Справа № 346/4880/24
Провадження № 1-кп/346/342/25
21 серпня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї клопотання ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
15 серпня 2025 року представник заявниці звернувся до суду із вказаним клопотанням в якому зазначив що в рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 17 липня 2024 року накладено арешт на транспортний засіб марки «Mercedes Benz 260 Е», д.н.з. « НОМЕР_1 », сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 .
На виконання вказаної ухвали державним виконавцем зареєстровано заборону відчуження транспортного засобу.
Зазначає що вказаний автомобіль належить заявниці на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Сторона захисту вважає, що арешт, накладений на автомобіль підлягає скасуванню, оскільки це порушує законні права та інтереси заявниці як власника. ОСОБА_3 не має будь-якого статусу в даному кримінальному провадженні, арешт на транспортний засіб порушує мирне володіння майном, яке необхідне заявниці у повсякденному житті.
В судове засідання заявниця та її представник не з'явилися, останній подав клопотання про розгляд справи в його та заявниці відстуності.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності, щодо клопотання заперечив. Вказав, що враховуючи ту обставину, що 19.07.2024 ОСОБА_5 за участі третіх осіб ймовірно зловживаючи своїм цивільним правом вжив заходів щодо перереєстрації ранспортного засобу марки «Mercedes Benz 260 Е», д.н.з. « НОМЕР_1 », сірого кольору з його власності на ОСОБА_3 , що дає підстави вважати, що мав місце фраудаторний правочин. Оскільки на момент накладення арешту вказаний транспортний засіб належав ОСОБА_5 , а також останній систематично ним користувався, в тому числі використовував його для проведення особистих зустрічей з метою збуту наркотичних засобів, то підстав для скасування арешту майна немає. враховуючи суспільну небезпечність діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_5 застосування арешту не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадженя.
Дослідивши матеріали клопотання, суддя дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що на розгляді в суді перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2024 року за № 12024091180000190 про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст.310, ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч.2 ст.310 КК України.
В ході досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 19 липня 2024 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема, транспортний засіб марки «Mercedes Benz 260 Е», д.н.з. « НОМЕР_1 », сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 .
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_5 12 червня 2024 року пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Слідчий суддя встановив, що у підозрюваного у власності є майно, зокрема і автомобіль марки «Mercedes Benz 260 Е», д.н.з. « НОМЕР_1 », сірого кольору, що підтвердувалось інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України, який він має можливість відчужити.
Метою арешту слідчим сддею визначено забезпечення збереження майна для його можливої конфіскації як виду покарання.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 19 липня 2024 року при накладенні арешту у слідчого судді були наявні обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, арешт з метою забезпечення речових доказів, по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, судом не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, суд зважає на те, що згідно із долученої до клопотання копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 стала власницею спірного автомобіля 19 липня 2024 року, саме вдень накладення арешту на нього слідчим суддею.
Сукупність встановлених судом обставин, а саме обізнаність ОСОБА_5 про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також факт відчуження ОСОБА_5 належного йому майна в день розгляду клопотання про його арешт, може свідчити про те, що вище вказане майно могло бути відчужено третій особі саме з метою унеможливлення її арешту та подальшої можливої конфіскації.
Вказані обставини можуть характеризувати правочин щодо відчуження ОСОБА_5 ОСОБА_3 транспортного засобу марки «Mercedes Benz 260 Е», сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 , як такий, що містить ознаки фраудаторності в частині його добросовісності, тобто наявність прихованого мотиву підозрюваного уникнути застосування арешту належного йому майна та подальшої можливої його конфіскації. Така позиція узгоджується, зокрема, із правовою позицією, висловленою в постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 20 січня 2022 року (справа № 145/972/16).
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання судом встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовано стороною обвинувачення та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 про скасування арешту транспортного засобу марки «Mercedes Benz 260 Е», д.н.з. « НОМЕР_1 », сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 , накладеного ухвалою слідчого судді від 19 липня 2024 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1