13.08.2025
Провадження № 2/389/796/24
ЄУН 389/3418/24
13 серпня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Українського В.В.
за участю секретаря судового засідання Гой І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «ПАРІС» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №0044818 укладеним 20.11.2019 між Акціонерним товариством «РВС БАНК» та ОСОБА_1 у сумі 25538,66 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15151,52 грн; заборгованість за нарахованими процентами- 1212,09 грн; за комісією - 3787,90 грн; за пенею - 680,00 грн, оскільки відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на зазначені суми. Право грошової вимоги за договором №0044818 перейшло до ТОВ ФК «ПАРІС» на підставі договору відступлення права вимоги №28/04/2020-1 від 28.04.2020 від АТ «РВС БАНК».
На позовну заяву представником відповідача подано відзив, в якому він просив відмовити в задоволені позовних вимог. Заперечення обґрунтував тим, що ОСОБА_1 ніколи не укладала жодних договорів із ТОВ ФК «ПАРІС». Всі зобов'язання по договору із АТ «РВС БАНК» нею виконані в повному обсязі, через що відступлення прав вимоги до відповідача не могло виникнути жодним чином. Позивачем не було направлено досудову вимогу про повернення кредиту, або будь-яких інших претензій, не повідомлено про відступлення права вимоги. Крім того, за даним кредитним договором винесений виконавчий напис нотаріусом, яким з відповідача стягнуто на користь позивача суму боргу. Просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову, так як строк дії договору закінчився 20 листопада 2020 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності.
Відповідач як і його представник у судове засідання не з'явилися, надав заяву про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.11.2019 між Акціонерним товариством «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано Заяву Договір № 0044818 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до Заяви-Договору № 0044818 відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєдналася до умов Договору. З умовами Договору ознайомлена та зобов'язалася самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до Договору. За умовами Заяви відповідачеві було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 15 151,52 гривень, строк дії кредиту 12 місяців, процентна ставка, % річних - 18,00, тип ставки фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 1% від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 5% від суми наданого Кредиту. В день підписання Заяви-Договору № 0044818 від 20.11.2019 року, відповідач отримала платіжну картку за № НОМЕР_1 , яка відкрита згідно умов Заяви-Договору, що підтверджується Розпискою щодо отримання платіжної картки від 20.11.2019 року. Грошові кошти у сумі 15 151,52 гривень були зараховані АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» 20.11.2019 на картковий рахунок Клієнта, що підтверджується Випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером. Таким чином АТ «РВС Банк» виконало свої обов'язки за кредитним договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість. Доказів виконання всіх боргових зобов'язань перед первісним кредитором відповідачем не надано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачу станом на 17.09.2024 нарахована заборгованість в сумі 20831,51 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 15151,52 грн; заборгованості за відсотками - 1212,09 грн; заборгованості за комісією - 3787,90 грн; заборгованості за пенею - 680 грн.
Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
28.04.2020 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» укладено договір про відступлення права вимоги №28/04/2020-1. Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору відступлення права вимоги Первісний Кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід'ємною частиною (надалі за текстом - Кредитні договори), які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками. Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача за Заявою Договором № 0044818 від 20.11.2019 на загальну суму 20 831,51 гривень, з яких:- за тілом кредиту - 15151,52 грн; за процентами - 1212,09 грн.; за комісією - 3787,90 грн; за пенею - 680,00 грн. Згідно п. 3.1. Договору про відступлення права вимоги, права вимоги за Кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною цього Договору. Новий кредитор, відповідно до п.п.1.4 п 1 Договору відступлення права вимоги, після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитними договорами та одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх без виключення зобов'язань за Кредитними договорами, які існували та існують на момент укладання цього Договору.
Вказаними доказами доведено відступлення АТ «РВС Банк» право вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «ПАРІС» за договором № 0044818 від 20.11.2019, а відтак доводи представника відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги до відповідача судом не приймаються.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином не отримання відповідачем письмового повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє його від виконання грошового зобов'язання за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач у порушення умов договору про надання споживчого кредиту свої зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка частково підлягає стягненню на користь позивача, а саме в частині тіла кредиту, процентів та пені.
Позивач просить стягнути з відповідача також комісію за кредитом в розмірі 3787,90 гривень. Щодо стягнення комісії суд приходить до наступного висновку.
З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
3) загальний розмір наданого кредиту;
4) порядок та умови надання кредиту;
5) строк, на який надається кредит;
6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;
10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
13) порядок дострокового повернення кредиту;
14) відповідальність сторін за порушення умов договору;
15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за видачу кредиту, а передбачають сплату комісії пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Як вбачається зі змісту договору від 20.11.2019 відповідач погодив разову комісію за видачу кредиту 1% від суми наданого кредиту та щомісячну комісію за супроводження кредиту 5% від суми наданого кредиту, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку послуг «за супроводження кредиту», їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Просить стягнути щомісячну комісію за період з 20.12.2019 по 21.05.2020.
Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату - комісію за надання та супроводження кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, у вимозі товариства в частині стягнення комісії слід відмовити.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, процентні ставки, які застосовуються при визначенні суми боргу, яку боржник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора, поділяються на встановлені законом (три проценти річних від простроченої суми) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Враховуючи, що суд вважає доведеною суму боргу без урахування комісії, а саме в розмірі 17043,61 гривень, то розрахунок трьох відсотків річних та індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України необхідно розраховувати саме із вказаної суми. Таким чином, користуючись формулою позивача при розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, вказані суми становлять 2917,82 грн та 933,41 грн відповідно та підлягають стягненню із відповідача.
Щодо застосування строків позовної давності суд вважає відмовити відповідачеві в такому застосування та зазначити наступне.
Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 255, 257 ЦК України)
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» від 11 березня 2020 року впроваджено дію карантину. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
24.02.20204 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 УК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Дія карантину завершена 1 липня 2023 року відповідно до Постанови КМУ №651 від 27.06.2023.
Таким чином, враховуючи продовження строків позовної давності на строк дії карантину з 11.02.2020 та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2024, позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за кредитним договором і до часу винесення рішення по справі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з подачею даного позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 274, 353 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» заборгованість за договором № 0044818 від 20.11.2019 в сумі 20894 гривень 84 коп. (з яких заборгованість за тілом кредиту - 15151,52 грн; заборгованості за відсотками - 1212,09 грн; заборгованості за пенею - 680 грн; 3% річних - 933,41 грн; індекс інфляції - 2917,82 грн).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» судовий збір в розмірі 3028 гривень 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС», ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 77А, м. Київ.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В.Український