Справа № 953/4318/24
н/п 2/953/231/25
"20" серпня 2025 р. Київський районний суд міста Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ященко Яна Юріївна, про визнання заповіту недійсним,
встановив:
22 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась до ОСОБА_3 (далі: відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПН ХМНО Харківської області Ященко Я.Ю. (далі: третя особа), з позовом про визнання заповіту недійсним.
23.05.2024 ухвалою Київського районного суду м. Харкова позовну заяву залишена без руху.
05.06.2024 позивачами подана заява про усунення недоліків.
07.06.2024 ухвалою Київського районного суду м. Харкова провадження у справі відкрите, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.
У підготовче засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, не з'явились. Позивач подала заяву про проведення підготовчого засідання за свої відсутності, одночасно просила суд відкласти розгляд справи за здійснення ХРУП №1 ГУНП в Харківській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202422613000556 від 27.09.2024. Представник відповідача причину неявки не сповістила. Третя особа розгляд справи просила здійснювати за своєї відсутності.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Положеннями ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд неодноразово відкладав проведення підготовчого засідання та надавав можливість сторонам реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
При цьому, судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції § 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України».
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст.6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви та у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести підготовче засідання за відсутності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного:
Згідно з п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Під час підготовчого провадження судом проведено відповідні дії передбачені ч.2 ст.197 ЦПК України.
У підготовчому засіданні встановлено, що спір між сторонами до судового розгляду не врегульований, процесуальних клопотань учасниками справи не заявлялось, підстав для відкладення підготовчого засідання немає.
З урахуванням викладеного підготовче засідання підлягає закриттю, а справа - призначенню до судового розгляду по суті.
Керуючись ст.197,200,260 ЦПК України, суддя,
постановив:
Підготовче провадження закрити та призначити справу до судового розгляду на 22.09.2025 о 09.50.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Єфіменко