасити стягнуту заборгованість.
В обґрунтування вимог вказував, що у 2008 році ОСОБА_2 , працюючи на посаді начальника Вижницького відділення ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, маючи доступ до кредитних справ, реалізовуючи злочинний умисел, зібрав пакет документів шляхом виготовлення копій з кредитної справи ОСОБА_3 , сформував та вніс недостовірні відомості у заяву про видачу кредиту, заяву-анкету на отримання грошових коштів, підготував кредитний договір №14/0006/82/46426 від 19 червня 2008 року на суму кредиту в розмірі 25 000 дол.США та підписав такий від імені ОСОБА_3 , підробивши підписи останнього, скріпив договір печаткою Провадження №22-ц/822/566/25
відділення банку, і як наслідок, отримав вказані кредитні кошти, що завдано істотної шкоди, яка виражається у порушенні Конституційних прав позивача, покладенні на нього зобов'язань фінансового характеру щодо погашення кредиту, якого він не отримував.
Звертає увагу суду на те, що оскаржений договір не укладався з власної волі ОСОБА_3 , що було встановлено в кримінальній справі.
Стверджує, що заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.11.2009 року за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль стягнуто з нього та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0006/82/46426 від 19.06.2008 року в сумі 236096,05 грн та судові витрати.
Вважає, що кредитний договір є недійсним. Недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Кредитний договір №014/0006/82/46426 від 19.06.2008 року, укладений всупереч ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало його внутрішній волі щодо вчинення цього договору, договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків для позивача, а тому у нього відсутні правові підстави для погашення боргу за кредитним договором.
На підставі наведеного та з посиланням на норми матеріального права просить позов задовольнити.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Наводить обставини, викладені в позовній заяві, та звертає увагу, що кредитний договір №014/0006/82/46426 від 19.06.2008 року не укладався з власної волі ОСОБА_3 , що було встановлено в кримінальній справі ІО - 119010, такий є нікчемним та в силу закону недійсним.
Вказує на те, що ТОВ «ФК «Гефест» намагається стягнути з ОСОБА_3 борг згідно заочного рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.11.2009 року.
Наголошує, що застосування наслідків недійсності нікчемного договору шляхом реституції (повернення сторін до попереднього стану) призведе до відновлення прав ОСОБА_1 й, відповідно, скасує обов'язок сплати боргу за кредитним договором.
На підставі наведеного просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити.
У відзиві ТОВ «ФК «Гефест» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог заявлених в суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд вказав, що позивач не підписував спірний кредитний договір і недійсність кредитного договору у випадку недодержання письмової форми встановлена законом та цей договір є нікчемним, позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту прав ОСОБА_1 .
Що стосується вимог позивача про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді звільнення від обов'язку погасити заборгованість за кредитним договором та за заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.11.2009 року, на думку суду першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки не відповідають чинному законодавству України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо рішення та вважає, що таке наведеним вимогам закону відповідає в повній мірі.
Щодо суті розгляду спору, колегія суддів зазначає наступне.
З копії постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.06.2011 року у справі №1-293/2011 вбачається, що суд звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.364 ч.1, ст.366 ч.1 КК України закрито на підставі ст.1 п.є ЗУ «Про амністію» від 12.12.2008 року (а.с.18).
Згідно обвинувального висновку у кримінальній справі №ІО-119010 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України від 31.05.2011 року ОСОБА_2 було пред'явлене обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо таке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам або інтересам юридичних осіб, за кваліфікуючими ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища в супереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян; а також за злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, за кваліфікуючими ознаками службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання завідомо неправдивих документів (а.с.19-27).
З копії заочного рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.11.2009 року позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЧОД «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЧОД «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0006/82/46426 від 19.08.2008 року в сумі 236 096,05 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.05.2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.11.2009 року залишено без задоволення (а.с.31-33).
Матеріали справи містять копію кредитного договору №014/0006/82/46426 від 19.06.2008 року, який містить реквізити та підписи сторін, заяву на відкриття поточного рахунку для виплат, заяву про надання кредиту, картку із зразками підписів (а.с.41-59).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Так, 04 червня 2019 року у своїй постанові в справі №916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду у п.68.-п.75 вказала наступне:
«68. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №577/5321/17 щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
69. Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі №6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі №357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
70. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
71. При цьому за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.
73. Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками, викладеними в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №577/5321/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №369/2770/16-ц , від 07 листопада 2018 року у справі №357/3394/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі №6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину. У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду України у цій частині.
74. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.
75. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року, справа №145/2047/16-ц.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 13.07.2022 року (справа №496/3134/19) вказала наступне: «33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої можливості нікчемністю правочину. Якщо інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звернеться з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен прийняти такі вимоги і заперечення й проблем cпип по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд призначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається в резолютивній частині судового рішення.
33.6. Велика Палата Верховного Суду знов наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економіки, який повинен забезпечити необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Таксі висновки сформульовані в пункті 63 постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, пункті 6.13 постанов Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19. Судове рішення щодо правових слідств недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині дає висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає дійсному принципу».
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вибраний позивачем спосіб захисту є неналежним, що стало підставою для відмови в задоволенні зазначеної вище вимоги.
Що стосується вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В силу положення статті 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зі змісту резолютивної частина судового рішення, а саме заочного рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.11.2009 року, що остання судове рішення має зобов'язальний характер, набрало законної сили, а тому з урахуванням принципу диспозитивної підлягає виконанню, що позбавляє суд за наведених обставин застосувати наслідки недійсності правочину до рішення суду шляхом звільнення позивача від обов'язку сплати заборгованості за кредитним договором на підставі вказаного вище рішення суду.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк