Справа № 127/12312/25
Провадження 2-о/127/199/25
18 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник Уповноваженого МВС України з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду із заявою про встановлення факту проживання без зареєстрованого шлюбу та спільного ведення домашнього господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із листопада 2021 року.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона бажає довести той факт, що протягом трьох останніх років проживала разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно шлюб не укладали, а проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та піклувалися один про одного. ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації 24.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
31.03.2025 заявниці було надіслано сповіщення про те, що ОСОБА_2 зник безвісти 17.03.2025 в районі с. Новолюбівка Сватівського району Луганської області. При зверненні до органів ТЦК та Національній поліції ОСОБА_1 було відмовлено в отримані інформації стосовно ОСОБА_2 , оскільки відсутнє підтвердження того, що заявниця є близьким родичом та членом сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Враховуючи викладене, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання у фактичних стосунках без зареєстрованого шлюбу та спільного ведення домашнього господарства із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.04.2025 року заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.
Представник заявниці ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, підтримала вимоги поданої заяви та просила її задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, клопотань, заяв чи заперечень на адресу суду від них не надійшло.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду подано відзив на заяву про встановлення факту, в якому висловила позицію заінтересованої особи, яка полягає у тому, що заява не підлягає задоволенню, оскільки заявницею не надано належних та допустимих доказів для встановлення такого факту, а тому просить суд відмовити заявнику.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи постановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» регулюються суспільні відносини, пов'язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Так, ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що близькими родичами та членам сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
За ч. 1-4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).
Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.
Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб.
Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України
Ураховуючи наведене у сукупності вбачається, що між заявником та ІНФОРМАЦІЯ_1 , який заперечив проти задоволення заяви, наявний спір про право.
Крім того, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.
За змістом наведеної норми, якщо встановлення юридичного факту пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, цивільно-процесуальним законодавством передбачено розгляд вимоги про встановлення факту у порядку позовного, а не окремого провадження одночасно з вирішенням спору про право, оскільки не встановивши факт, особа позбавлена можливості довести наявність у неї права, за захистом якого вона звернулась до суду.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що вимога про встановлення юридичного факту, про який просить заявник, передбачає спір про право щодо отримання будь-якої інформації у відповідних органах ТЦК та СП, слідчого поліції, а також в подальшому оформлення відповідних виплат передбачених членам сім'ї безвісти зниклого військового, який підлягає вирішенню у позовному провадженні, суд приходить до висновку про залишення заяви без розгляду.
При цьому, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.
Наявність спору між учасниками судового розгляду з приводу факту, на встановленні якого наполягає заявник, виключає судовий розгляд у порядку окремого провадження з підстав зазначених у ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, слід залишити заяву без розгляду і роз'яснити позивачу право подати позов на загальних підставах.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 294, 490 ЦПК України, суд
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник Уповноваженого МВС України з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, роз'яснивши право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день проголошення ухвали або її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: