Справа № 396/936/25
Провадження № 2/396/560/25
Іменем України
20.08.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Цесельської О.С., за участі секретаря судового засідання Трохимчук Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свій позов мотивує тим, що згідно кредитного договору №04.01.2023-100001684 від 04.01.2023 року відповідач отримав в ТОВ «Споживчий центр» кредит в розмірі 9000 грн на 70 днів. 20.03.2023 року кредитний договір №04.01.2023-100001684 було переоформлено на кредитний договір №20.03.2023-020000040 за умовами якого відповідач отримав кредит 14000 грн. 90 коп. на строк 140 днів. Дата повернення 06.08.2023 року. За умовами кредитного договору відповідач зобов'язався погасити суму кредиту одним платежем в останній день строку на який надається кредит. Через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, рахується заборгованість відповідача за кредитом 15961 гривень, вказану заборгованість позивач і просить стягнути з відповідача, та судові витрати.
Ухвалою судді від 26.05.2025 року провадження у вказаній справі було відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить суд стягнути з відповідача борг за кредитним договором, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, про причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив не подав.
Згідно 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, з'ясувавши обставини справи дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №04.01.2023-100001684 від 04.01.2023 року, шляхом направлення пропозиції про укладення кредитного договору, згідно заяви відповідача. Відповідач отримав в ТОВ «Споживчий центр» кредит строком на 70 днів у розмірі 9000 гривень , який було підписано одноразовим ідентифікатором. Крім того, 20.03.2023 року кредитний договір №04.01.2023-100001684 було переоформлено відповідачем та в ТОВ «Споживчий центр» №20.03.2023-020000040 за умовами якого відповідач отримав кредит 14000 грн. 90 коп. на строк 140 днів. Дата повернення 06.08.2023 року.
Згідно розрахунку заборгованості встановлено, що загальна заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» станом на час звернення з позовом до суду за кредитним договором складає 15961 грн., з яких. 14000.90 грн. основний борг та 1960.10 грн. відсотки.
Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а відтак доводи відповідача про відсутність у позивача майнового права, на захист якого подано цей позов, не заслуговують на увагу і є безпідставними.
У порушення умов договору позики, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подав суду, тому є підстави для задоволення позову.
Відповідно дост.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
В зв'язку з задоволенням позову сплату судових витрат суд покладає на відповідача відповідно ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр», (код ЄДРПОУ37356833), заборгованість за кредитним договором №20.03.2023-020000040 від 20.03.2023 року в розмірі 15961 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одну) гривню та судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в порядку передбаченому ст. 355 ЦПК України безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.08.2025 року.
Суддя: О. С. Цесельська