21 серпня 2025 року м. Чернівці Справа № 724/3/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар: Сарган Ю.В.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Єфтеньєва О.Г., дата виготовлення повного тексту рішення суду 21 квітня 2025 року,
У січні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що 29.06.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту №100598165. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, введенням якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору №100598165 від 29.06.2021 року, що також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №100598165 від 29.06.2021 року із ТОВ«Мілоан», як наслідок, були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 20 000 грн.
12.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №13Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №100598165 від 29.06.2021 року до ОСОБА_1 ТОВ «Діджи фінанс», Провадження №22-ц/822/571/25
яке набуло право грошової вимоги до відповідача станом на 09.12.2024 року у розмірі 38899,21 грн, з яких: 15 803 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 096,21 грн - заборгованість за відсотками, 2000 грн - заборгованість за комісійними винагородами. Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка у добровільному порядку останньою не погашена, просить позов задовольнити і стягнути з відповідачки вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2025 року ТОВ «Діджи Фінасн» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №100598165 від 29.06.2021 року в розмірі 38 899,21 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду сторона відповідача подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, судом не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.
Мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що договір було укладено на 30 днів, а сума нарахованих відсотків є непропорційно великою.
До апеляційної скарги додано також заяву про поворот виконання рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Просить стягнути з апелянта на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн за складання відзиву.
В силу ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення, а також вказані відсотки за користування, відповідач погодилася із вказаними умовами договору та розміром відсоткової ставки, тому зобов'язана його виконувати в повному обсязі. Жодних порушень нарахувань чи неправильності вказаного розміру заборгованості щодо нарахованих відсотків за користування кредитом судом не встановлено, доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суду не надано.
Щодо витрат на правничу суд першої інстанції вказав, що враховуючи докази, подані позивачем на підтвердження отримання правничої допомоги, прийнявши до уваги обставини справи, то заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000 грн є доведеним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України, виходячи з наступного.
29.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредиту, про що підписала анкету-заяву на кредит №100598165.
Зі змісту анкети-заяви на кредит №100598165 убачається, що ОСОБА_1 було погоджено такі умови: погоджена сума 20 000 грн; погоджений строк 30 днів, дата повернення 29.07.2021 року; комісія за надання 10% одноразово; ставка процентів 1% за кожен день користування (а.с.14).
Згідно з копією укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №100598165 (індивідуальна частина) від 29.06.2021 року, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн у валюті: українські гривні (п.1.2. Договору); кредит надається строком на 30 днів з 29.06.2021 (строк кредитування) (п.1.3.); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 29.07.2021 (п.1.4.); загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 8000 грн в грошовому виразі та 5,896 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 28000 грн; загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору (п.1.5.).
Комісія за надання кредиту: 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 6000 грн, які нараховуються за ставкою 1 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.1.5.1.-1.7.) (а.с.8-11).
На підтвердження факту укладення кредитного договору та виникнення зобов'язань з погашення до позову надано графік платежів за договором про споживчий кредит №100598165 від 29.06.2021, а також паспорт споживчого кредиту №100598165 (а.с.12-13).
Згідно копії платіжного доручення №29323932 від 29.06.2021 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20000 грн (а.с.18).
Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 11.02.2025 року №20.1.0.0.0/7-250204/69700-БТ повідомлено суд, що на ім'я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , а згідно виписки за договором №б/н вбачається, що 29.06.2021 року на її рахунок зараховано 20000 грн, які того ж дня остання перерахувала на інший рахунок (а.с.153-154).
З копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №100598165 від 29.06.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, що заборгованість відповідача становить 38899,21 грн, з яких: 15803 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21096,21 грн - заборгованість за відсотками; 2000 грн - заборгованість за комісією (а.с.173-174).
12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №13Т, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості), що підтверджується копією вказаного договору (а.с.21-25).
З копії витягу з додатку №1 до договору факторингу №13Т від 12.11.2021 року, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №100598165 від 29.06.2021 року складає 38 899,21 грн, з яких: 15803 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 21096,21 грн - сума заборгованості за відсотками, 2000 грн - сума заборгованості за комісією, 0 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.20-зворот).
Так, доводи апеляційної скарги про неврахування судом того, що відсотки договором значно перевищують тіло кредиту та про безпідставність висновку суду про доведеність позовних вимог, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію»№ 675-VIII, що набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в Інтернет мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст.3 ЗУ№ 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону , електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 ЗУ № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо згідно акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Також статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів за користування кредитом до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а поза строком кредитування 3% річних або інший розмір процентів ,встановлений договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п.1.3 та п.1.5.2 договору про споживчий кредит, кредит надається строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 6000 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Як вбачається з додатку №1 до договору про споживчий кредит №100598165 від 29.06.2021 року, сторони погодили графік платежів за договором про споживчий кредит, а саме дату повернення кредиту 29.07.2021 року, чисту суму кредиту 20 000 грн, проценти за користування кредитом 6000 грн, кількість днів у розрахунковому періоді 30, комісію за надання кредиту 2000 грн, загальну вартість кредиту 28000 грн.
