Єдиний унікальний номер справи 185/8665/25
Провадження № 1-кп/185/1348/25
21 серпня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в період воєнного стану матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100120000614 від 23 липня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 (дистанційно),
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_6 (дистанційно),
ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8
Від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 23:00 години до 06:00 години, крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, посилаючись на те, що запобіжний захід обраний обвинуваченим спливає до дати наступного судового засідання, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не відпали та продовжують існувати.
При визначенні ймовірності переховування обвинувачених від суду прокурор просить врахувати тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні злочинів, які інкримінуються, при визначенні ймовірності незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження. При визначенні ймовірності вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прокурор просить врахувати імовірну можливість продовження обвинуваченими злочинної діяльності у вигляді підробки документів на виправдання своєї злочинної діяльності. Також прокурор просить врахувати можливість перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню іншим чином, наголошуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мають сталі професійні зв'язки серед працівників поліції і можуть їх використовувати з метою ухилитися від кримінальної відповідальності. Отже, на переконання прокурора, зважаючи на наявні ризики, які на сьогодні не зменшилися, стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідним є продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_3 , та його захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Адвокат ОСОБА_6 акцентував увагу на тому, що ОСОБА_3 не переховувася від органу досудового розслідування та суду, не знищував, не ховав та не спотворював будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, жодним чином не впливав на свідків, інших учасників у цьому кримінальному провадженні, не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, не вчиняв інше кримінальне правопорушення, не продовжував кримінальне правопорушення, у якому підозрювався та обвинувачується. Запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту та неможливість переміщатись є надмірним обмежувачем.
Крім того, захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , зазначили, що ОСОБА_3 потребує регулярного медичного огляду, а перебування останнього під цілодобовим домашнім арештом може негативно вплинути на стан його здоров'я. Також у зв'язку з відстороненням від роботи у ОСОБА_3 немає засобів для існування. Ризики, на які вказав прокурор, не підтверджені. Просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора, або обрати ОСОБА_3 домашній арешт у нічний час доби.
Обвинувачений ОСОБА_4 , та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, адвокат ОСОБА_8 зазначив, що нічний час співпадає з комендантською годиною і ОСОБА_9 в цей час знаходиться вдома. Ризики, на які вказує прокурор, не доведені.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такий, як домашній арешт.
Частина 1 статті 181 КПК України вказує, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
За змістом ч 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з'ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків , необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року застосовано до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, строком на два місяці, тобто до 25.08.2025 року. Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першим викликом; -не відлучатись із Дніпропетровської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; -повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; -здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; -носити електронний засіб контролю. Строк дії ухвали визначено до 25.08.2025 року включно.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року застосовано до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання у період часу з 23-00 годин до 06-00 години наступної доби, за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, тобто до 25.08.2025 року.Покладено на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: -прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першим викликом;-не відлучатись із Дніпропетровської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд; -повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду про зміну свого місця проживання та роботи; -здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_4 - за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч. 2 ст. 181 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, і оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають лише характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
ЄСПЛ зазначає, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Отже, при визначенні ймовірності переховування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у разі визнання кожного з них винуватим у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, які є корупційними, що позбавляє можливості застосування норм, передбачених статтями 69 та 75 КК України.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинувачених у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Водночас, суд враховує, що наразі судовий розгляд не розпочато, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 можуть впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб вони змогли уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
Оцінивши неведене, суд переконується у існуванні ризику впливу на учасників кримінального провадження враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченими дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ними таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони схильні і мають реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суд дійшов висновку, що застосування такого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам.
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , наявні підстави покладення на них обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Разом з цим, обов'язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, є неактуальним, оскільки і ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вже здали такі документи до Головного Управління ДМС в Дніпропетровській області.
Таким чином, незважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є особами раніше не судимими, мають міцні соціальні зв'язки, раніше застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не порушували, проте ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту про що клопотче прокурор в заявленому клопотанні, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту і процесуальних обов'язків обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підлягає задоволенню та має бути продовжений строком на два месяці.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 291, 331, 314-316, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід із застосуванням електронного засобу контролю у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - до 17 жовтня 2025 року.
Зобов'язати ОСОБА_3 до 17 жовтня 2025 року:
- не покидати приміщення квартири АДРЕСА_3 , в якій він проживає крім виникнення необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту;
- прибувати по першому виклику до прокурора або суду на визначений час;
- не відлучатись із Дніпропетровської області без дозволу суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - до 17 жовтня 2025 року.
Зобов'язати ОСОБА_4 до 17 жовтня 2025 року:
- не покидати приміщення будинку АДРЕСА_2 , в якому він проживає в період часу з 23:00 години до 06:00 години наступної доби, крім виникнення необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту;
- прибувати по першому виклику до прокурора або суду на визначений час;
- не відлучатись із Дніпропетровської області без дозволу суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
Контроль за виконанням обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього арешту покласти на Павлоградський РВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1