Справа № 193/1268/21
1-кп/214/97/25
14 серпня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021041580000070 від 07.07.2021 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.2, 4, 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.2 ст.186 КК України, -
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив про те, що заявлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які визначались під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу не змінились та не зменшились. Прокурор вважає, що є ризики того, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, аби уникнути передбаченого законом покарання. В підтвердження вказаного ризику, прокурор звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_7 після вчинення злочинів, в яких він обвинувачується, залишив місце скоєння кримінальних правопорушень, залишивши малолітніх потерпілих у безпорадному стані, до правоохоронних органів з заявою про вчинені ним злочини не звернувся, і був встановлений та затриманий лише завдяки роботі працівників поліції. Також, з урахуванням того, що обвинувачений не працює, не має постійного джерела доходів, має непогашені та незняті судимості, прокурор вважає, що існує ризик того, що обвинувачений буде продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення. Отже, на думку прокурора, зміна обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Прокурор, в судовому засіданні, підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник, кожен окремо, не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора та доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів, виходячи з такого.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні низки умисних злочинів, серед яких - особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, передбачений п.п.2, 4 ч.2 ст.115 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.
Колегією суддів встановлені обставини, наявність яких може свідчити про ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1ст.177КПК України, а саме спроби ОСОБА_7 : переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку колегії суддів, приймаючи до уваги те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнає, не одружений, не має на утриманні дітей, а отже, не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, постійного заробітку не має, за місцем проживання характеризується негативно, має непогашені судимості за умисні корисливі злочини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 може ухилятися від суду, аби уникнути передбаченого законом покарання.
Окрім того, існує ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, оскільки останній не працює, постійного заробітку не має, що свідчить про те, що він не може забезпечити себе матеріально. До того ж, обвинувачений має непогашені та незняті судимості. Також, колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_7 після вчинення злочинів, в яких він обвинувачується, зник з місця скоєння кримінальних правопорушень, залишивши малолітніх потерпілих у безпорадному стані та до правоохоронних органів з заявою про вчинені ним злочини не звернувся.
Вказані вище обставини, на думку колегії суддів, в сукупності, беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на необхідність продовження обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Керуючись ст.ст.110, 176-178, 183, 184, 197, 331, 369, 371 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12.10.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 19.08.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3