Справа № 396/1108/24
Провадження № 1-кп/392/122/25
19 серпня 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2024 за № 12024121080000086 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.122, ч.3 ст.300, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.3 ст.300 КК України,за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених -адвокатів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
встановив:
Прокурор в судовому засіданні оголосив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, обґрунтувавши вказане клопотання наявністю ризиків, які було враховано судом при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а саме ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України. Інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. Крім того, заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби строком на 60 днів. Обґрунтовуючи клопотання зазначив, що наявність ризиків, які було враховано судом при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а саме ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду, захисник підтримав його позицію, при цьому просив врахувати надані на адресу суду довідки про стан здоров'я бабусі обвинуваченого - ОСОБА_10 , яка є особою похилого віку, має ряд захворювань та потребує стороннього догляду, а тому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 вирішення клопотання прокурора залишив на розсуд суду, захисник адвокат ОСОБА_9 підтримала позицію свого підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_8 не заперечували щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що наразі відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діє продовжений ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 22 серпня 2025 року.
Крім того, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 діє продовжений вказаною ухвалою суду запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби до 22 серпня 2025 року, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Мета застосування запобіжного заходу визначена ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.122, ч.3 ст.300, ч.2 ст.146 КК України, санкція ч.2 ст.127 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція ч.2 ст.127 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Судом встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів та відповідно з мірою можливого покарання, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть переховуватися від суду, При цьому, в умовах, які наразі існують в Україні, викликаних військовою агресією російської федерації проти України, у обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинувачених та їх місцезнаходження.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи звільненим умовно-достроково з невідбутим покаранням строком 1 рік 12 днів, обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину. Обвинувачений ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте судимість знята та погашена у встановленому законом порядку. Відтак, існує ризик вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень. Вказане узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сельчук проти Туреччини», наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.
Суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: що обвинувачений ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання в Донецькій області, в м. Новоукраїнка постійного місця проживання не має, не одружений, не має на утриманні м/л чи н/л дітей, після звільнення 19.02.2024 року умовно-достроково, був затриманий 21.02.2024 року та обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання в м. Новоукраїнка, проживає разом з бабусею, не одружений, не має на утриманні м/л чи н/л дітей, зі слів до затримання працював неофіційно на будівництві, такий, що відповідно до ст.89 КК України, не має судимостей. Крім того, судом враховуються медичні документи, що надані захисником обвинуваченого ОСОБА_3 щодо стану здоров'я його бабусі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має ряд захворювань, здатна до самообслуговування частково та потребує сторонньої допомоги.
Наведене свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України (домашній арешт, особисте зобов'язання, порука, застава), не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства. Вік та стан здоров'я обвинувачених дозволяє застосування до них запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Доводи сторони захисту щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, зокрема про тяжкий стан здоров'я бабусі обвинуваченого та потреби у сторонньому догляді за нею, не спростовують наявність встановлених судом ризиків та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його зміни на домашній арешт, з урахуванням тяжкості висунутого звинувачення та конкретних обставин кримінального провадження.
Поряд з цим, ці обставини на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
З урахуванням положень ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.6 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.127, ч.3 ст.300 КК України, які з урахуванням положень ст. 12, 24 КК України є умисними тяжким та нетяжким злочинами, за ч.2 ст.127 КК України законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та строк від п'яти до десяти років.
Суд переконаний, що не зменшився та продовжує існувати раніше встановлений ризик, а саме обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів та відповідно з мірою можливого покарання, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в дії відносно обвинуваченого ОСОБА_5 домашнього арешту в певний час доби, а саме з 21.00 год. до 07.00 год., та продовжити на 60 днів із продовженням дії покладених на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, та запобігти встановленим ризикам, відтак буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372, 331, 392 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 19.08.2025 до 17.10.2025 включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 19.08.2025 до 17.10.2025 включно.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, а саме з 21.00 год. до 07.00 год. відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , на 60 днів, тобто до 17.10.2025 включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду з 21.00 год. до 07.00 год.;
- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноваженого прокурора у цьому кримінальному провадженні та на Новоукраїнський районний відділ поліції ГУНП у Кіровоградській області.
Строк дії ухвали визначити до 17.10.2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а обвинуваченими в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_11