Справа № 214/2730/25
2/214/2862/25
Іменем України
04 серпня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, -
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 612 477 грн. 89 коп., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 7 349 грн. 74 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11325231000, відповідно до умов якого позичальнику був виданий кредит у сумі 80 000 дол. США 00 центів з кінцевим терміном повернення до 30.03.2018 року, зі сплатою 13,90% річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11325231000П1 від 31.03.2008 року. Крім того, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №11325231000П2 від 31.03.2008 року.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2015 року по справі №214/7646/13-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 927 523 грн. 06 коп. та вирішено питання розподілу судових витрат.
07 листопада 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №2082/К.Згідно вказаного договору, ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №11325231000 від 31.03.2008 року з усіма забезпечувальними договорами. Таким чином, кредитора за кредитним договором №11325231000 від 31.03.2008 року було змінено з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Укрдебт Плюс».
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.02.2020 року замінено стягувача за виконавчим листом №214/7646/13-ц з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс».
Позивач звертає увагу суду, що з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2015 році зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилось та триває по сьогоднішній день. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦПК за увесь час прострочення.
З урахуванням викладеного, позивачем нараховано відповідачам за період з 12 березня 2017 року по 23 липня 2022 року 3% річних у розмірі 137 908 грн. 70 коп. та інфляційні втрати у сумі 474 569 грн. 19 коп.
Ухвалою суду від 22.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачі належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом не скористались - відзив на позовну заяву до суду не надали.
За встановлених обставин суд уважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
31 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений зазначений Договір про надання споживчого кредиту №11325231000, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 80 000 дол. США 00 центів, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 13,90% річних, строком до 30.03.2018 року, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати проценти на умовах, визначених у Кредитному договорі.
31 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачами були укладені наступні договори: зі ОСОБА_2 - Договір поруки №11325231000П1, зі ОСОБА_3 - Договір поруки №11325231000П3, за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручились перед АКІБ «УкрСиббанк» за виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань за Кредитним договором.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2015 року у справі №214/7646/13-ц задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 927 523 грн. 06 коп. та стягнуто з відповідачів, з кожного окремо, на користь ПАТ «Дельта Банк» по 1 147 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.02.2020 року у справі №214/7646/13-ц задоволено заяву ТОВ «Укрдебт плюс» про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінено стягувача за виконавчим листом №214/7646/13-ц, по справі №214/7646/13-ц,за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в особі ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником в особі ТОВ «Укрдебт Плюс».
23 січня 2025 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано дублікат виконавчого листа по справі №214/7646/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором щодо стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №11325231000 від 31.03.2018 року у розмірі 927 523 грн. 06 коп. та понесені судові витрати у сумі 1 147 грн. 00 коп.
У довідці про заборгованість згідно виконавчого листа Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11325231000 від 31.03.2008 року у розмірі 927 523 грн. 06 коп., яка видана директором ТОВ «Укрдебт Плюс» Мацкевич А. №б/н від 28.03.2025 року вказано, що у період з 07 листопада 2019 року по 23 лютого 2022 року коштів у рахунок погашення заборгованості не надходило. Також попереднім кредитором не повідомлялось про сплату боргу за виконавчим листом за період з 18 червня 2015 року по 07 листопада 2019 року. Станом на 23.02.2022 року залишок заборгованості склав 927 523 грн. 06 коп.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно пункту 8.35 постанови від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 року по справі №759/4755/19 зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року №916/190/18 зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Так, судом установлено, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2015 року у справі №214/7646/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 927 523 грн. 06 коп., а також судові витрати.
Отже, вказаним судовим рішенням у справі №214/7646/13-ц підтверджено наявність грошового зобов'язання відповідачів перед Банком у розмірі 927 523 грн. 06 коп. та його порушення.
Так, суд погоджується із тим, що у разі невиконання вказаного рішення суду, зобов'язання відповідачів не є припиненими, а відтак, позивач має право на передбачені ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, які підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
З наданого у позовній заяві розрахунку убачається, що заборгованість відповідачів по 3% річних за період з 12 березня 2017 року по 31 грудня 2019 року становить 137 908 грн. 70 коп. ті по інфляційних втратах за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року - 474 569 грн. 19 коп.
Так, на обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача долучив до позовної заяви Договір про надання споживчого кредиту №11325231000 від 31.03.2008 року, Договір поруки №11325231000П1 від 31.03.2008 року, Договір поруки №11325231000П3 від 31.03.2008 року, рішення суду по справі №214/7646/13-ц від 18.06.2015 року, виконавчий лист №214/7646/13-ц виданий на відповідача ОСОБА_3 , ухвалу суду по справі №214/7646/13-ц від 20.02.2020 року та довідку, що видана ТОВ «Укрдебт плюс» за вих. №б/н від 28.03.2025 року.
Між тим, суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження існування розміру заборгованості на яку нараховують штрафні санкції станом на дату звернення до суду з даним позовом.
При цьому, суд не приймає до уваги довідку, що видана ТОВ «Укрдебт плюс» за вих. №б/н від 28.03.2025 року, оскільки така видана самим же позивачем та відображає відомості станом на 23 лютого 2022 року та тільки щодо боржника ОСОБА_1 . Відомостей щодо інших боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на теперішній час позивачем не надано суду.
Також, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо стадії виконавчих проваджень відносно боржників.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №560/898/16-ц зроблено висновок, що обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог, відтак у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язанняналежить відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 554, 610, 623, 638, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.