Разом з тим, згідно з п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
У п.4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Матеріали справи містять (розрахунок заборгованості) докази часткової сплати відповідачкою 29.07.2021 року тіла кредиту у розмірі 1000 грн та 1600 грн процентів, 05.08.2021 року тіла кредиту у розмірі 950 грн та 1546 грн процентів, 12.08.2021 року тіла кредиту в розмірі 902 грн та 1489 грн процентів, 19.08.2021 року тіла кредиту в розмірі 514 грн та 715 грн процентів, 22.08.2021 року тіла кредиту в розмірі 831 грн та 1388 грн процентів, однак доказів, які б свідчили про повне виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 29.07.2021 року, матеріали справи не містять. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п.2.3 договору.
Таким чином, у період з 29 липня 2021 року по 28 жовтня 2021 року, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 1% та 5% (розмір процентів за користування кредитом у визначений договором строк кредитування складає суму 21 096,21 грн).
Однак, вказаний період є більшим, ніж обумовлено договором.
Тобто, проценти мали нараховуватися спочатку з 30.06.2021 року по 29.07.2021 року, а в подальшому, у зв'язку з пролонгацією через неповернення кредитних коштів, з 30.07.2021 року по 27.09.2021 року, що відповідатиме п.2.3.1.2. Договору.
У зв'язку із продовженням відповідачем користування кредитними коштами, строк кредитування продовжився на підставі п. 2.3.1.2 договору, у період з 30 липня 2021 року по 28 жовтня 2021 року і нарахування процентів могло здійснюватися кредитором за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно відомостей про щоденні нарахування кредитор нараховував відповідачу проценти за користування кредитом із застосуванням як п.1.5.2. договору - 1% в день (період з 30.06.2021 року по 29.08.2021 року, з 10.09.2021 року по 27.09.2021 року), так і п.1.6. Договору стандартної ставки - 5% (період з 30.08.2021 року по 09.09.2021 року), що склало суму 21 096,21 грн.
При ознайомлені з розрахунком наданим позивачем, колегія суддів вказує наступне.
За період з 30.06.2021 по 29.07.2021 нараховано відсотків по 200 грн (1%) за кожен день (200 х 30 = 6000 грн), які обумовлені умовами договору.
29.07.2021 позичальником сплачено 1000 грн тіла кредиту.
За період 30.07.2021 по 05.08.2021 нараховано відсотків по 190 грн (1%) за кожен день (190 х 7 = 1330 грн).
05.08.2021 позичальником сплачено 950 грн тіла кредиту.
За період з 06.08.2021 по 12.08.2021 нараховано відсотків по 180,50 грн (1%) за кожен день (180,50 х 7 = 1263,50 грн).
12.08.2021 позичальником сплачено 902 грн тіла кредиту.
За період з 13.08.2021 по 19.08.2021 нараховано відсотків по 171,48 грн (1%) за кожен день (171,48 х 7 = 1200,36 грн).
19.08.2021 позичальником сплачено 514 грн тіла кредиту.
За період з 20.08.2021 по 22.08.2021 нараховано відсотків по 166,34 грн (1%) за кожен день (166,34 х 3 = 499,02 грн).
22.08.2021 позичальником сплачено 831 грн тіла кредиту.
За період з 23.08.2021 по 29.08.2021 нараховано відсотків по 158,03 грн (1%) за кожен день (158,03 х 7 = 1 106,21 грн).
За період з 30.08.2021 по 09.09.2021 нараховано відсотків по 790,15 грн (5%) за кожен день (790,15 х 11 = 8 691,65 грн).
За період з 10.09.2021 по 27.09.2021 нараховано відсотків по 158,03 (1%) за кожен день (158,03 х 18 = 2 844,54 грн).
За підсумком заборгованість по відсотках складає 6000 + 1330 + 1263,50 + 1200,36 + 499,02 + 1106,21 + 8691,65 + 2844,54 = 22935,28 грн, а з урахуванням сплати за вказаний період процентів по кредиту у розмірах 1000 грн (29.07.2021), 1546 грн (05.08.2021), 1489 грн (12.08.2021), 715 грн (18.08.2021) та 1388 грн (22.08.2021), а тому до стягнення підлягає 22935,28 - 1000 - 1546 - 1489 - 715 - 1388 = 16 197,28 грн, що складає заборгованість по відсотках за період 90 днів.
Згідно п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, згідно якого у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст.1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 червня 2022 у справі №3-188/2020(455/20) вказано, що приписи ч.2 ст.625 ЦК України, першого речення ч.1 ст.1050 ЦК України та ч.1 ст.1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч.1 ст.622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи ч.2 ст.625 та ч.1 ст.1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за ст.625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст.1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).
Враховуючи те, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, відсутні підстави вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації, не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору.
Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами договору, однак не відповідає періоду нарахування, про що зазначалося вище.
Доводи відповідача про неспівмірність відсотків та тіла кредиту є безпідставними, оскільки спростовуються умовами договору, який він підписав та в установленому законом порядку не оспорював.
Зважаючи на викладене та враховуючи норми матеріального права, висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №100598165 від 29.06.2021 року у розмірі 38899,21 грн є необґрунтованим, передчасним і таким, що підлягає зміні, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по вказаному кредиту у розмір 34000,28 грн (15 803 грн - заборгованість по тілу кредиту, 16 197,28 грн - заборгованість по процентам та 2000 грн - заборгованість по комісії).
Інших доводів апеляційна скарга не містить, а ті доводи, що викладені в апеляційній скарзі, правильні висновки суду не спростовують.
Відповідно до положень ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів з урахуванням зміни рішення суду по суті спору приходить до висновку щодо необхідності зміни і визначеної до стягнення суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу, зменшивши розмір такої з 6000 грн до 87,41% задоволених вимог, що складає 5244,60 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Серед іншого, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінасн» в особі представника просить стягнути витрати, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції у зв'язку з поданням відзиву. Позивач додає наступні докази: Договір про надання правової допомоги №42649746 від 11.12.2023 року, Додаткову угоду №002699816942 від 11.12.2024 до вказаного вище Договору про надання правової допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 6000 грн
З детального опису робіт наданих адвокатом А. Міньковською вбачається, що за 1 годину аналізу чинного законодавства та судової практики адвокат отримала 750 грн, за правовий аналіз та надання консультацій за 1,5 год 1500 грн та за складання відзиву за 3 год 3000 грн.
Слід зазначити, що в суді апеляційної інстанції розгляд справи проводився у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи. Будь-які інші пояснення, заяви чи клопотання позивач не подавав, участь в судових засіданнях не приймав.
Проаналізувавши додані до відзиву матеріали, складність написання такого та правову роботу адвоката, з урахуванням часткового задоволення скарги, апеляційний суд приходить до висновку щодо часткового задоволення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1000 грн. Така сума випливає з принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також відповідає критерію розумності їхнього розміру, виходячи з даних конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі.
Щодо судового збору в суді першої інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягав стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1876,87 грн.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст.141 ЦПК України).
Отже, за подання позову позивачу слід компенсувати витрати за рахунок відповідача зі сплати судового збору в розмірі 1876,87 грн (87,41%), а відповідачу за подання апеляційної скарги 571,84 грн (12,59%), а тому, з врахуванням взаємозаліку вказаних сум, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 305,03 грн судового збору.
Щодо заяви про поворот виконання рішення суду, колегія суддів вказує наступне.
З копій постанов про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2024 року вбачається, що приватним виконавцем Кондрюком К.О. відкрито:
ВП №75521371 з примусового виконання виконавчого листа №724/3/24 виданого 22.05.2024 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором в розмірі 38899,21 грн;
ВП №75521099 з примусового виконання виконавчого листа №724/3/24 виданого 22.05.2024 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн;
ВП №75521545 з примусового виконання виконавчого листа №724/3/24 виданого 22.05.2024 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судового збору у розмірі 2147,20 грн (а.с.191-193, 195).
Вказані виконавчі провадження закінчені з підстав повного фактичного виконання, що підтверджується копіями постанов про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2024 року (ВП №75521545), від 29.07.2024 року (ВП №75521099).
ВП №75521371 закінчено, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2025 року, у цій постанові зазначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 24046,42 грн (а.с.194).
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Частиною 1 ст.444 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч.5 ст.444 ЦПК України).
Частиною 9 ст.444 ЦПК України передбачено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що під поворотом виконання слід розуміти повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованим (зміненим) рішенням, вирішення якого можливе судом, який розглядав справу як суд першої інстанції лише у разі вжиття апеляційним чи касаційним судом чітких, визначених процесуальних дій та прийняття відповідних рішень.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч.1 ст.446 ЦПК України).
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Дослідивши зібрані у справі докази й надавши їм належну оцінку, застосувавши норми процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення частково з приводу тільки судових витрат, а саме в сумі 755,40 грн витрат на правничу допомогу та 270,33 грн судового збору, а оскільки заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10.12.2024 року виконане частково, залишок боргу, який не стягнуто з боржника, становить 24 046,42 грн у вказаній частині заява про поворот виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384, 444, 446 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2025 року змінити в частині щодо визначення розміру та стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та розподілу судових витрат.
Визначити до стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінасн» заборгованість по відсоткам за договором про надання грошових коштів у позику №100598165 від 29.06.2021 року у розмірі 16 197,28 грн.
Остаточно визначити до стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» за договором про надання грошових коштів у позику №100598165 від 29.06.2021 року загальну суму боргу у розмірі 34000,28 грн.
В іншій частині рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2025 року залишити без змін.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5244,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1305,03 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 грн.
Заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поворот виконання рішення суду задовольнити частково.
В порядку повороту виконання заочного рішення Хотинського районного суду Чернівецької області по цій справі стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 025,73 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк