Справа № 344/8377/25
Провадження № 2/344/3320/25
21 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Польської М.В.
секретаря Соляник Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойчук Мирослав Йосипович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Представник позивача у травні 2025 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що 20 квітня 1993 року між позивачем та відповідачем у Івано-Франківському міському відділі ЗАГС зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за №486. Позовні вимоги обґрунтував тим, що подружнє життя не склалося, різні погляди на життя. Сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. За наведених обставин просить шлюб розірвати.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак його представник подав суду заяву в якій просив розгляд справи здійснювати без їх участі проти заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялась про час і дату судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 20 квітня 1993 року (а.с.2) сторони зареєстрували шлюб 20 квітня 1993 року між позивачем та відповідачем у Івано-Франківському міському відділі ЗАГС, про що складено відповідний актовий запис №486.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Позивач підтвердив поданою заявою, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім'ї, сторони миритись не бажають, шлюб їх існує формально, а тому зберігати його не доцільно.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 89, 263-265, 268, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойчук Мирослав Йосипович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 20 квітня 1993 року у Івано-Франківському міському відділі ЗАГС, про що зроблено відповідний актовий запис за № 486.
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА