Справа № 141/555/25
Провадження № 3/141/322/25
20 серпня 2025 року с-ще Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчук Олександр Миколайович, розглянувши матеріали, що надійшли з СПД № 1 відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом календарного року не притягувався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
23 червня 2025 року о 14 год 50 хв в с. Осична по вул. Бондарівська водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та у закладі охорони здоров'я водій ОСОБА_1 відмовився, проводилась відеофіксація вказаної події.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
13.08.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 10.08.2025 про закриття провадження у справі за ст. 130 КУпАП.
У вказаному клопотанні ОСОБА_1 зазначає, що 23.06.2025 приблизно о 14 год 50 хв в с. Осична Вінницького району Вінницької області до автомобіля марки «Ford Ranger», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився в нерухомому стані, підійшли працівники поліції та запитали чи не має він заборонених речей та чи вживав алкогольні напої. Після вказаного запитання ОСОБА_1 поцікавився у працівників поліції для чого йому ставлять такі запитання, на що йому відповіли, що працівниками поліції було зафіксовано, як він рухаюся автомобілем, на що ОСОБА_1 заперечив та попросив показати відео з нагрудного відеореєстратора, при перегляді якого було зафіксовано лише рух автомобіля, який їхав навпроти патрульного авто, однак ані номерних знаків, ані того, хто керував машиною на відео не зафіксовано. Окрім того, при перегляді відео із нагрудного відеореєстратора була зазначена дата «2016.01.08», хоча протокол про адміністративне правопорушення датується «23.06.2025», як і сама подія, яка стала підставою для складання протоколу.
В подальшому, поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я, натомість жодних ознак стану алкогольного сп'яніння йому не було роз'яснено й, при цьому, ним було озвучено декілька разів, що він не був водієм автомобіля та транспортним засобом не керував, що й стало підставою для його відмови від проходження огляду. Однак, працівниками поліції було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також ОСОБА_1 зауважує, що в ході складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1?ст. 130 КУпАП, працівником поліції було допущено грубе порушення законодавства, а саме не було роз'яснено йому права, передбачені?ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 повідомляє суд, що зазначені події також може підтвердити свідок ОСОБА_2 .
На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд у провадження справі №141/555/25 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях об'єктивно підтвердженого складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та розгляд справи проводити без його участі, оскільки він проходить військову службу в Збройних Силах України.
13.08.2025 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 від 10.08.2025, зі змісту яких убачається, що 23.06.2025 приблизно о 14 год 50 хв в с. Осична Вінницького району Вінницької області до автомобіля марки «Ford Ranger», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився в нерухомому стані та в якому сиділи й спілкувалися ОСОБА_1 , він та іще один їхній товариш підійшли працівники поліції та почали спілкуватися із ОСОБА_1 , а саме запитали його чи він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння та чи не має він заборонених предметів в салоні автомобіля, на що ОСОБА_1 дозволив поліцейським здійснити зовнішній огляд машини та самостійно показав сумку із речами, відкривши її.
Надалі працівники поліції спілкувалися із товаришем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після чого запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився, оскільки дійсно не керував транспортним засобом.
В подальшому, після деякого часу розмов, поліцейськими все ж було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, оскільки від відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, хоча сам ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам поліції, що не був водієм машини, що ОСОБА_2 дійсно може підтвердити, оскільки автомобіль не рухався, коли до нього підійшли працівники поліції та розпочали діалог.
Суд, розглянувши матеріали справи № 141/555/25, клопотання про закриття провадження та письмові пояснення, дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. ст. 245, 246, 252, 256 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судового провадження і відправлення правосуддя, коли висновки судді не можуть базуватися на припущеннях, а всі сумніви винуватості трактуються на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність, для достовірних і безспірних висновків про скоєне на принципах забезпечення доказів провини за ст. 129 Конституції України, визнання провини згідно зі ст. 252 КУпАП не можуть мати наперед встановлену силу.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Законодавець чітко визначає, що суб'єктом, сфера дії на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, незалежно від того, тверезий водій чи ні. Відмова пройти огляд фактично прирівнюється до визнання своєї провини.
Згідно п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Згідно п. 2 розділу VII Інструкції, поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Окрім того, виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд зауважує, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Отже, суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водій, тобто особа, яка керує транспортним засобом, а об'єктивною стороною - є керування транспортними засобами водієм в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова водія, який керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, характеризується наявністю лише прямого умислу.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, а тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом було досліджено здійснені працівниками поліції відеозаписи події, яка мала місце 23.06.2025.
Як убачається із долученого до матеріалів справи диску із відеозаписом вказаної події, працівники поліції під'їхали до автомобіля марки «Ford Ranger», д.н.з. НОМЕР_2 , із якого вийшов ОСОБА_1 , при цьому сам автомобіль знаходився в нерухомому стані із вимкненим двигуном.
Водночас, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що беззаперечно підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Зокрема, відсутній відеозапис події, який би фіксував обставини керування. Єдиним доказом у справі фактично є протокол про адміністративне правопорушення, який сам по собі не може бути достатнім і беззаперечним доказом вини у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 30 КУпАП.
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку стає незрозумілим, по відношенню до кого проводиться процедура виявлення «нетверезого водія».
За наведених обставин, притягувати ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було б порушенням принципів законності, зазначених у ст. 7 КУпАП та суперечило б завданням цього Кодексу.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Суд не є стороною обвинувачення, та суду не було надано доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 статті 251 КУпАП).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні, не підтверджують факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 7, 251, 252, 283, 284, 285 КУпАП, суд
Провадження у справі № 141/555/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях об'єктивно підтвердженого складу адміністративного правопорушення.
Копію постанови направити ОСОБА_1 згідно ч. 1 ст. 285 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.М. Слісарчук