Справа № 135/527/25
Провадження № 2/135/296/25
іменем України
21.08.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Котик В.Ю., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, -
В провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив про відвід судді, мотивуючи тим, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. У відповідача наявні сумніви у неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду справи у зв'язку з тим, що в апараті суду помічником судді Корнієнка О.М. працює племінник відповідача ОСОБА_2 , який здійснював підготовку відзиву на позов відповідачу, та у подальшому при розгляді справи буде з допомогою судді надавати відповідні консультації і допомогу відповідачу, впливати на хід розгляду справи. За таких обставин, позивач вважає, що суддя Нікандрова С.О. та інші судді Ладижинського міського суду Вінницької області не можуть об'єктивно розглянути цивільну справу і підлягають відводу.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи 21.08.2025 без її участі у зв'язку з роботою.
Дослідивши матеріали справи та обставини заявленого відводу, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд у питанні перевірки неупередженості судді вважає за необхідне звернутися до практики ЄСПЛ щодо неупередженості суду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» рішення від 15 липня 2010 року).
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу судді за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя виявляє у цій справі особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
В усній заяві про відвід судді позивачем ОСОБА_1 не наведено існування об'єктивно обґрунтованих фактів чи обставин, які б свідчили про упередженість та необ'єктивність судді при розгляді цивільної справи, не доведено наявність у судді прямої чи побічної заінтересованості у результаті розгляду справи,а твердження позивача щодо можливої упередженості і необ'єктивності базуються на суб'єктивній думці позивача.
Проте, враховуючи практику ЄСПЛ, положення ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений, приймаючи до уваги сукупність обставин, наведених в заяві про відвід, процесуальну поведінку заявника, з метою усунення будь-яких сумнівів учасників процесу в об'єктивності та неупередженості суду при розглядіцивільної справи приходжу до висновку, що заяву про відвід судді Ладижинського міського суду Вінницької області Нікандрової С.О. доцільно задовольнити.
Відповідно до частин другої, третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочих дні до наступного судового засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи, що заява про відвід судді подана позивачем ОСОБА_1 безпосередньо в судовому засіданні, питання про відвід судді відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України вирішується судом, що розглядає справу.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята статті 40 ЦПК України).
Керуючись статтями 33, 36, 38, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Нікандрової С.О. - задовольнити.
Відвести суддю Нікандрову Світлану Олександрівну від участі у розгляді цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди - передати до канцелярії Ладижинського міського суду Вінницької області для визначення судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області С.О.Нікандрова