Справа № 143/224/25
13.08.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді Тітової Т. Л.,
за участю секретаря Затоковенко Т. О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище Вінницького району Вінницької області об'єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Погребищенський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, -
встановив:
У березні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаними вище позовними заявами, в яких просила:
-стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття;
-з січня 2025 року припинити стягнення з неї на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що стягуються на підставі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 27.11.2019 у цивільній справі № 143/1062/19.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 27.11.2019 у справі № 143/1062/19 з позивачки стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, який наразі перебуває на виконанні у Погребищенському відділі ДВС у Вінницькому районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (виконавче провадження № 61235203). Проте, починаючи з січня 2025 року дочка позивачки фактично проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач у справі не допомагає їй матеріально, однак, отримує аліменти, які фактично стягуються з позивачки на утримання дочки.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовних заявах. Пояснила, що коли дитина проживала з батьком, вона сплачувала аліменти на її утримання на користь відповідача. Однак, на її думку, зазначені кошти використовувалися не за призначенням. За час проживання з батьком дитина стала нервово-збуджена, у зв'язку з чим у неї відбулося загострення захворювання.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак, 05.08.2025 від його представника - адвоката Царківського О. Ю. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника. Відповідач не заперечує щодо суті заявлених позовних вимог, проте заперечує щодо визначення часу припинення стягнення аліментів на його користь і, відповідно, початком стягнення аліментів з нього на користь позивачки. На думку відповідача, правові наслідки у вигляді припинення стягнення аліментів на його користь та відповідно початку стягнення аліментів з нього на користь позивачки повинні наставати з моменту набрання рішенням суду законної сили (а. с. 133).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що донька сторін ОСОБА_5 з січня 2025 року проживає разом із позивачкою. Мати забезпечує належний догляд за дитиною, матеріально її утримує, дбає про стан здоров'я та виховання дитини.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що з січня 2025 року дочка позивачки дійсно проживає разом зі своєю матір'ю. ОСОБА_1 про дитину піклується, дбає про її здоров'я, забезпечує всі належні умови виховання та навчання, матеріально утримує.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позивачку ОСОБА_1 , пояснення свідків, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10.06.2013 виконкомом Адамівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 31.05.2019 (справа № 143/517/19) шлюб між сторонами розірвано (а. с. 8, 9).
Рішенням цього ж суду від 27.11.2019 (справа № 143/1062/19) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення набрало чинності 28.12.2019 (а. с. 59-62).
Станом на 03.03.2025 у Погребищенському ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) на виконанні перебуває виконавче провадження № 61235203, відкрите 12.02.2020, боржник - ОСОБА_1 , стягував - ОСОБА_2 (а. с. 63).
В наявному в матеріалах справи акті обстеження умов проживання від 12.02.2025, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою ОСОБА_1 , зазначено: «дитина певний час проживала то з матір'ю, то з бабою зі сторони батька. З батьком ОСОБА_5 не проживала. Майже два останніх місяці дівчинка постійно проживає з матір'ю та має бажання і в подальшому залишитись з матір'ю» (а. с. 65, 66).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Погребищенської міської ради від 28.02.2025 № 1-14 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з батьком ОСОБА_2 , але проживає за адресою: АДРЕСА_1 з матір'ю ОСОБА_1 (а. с. 68).
Відповідно до довідки КП «Погребищенський ліцей № 2 Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області» від 09.01.2025 № 3 мати ОСОБА_1 дійсно приймає участь у вихованні дитини ОСОБА_3 учениці 6-Б класу навчального закладу. Відвідує ліцей, приходить на батьківські збори, цікавиться успіхами дитини. Дитина доглянута, завжди акуратна (а. с. 10).
Згідно з довідками КП «Погребищенська ЦЛ Погребищенської міської ради» від 30.12.2024 ОСОБА_1 протягом останніх п'яти років за допомогою до психіатра та нарколога не зверталася (а. c. 13).
Позивачка ОСОБА_1 дбає про стан здоров'я своєї дочки ОСОБА_5 , оплачує її лікування (а. с. 26-37).
У позовній заяві позивачка посилається на те, що дочка ОСОБА_5 проживає разом з нею, перебуває на її утриманні з січня 2025 року, тому немає підстав для стягнення аліментів на користь відповідача на утримання дитини починаючи з цієї дати. Водночас відповідач ОСОБА_2 відмовляється утримувати дочку та добровільно сплачувати аліменти на її утримання. Відтак, у позивачки виникли підстави для стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною восьмою Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ст. 51 Конституції України, є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок закріплений в Сімейному кодексі України.
Так, відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З аналізу вказаних норм Сімейного кодексу України слідує, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.
Частина перша ст. 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналогічна вимога кореспондується з положеннями ст. 273 Сімейного кодексу України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 цього кодексу тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом, а стаття 273 додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями статті 273 Сімейного кодексу України має на меті скасування їх присудження.
З аналізу наведених статей Сімейного кодексу України слідує, що припинення стягнення аліментів можливе у випадку, коли одержувач аліментів, зокрема, батько дитини не використовує отримані кошти за їх цільовим призначенням - на утримання дитини. У такій ситуації стягнення аліментів на ім'я одержувача підлягає припиненню. Водночас обов'язок утримання дитини не припиняється.
Судом встановлено, що малолітня дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина перебуває на утриманні матері, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями свідків. Отже, після набрання чинності рішенням суду, яким з позивачки стягувалися аліменти на користь відповідача, виникли обставини, що є підставою для припинення такого стягнення.
Щодо вимоги позивачки щодо припинити стягнення з січня 2025 року з неї на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що стягуються на підставі рішення цього суду від 27.11.2019 (справа № 143/1062/19), суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що на підставі рішення цього суду від 27.11.2019 (справа № 143/1062/19) було видано виконавчий лист, який наразі перебуває на виконанні у Погребищенському відділі ДВС у Вінницькому районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (виконавче провадження № 61235203), щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь батька дитини ОСОБА_2 . В подальшому обставини змінилися, оскільки малолітня донька сторін фактично проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, що є підставою для припинення стягнення аліментів з позивачки.
Водночас позивачка просить визначити початок стягнення аліментів з батька - ОСОБА_2 на її користь з моменту фактичного проживання дитини з нею - з 25 січня 2025 року. Однак така вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 датою припинення стягнення аліментів є дата набрання законної сили рішенням суду. Тобто, припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 можливе лише з дня набрання законної сили рішенням суду про їх припинення.
Водночас аліменти з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягненню з дня подання нею відповідного позову до суду.
Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього кодексу.
Статтею 179 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 2, 3 статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
В силу ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, враховуючи викладене, та беручи до уваги, що на теперішній час малолітня дочка сторін ОСОБА_3 , припинила проживання з батьком, а проживає з матір'ю, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивачки шляхом припинення примусового стягнення аліментів на користь батька.
Водночас з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі, зазначеному позивачкою.
Визначення аліментів у такому розмірі є пропорційним, справедливим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи й суті спірних правовідносин між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Отже, позов про стягнення аліментів за своєю правовою процесуальною природою є позовом майнового характеру.
За змістом підпункту 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана до суду фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, із відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп.
Також, на підставі положень ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп. за подання нею позову про припинення стягнення аліментів. (а. с. 24).
Керуючись статтями 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 11.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Припинити стягнення з дня набрання рішенням законної сили з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що стягуються на підставі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 27.11.2019 у справі № 143/1062/19
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позовної заяви до суду судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Погребищенський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34335010, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 75, м. Погребище Вінницького району Вінницької області, 22200).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення складено 21.08.2025.
Суддя