Справа №345/5442/24
Провадження № 2/345/69/2025
14.08.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Гапоненка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,
представника позивача - адвоката Іванович А.М.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кобзан Р.М.
представника відповідача ПП «Кортеж» - адвоката Булавинець М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Кортеж», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Рожковецький Ігор Васильович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд
позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 20 березня 2006 року рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради №93 Калуській НГРЕ, як підприємству, що брало дольову участь у будівництві, було виділено квартиру АДРЕСА_1 . Також Рішенням було рекомендовано розподілити дану квартиру серед працівників, які перебувають на квартирному обліку та потребують покращення житлових умов. Так, на виконання вищезазначеного рішення №93, рішенням №2 профспілкового комітету Калуської НГРЕ «Про розподіл квартири серед працівників експедиції», 22 липня 2008 року квартиру було виділено ОСОБА_2 , як працівнику Калуської НГРЕ, який потребував поліпшення житлових умов та перебував у списку громадян, які мають право на позачергове отримання приміщення. 19 грудня 2008 року видано ордер на жиле приміщення №23, на підставі якого він мав право вселитись у надане житлове приміщення та користуватись ним. 13 лютого 2023 року позивач дізнався, що невідомі особи здійснюють заміну замків вхідних дверей його житла. Позивачем було здійснено виклик працівників Національної поліції для фіксації факту вчинення злочину. За його заявою наразі відкрито кримінальне провадження №42023092080000016. Позивачем виявлено, що право власності на квартиру зареєстровано за громадянкою ОСОБА_1 . Оскільки позивач вважає, що реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_1 порушує його право на володіння квартирою, задля захисту своїх прав виникла необхідність у витребуванні спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.10.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Рожковецького Ігоря Васильовича (майдан Шептицького, 11, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301): копію заяви ОСОБА_1 про вчинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 ; копію договору купівлі-продажу, серія та номер 345, виданий 15.02.2023 приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Рожковецьким І.В.; копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 66422965 від 15.02.2023, ухвалене приватним нотаріусом Калуського районного нотаріальног округу Рожковецьким І.В.; документи, які були надані ОСОБА_1 для реєстрації права власності на квартиру по АДРЕСА_2 .
25.10.2024 від приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Рожковецького І.В. до суду надійшли витребувані документи. В своїй заяві просить суд розгляд справи проводити без його участі. При ухваленні рішення покладається на розсуд суду.
20.11.2024 від представника відповідача ПП «Кортеж» до суду надійшов відзив в якому зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту оскільки до компетенції суду не входить проведення приватизації та оцінку того чи має право позивач на приватизацію спірної квартири може надати тільки відповідний компетентний орган. Вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення. ПП «Кортеж» згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2003 року у справі № 6/213 отримало право власності на недобудований 68-квартирний 2-ох секційний 9-ти поверховий житловий будинок на АДРЕСА_3 . Будь-яких договорів дольової участі ПП «Кортеж» не укладало, а придбало будинок у ТОВ «Престо», що підтверджується вказаним рішенням суду. Надалі, за результатами проведення реконструкції вказаного будинку згідно акту державної приймальної комісії від 21.09.2006 року вказаний будинок прийнято в експлуатацію та рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 467 від 22.11.2006 року затверджено вказаний акт і присвоєно адресний номер будинку АДРЕСА_4 . 10.02.2022 року ПП «Кортеж» на підставі вказаних документів проведено державну реєстрацію права власності на квартиру номер АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з ДРРП від 14.02.2022 року. Отже, ПП «Кортеж» набуло право власності на вказану спірну квартиру у встановленому законом порядку та згодом цю квартиру згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужило відповідачці ОСОБА_1 . Окрім цього, вважає, що позивачем не дотримано правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, що затверджені Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року № 470 в частині, що стосується реалізації отриманого ордеру, оскільки ордер був чинний тільки 30 днів, впродовж яких позивач разом з членами сім'ї не вселився до спірної квартири, не уклав договору найму, не зареєструвався у встановленому порядку у квартирі та не здійснив в ній ремонту з метою створення умов для проживання. Заявляючи вимогу про витребування спірної квартири позивач хоче обминути встановлену Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» процедуру приватизації, виключно при дотриманні якої особа може набути право власності на квартиру.
