Справа № 953/8579/25
н/п 2-о/953/121/25
(про залишення заяви без руху)
21 серпня 2025 року м.Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
19 серпня 2025 року адвокат Вдовидченко О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН № 1743733 від 18 серпня 2025 року, звернувся до суду із заявою, в якій просив:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року разом з батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Харківська область, місто Харків.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї доказами, приходжу до висновку, що заяву слід залишити без руху з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Встановлення фактів, що мають юридичне значення суд вирішує в порядку окремого провадження з урахуванням положень розділу IV ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV ЦПК України.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Положеннями ч. 1 ст. 316 ЦПК України встановлено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення місцем мешкання заявника зазначено - АДРЕСА_1 .
Однак, додані до заяви матеріали не містять доказів фактичного проживання (перебування) заявника на території, на яку розповсюджується поширюється юрисдикція Київського районного суду м. Харкова.
Разом з тим, згідно з інформацією, отриманою судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України з Реєстру територіальної громади міста Харкова слідує, що заявник ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження його місця проживання (перебування) на території Київського району, на яку поширюється юрисдикція Київського районного суду м. Харкова.
Окрім того, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник просить суд у порядку встановлення факту, що має юридичне, встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Харківська область, місто Харків.
У ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначений перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути розглянуті судом.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на таке: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За змістом п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Зі змісту заяви вбачається, що однією з вимог заявника є встановлення особи заявника ОСОБА_1 , що не передбачено положеннями ЦПК України.
Як зазначено в абз. 2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи, а відповідно до роз'яснень листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження. У цих справах, суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них, а також не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
Отже заявнику слід визначитися із заявленими ним вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 294, 318, 175, 177 ЦПК України, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, заява буде вважатись неподаною та разом із доданими до неї матеріалами буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя С.В. Демченко