Справа № 399/644/25
Провадження № 2/399/322/2025
Іменем України
20 серпня 2025 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у частці від доходу,
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів доходів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня подання позовної заяви до суду і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.
Свій позов мотивує тим що, 26.10.1996 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб в Куцеволівській сільській раді Онуфріївського району Кіровоградської області, актовий запис № 14. Від шлюбу у них народились діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Із 01 квітня 2025 року вона не підтримує із відповідачем подружні стосунки, проживають окремо, тому що за час спільного проживання вона переконалась, що у них не має спільних інтересів, окрім дітей.
На даний час позивачка ніде не працює та не має коштів для матеріального забезпеченя та повноцінного розвитку їх неповнолітньої дитини.
Матеріальну допомогу на утримання сина ОСОБА_5 їй не надає, хоча у відповідності із ст. 180 СК України, зобов'язаний надавати. Щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу - їй нічого не відомо.
Позивачка вважає, що розмір аліментів на утримання їхньої спільної дитини, необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку, повинен бути визначений у розмірі частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду подала заяву про розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав та зобов'язався сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина.
Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено що, 26.10.1996 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , укладено шлюб Куцеволівською сільською радою Онуфріївського району Кіровоградської, про що свідчить складений відповідний актовий запис № 14, видане свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 (повторно) /а.с. 7/.
Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 04, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , видане виконавчим комітетом Куцеволіської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, в якому зазначені батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с. 8/.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2025/008465268 від 25.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знята з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 з 07.04.2025 року /а.с. 9/.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2025/008465309 від 25.06.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою проживання по АДРЕСА_1 з 12.04.2012 року /а.с. 10/.
Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування пенсійного фонду України за формою ОК-7, ОСОБА_1 отримувала допомогу від Управління праці та соціального захисту населення Онуфріївської районної державної адміністрації в період з червня місяця 2012 року по квітень 2015 року /а.с. 12/.
Довідкою № 144 від 25.06.2025 року, виданої старостою сіл Куцеволівка та Ясинуватка Олександрійського району Кіровоградської області, підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно проживає з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 /а.с. 13/.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікованої Україною 27.02.1991 року), Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, дана норма надає тому з батьків з ким проживає дитина право вибору способу сплати аліментів - у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач по справі добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Враховуючи те що діти, які потребують матеріальної допомоги, проживають з матір'ю, відповідач зобов'язаний утримувати їх до досягнення повноліття.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, тому суд дійшов висновку, що відповідач має змогу утримувати власних дітей та сплачувати аліменти в розмірі половини заробітку (доходу). Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів,визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками,може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів уразі зміни матеріального або сімейного стану,погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому з відповідача слід стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору на користь держави.
Відповідно до п. 1ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 183, 191 СК України, суд -
вирішив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у частці від доходу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОККП НОМЕР_3 , уродженця с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 08.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОККП НОМЕР_3 , уродженця с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області, на користь держави суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.М. Лях