16.01.2025 від представника позивача - адвоката Іванович А.М. до суду надійшла відповідь на відзив, вважає, що додане стороною відповідача рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2003 року у справі №6/213, у зв'язку з відсутністю підтвердження набрання ним законної сили, не є доказом, який підтверджує набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно та відповідно ставить під сумнів законність реєстрації права власності на майно на підставі такого рішення. Також зазначає, що спірна квартира була виділена Калуській НГРЕ, а згодом і позивачу, вже після набуття права власності на неї ПП «Кортеж» та за відома останнього, що випливає зі змісту рішення Виконкому Калуської міської ради №93 від 20.03.2006 року. Позивач підтверджує, що після виділення квартири на його користь, жодні правочини щодо передачі даного об'єкту нерухомого майна на користь ПП «Кортеж» чи ОСОБА_1 не укладалися, тому вважає, що квартира вибула у власність третіх осіб поза його волею і така реєстрація права власності порушує права позивача. Тому зазначив, що відповідачем не доведено законність реєстрації права власності на спірне нерухоме майно від 10.02.2022 року. Доказів на підтвердження того, що після виділення квартири підприємству, яке брало дольову участь у будівництві чи позивачу квартира знову була передана на користь ПП «КОРТЕЖ» - відповідачем не надано, а позивач був останнім законним набувачем квартири, відчуження якої сталося всупереч його волі.
21.01.2025 від представника відповідача Качак Н.П. до суду надійшов відзив в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, зазначає, що єдиною підставою для виселення є ордер однак долучений позивачем до матеріалів справи ордер №23 від 29.12.2008 діяв протягом 30 днів. А отже позивач не реалізував своє право на вселення до 28.01.2009. Матеріалами справи не підтверджено, що позивач разом з трьома членами сім'ї був знятий з попереднього місця проживання для подальшої реалізації свого права на вселення в отримане житло. Тому вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставною.
06.02.2025 від представника позивача - адвоката Іванович А.М. до суду надійшла відповідь на відзив в якій вказує, що житлове приміщення, надане позивачу не відповідало необхідним для проживання умовам, а саме: не було облаштоване спальними місцями, місцями для приготування та прийому їжі, меблями для зберігання речей, санітарно-гігієнічною технікою. Тридцятиденний строк, наданий на вселення у приміщення згідно з ордером, був недостатнім для облаштування квартири та створення достатніх умов для проживання у ній сім'єю з дітьми. Також слід відрізняти квартиру, надану для постійного проживання позивачу, як працівнику підприємства, який потребував поліпшення житлових умов від квартир у гуртожитках, які також виділялися працівникам на підставі ордеру у відповідності до Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року. Адже зі змісту це забезпечені необхідними для проживання, занять, відпочинку умовами приміщення, заселення у які проводилися після створення в них необхідних житлово-побутових умов та дозволу санітарно-епідерміологічної станції (пункти 6, 7 розділу І Положення). Гуртожиток укомплектований меблями, постільними речами та іншим інвентарем (пункт 21 розділу IV Положення). Як вбачається з копії Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 та скріншотів оголошення про продаж квартири консалтинговим агенством «Ідеал Сіті», які містяться у матеріалах справи, квартира у стані, в якому була виділена позивачу, була обладнана лише водопроводом, каналізацією, електроосвітленням, мала встановлені вікна та вхідні двері. У зв'язку з цим вселення для постійного проживання у дану квартиру та оформлення договору найму було неможливим у тридцятиденний строк з дня видачі ордеру.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 підготовче провадження в цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Іванович А.М., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити. Додатково зазначив, що позивач має право на витребування квартири АДРЕСА_5 з незаконного володіння на підставі ст. 386,387,388 ЦК України. Вважає, що ОСОБА_2 є користувачем спірної квартири на підставі ордеру №23 виданого 19 грудня 2008 року на підставі рішення №687 від 26.12.2008 є єдиною підставою для вселення у надане житлове приміщення та користуватись ним.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кобзан Р.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві, вважає, що ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 набула у власність законним шляхом, а саме уклавши нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, а тому просить в задоволенні позову відмовити. Оскільки жодними документами не спростовано право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.
Представник відповідача ПП «Кортеж» - адвоката Булавинець М.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві, вважає, що згідно ЦПК України захисту підлягає порушене право особи, натомість позивач не набув прав відносно оспорюваної квартири, а тому позовні вимоги є безпідставними. Ордер на який посилається позивач є адміністративним документом який надає право на вселення і укладення договору найму з експлуатуючою організацією, а тому він не свідчить про набуття позивачем права володіння чи користування майном. Вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт реєстрації квартири АДРЕСА_5 міською радою чи Калуською НГРЕ, на їхньому балансі квартира не перебувала, натомість ПП «Кортеж» отримало право власності на недобудований 68-квартирний 2-ох секційний 9-ти поверховий житловий будинок на АДРЕСА_3 згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2003 року. А тому право власності на квартиру позивач не набув, тому, що він не здав ордер до житлово експлуатаційної організації та не уклав договір майнового найму.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Так, 20 березня 2006 року рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради №93 Калуській НГРЕ, як підприємству, що брало дольову участь у будівництві, було виділено квартиру АДРЕСА_6 . Також Рішенням було рекомендовано розподілити дану квартиру серед працівників, які перебувають на квартирному обліку та потребують покращення житлових умов.
Рішенням профспілкового комітету Калуської НГРЕ «Про розподіл квартири серед працівників експедиції», №2, 22 липня 2008 року квартиру було виділено ОСОБА_2 , як працівнику Калуської НГРЕ, який потребував поліпшення житлових умов та перебував у списку громадян, які мають право на позачергове отримання приміщення.
Відповідно до ордеру на жиле приміщення №23 виданого 19 грудня 2008 року ОСОБА_2 на підставі рішення №687 від 26.12.2008 є єдиною підставою для вселення у надане житлове приміщення та користуватись ним. Ордер дійсний 30 днів.
Згідно копії технічного паспорту від 28.08.2006 квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 61.6 кв.м. Житлова площа 34.6 кв.м.
ОСОБА_2 уклав договір про користування електричною енергією від 09.03.2010 та договір про надання послуг з газопостачання №1410545 від 23.09.2010 року за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно протоколу допиту потерпілого від 01.02.2024 ОСОБА_2 допитаний як потерпілий у кримінальному провадженні №42023092080000016 від 28.04.2023.
Відповідно до копії заяви від 2012 адресованої Міському голові м.Калуш І.Насалику ОСОБА_2 просить оформити право власності на кв. АДРЕСА_5 .
Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 322930132 від 15.02.2023 вбачається, що ПП «Кортеж» є власником квартири АДРЕСА_5 .
ПП «Кортеж» згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2003 року у справі № 6/213 отримало право власності на недобудований 68-квартирний 2-ох секційний 9-ти поверховий житловий будинок на АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21.09.2006 вирішено житловий будинок на АДРЕСА_3 прийняти в експлуатацію. Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 22.11.2006 №467 затверджено акт від 21.09.2006 та присвоєно адресний номер 67ми квартирному житловому будинку АДРЕСА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 345, посвідченого 15.02.2023 приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Рожковецьким І.В., ПП «Кортеж» продало, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_5 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 66422965 від 15.02.2023, прийнятого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Рожковецьким І.В.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав 10.02.2022 ПП «Кортеж» проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 .
Згідно копії листа директора ПП «Кортеж» Онуфрик І.Б. №104 від 01.12.2004 вбачається, що на підставі угоди про співпрацю від 07.05.2004 ПП «Кортеж» виділило Калуській міській раді у житловому будинку в АДРЕСА_3 а наступні квартири: 1)однокімнатна квартира секція АДРЕСА_8 (загальна площа 34,87 кв.м.), 2)двохкімнатна квартира секція №2, квартира АДРЕСА_9 (загальна площа 47,80 кв.м.), 9-й поверх; 3)двохкімнатна квартира секція №1, квартира АДРЕСА_10 (загальна площа 47,76 кв.м.), 9-й поверх; 4)трьохкімнатна квартира секція №1, квартира АДРЕСА_11 (загальна площа 58,92 кв.м.) 3-й поверх.
На підтвердження надання ЖКП ОСОБА_1 як власнику кв. АДРЕСА_5 в матеріалах справи наявні копії договору №14529 про надання послуг поводженням побутових відходів від 28.02.2023; заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення від 16.02.2023; акту №000916 пломбування замірних вузлів КП Калуська енергетична компанія від 22.02.2023; акту на пуск газу від 29.09.2023; рахунку за електроенергію станом на лютий 2023.
Згідно копії відповіді на адвокатський запит від 21.02.2025 №999/02-38/04 заступника міського голови Б.Білецького повідомляє про те, що згідно інформації Архівного відділу Калуської міської ради угода між ПП «Кортеж» та Калуською міською радою про співпрацю щодо реконструкції 67-ти квартирного житлового будинку на вул. підвальній в м.Калуші відсутня. Інформація щодо укладання договору дольової участі між калуською міською радою та Управлінням капітального будівництва Івано-Франківської ОДА або Калуською нафторозвідувальною експедицією відсутня.
Згідно копії відповіді на адвокатський запит від 02.03.2023 №10-68 начальника ВП «Калуська нафтогазорозвідувальна експедиція» Б.Кузьмич надано наступну інформацію: Договір на дольову участь у будівництві житлового будинку на вул. Підвальна, 2-а, ще в середині 90-их років було укладено між Управлінням Комунального Будівництва Івано-Франківської обласної держадміністрації та Калуською нафтогазорозвідувальною експедицією глибокого буріння. З 2002 року правонаступником даного будівництва став Відділ Капітального Будівництва при Виконавчому комітеті Калуської міської Ради. Будь-яких взаємовідносин між Відокремленим підрозділом «Калуська нафтогазорозвідувальна експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ НАК «Надра України» «Західукргеологія» (надалі експедиція) та Приватним Підприємством «Кортеж» в контектсті придання та отримання квартири не було. Квартира екпедиції була виділена рішенням виконавчого комітету Калуської міської Ради. Жодних оплат за квартиру на рахунок забудовника Приватного Підприємства «Кортеж», від Відокремленого підрозділу «Калуська нафтогазорозвідувальна експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ НАК «Надра України» «Західукргеологія» не проводилось.
Відповідно до копії листа відділу капітального будівництва Виконавчого комітету Калуської міської ради від 10.12.2002 №1-13/137 начальника ОСОБА_3 адресованої начальнику Калуської НГРЕ П.Лукачу згідно перерахованих коштів на дольову участь у будівництві житла по вулиці Підвальній кількість зарахованої площі становить 265,0 м? що становить 5 квартир - дві трьохкімнатні квартири по 59 м? загальної площі і три двокімнатні квартири по 47.7 м? загальної площі.
Судом досліджено фотокопії квартири по АДРЕСА_12 розміщених на інтернет сторінці ideal.city.ua, однак суд не бере до уваги даний доказ зважаючи на те, що неможливо встановити яка саме квартира зображена на фотокопіях.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина першастатті 330 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місцеу випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишаєтьсяу власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18, провадження№ 61-6415св19).
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц, провадження № 14-208цс18, зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) зазначено, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно достатті 388 ЦКУкраїни, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лишев разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майноу володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п'ятоїстатті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, провадження № 12-122гс18).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому,стаття 400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або якає добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Разом з тим,стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.
Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21).
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128гс19).
Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб'єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини, контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов'язана чи афілійована юридична особа, пов'язані чи афілійовані групи юридичних осіб) ( Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, провадження № 61-10361св22).
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК Україниу поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20).
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7 лютого 2014 року, передбачено, що згідно із ст. 387 ЦК України та ч.3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Особи, яким може бути надано службові жилі приміщення, визначений в Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення».
Відповідно до пункту 21 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток № 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.
Суд звертає увагу, що зазначений строк дійсності ордера є присічним і поновленню судом не підлягає. При цьому за спливом тридцятиденного строку ордер втрачає свою силу і вселення на його підставі в жиле приміщення не допускається.
Як встановлено судом, ордер виданий позивачу 19 грудня 2008 року, проте у строк до 20 січня 2008 року позивач не вселився у спірне майно, з огляду на що з 20 січня 2008 року втратив право на вселення у квартиру незалежно від причин, за яких позивач не реалізував своє право на вселення.
Ордер є адміністративним актом індивідуального характеру виконкому районної, міської, районної в місті Ради (орган місцевого самоврядування), до компетенції якого входить його видача на вселення громадянина у зазначене в ньому житлове приміщення. Ордер породжує, з одного боку, адміністративно-правові відносини між виконкомом та житлово-експлуатаційною організацією (підприємством, іншим органом), куди він здається, а з іншого - цивільно-правові відносини між громадянином і зазначеними організаціями, які зобов'язані після вселення особи у надане житло укласти з ним договір найму щодо цього жилого приміщення.
Ордер - це наказ (вказівка), доручення уповноваженого органу місцевого самоврядування, адресоване житлово-експлуатаційній організації (іншому органу) вселити особу у певне жиле приміщення. Через видачу ордера у заінтересованої особи за своєю правовою природою виникають публічно-правові відносини з органом, що видав такий ордер, без надання права вимоги до третіх осіб.
Ордер на вселення у жиле (зокрема й службове) приміщення не є правовстановлюючим документом на надане для вселення житло; лише отримання особою такого документа не призводить до виникнення у неї права на користування тим приміщенням, що у ньому зазначено.
З урахуванням викладеного, у позивача не виникло як права користування, так і будь-якого іншого майнового права, права очікування, оскільки відповідні права щодо квартири виникають у особи в силу фактичного вселення її у певне приміщення, здійсненого на підставі чинного ордера та наступного укладення договору найму жилого приміщення щодо такого житла.
Згідно зістаттею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною першою та п'ятою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).
Як встановлено судом, ПП «Кортеж» набуло право власності на спірну квартиру АДРЕСА_5 , згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2003 року у справі № 6/213. Після чого провело державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 14.02.2022 року, а згодом відчужило її ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу серія та номер 345, посвідченого 15.02.2023 приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Рожковецьким І.В..
Таким чином, ОСОБА_1 стала власником квартири і отримала документи, що посвідчує право власності на цю квартиру. Натомість позивач своїм правом на оформлення права власності згідно наданого йому ордеру на жиле приміщення №23 виданого 19 грудня 2008 року ОСОБА_2 на підставі рішення №687 від 26.12.2008 який є єдиною підставою для вселення у надане житлове приміщення та користуватись ним, не скористався.
Отже, на момент вирішення даного спору позивач у встановленому законом порядку не набув право власності на спірну квартиру.
Згідно чинного цивільного закону з віндикаційним позовом до суду може звернутися виключно власник, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто, це позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично: фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично»: юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (постанова Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18).
Докази на підтвердження того, що у ОСОБА_2 коли-небудь здійснював державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 , матеріали справи не містять.
З аналізу наданих сторонами доказів та спірних правовідносин слідує, що позивач, не будучи власником спірного майна, і не оспорюючи підставу набуття права власності на таке майно відповідачем, заявив віндикаційний позов про витребування майна у власника, що суперечить вищезазначеним нормам законодавства.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що у даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного права власності не є ефективним, заявлені позовні вимоги спрямовані на уникнення застосування приписівстатті 331 ЦК України та не відповідають належному способу захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір слід залишити за позивачем.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст.316,317, 319,321,328,331,334, 387,388,400 ЦК України, керуючись ст.ст.89,263-265,268,273,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Кортеж», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Рожковецький Ігор Васильович, про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду і протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 21.08.2025.
Суддя: