Справа № 203/5720/25
Провадження № 1-кп/0203/2089/2025
21.08.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042170000244 від 17 липня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області, гр. України, маючий не повну загальну середню освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, у посаді гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Матрос ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом у посаді гранатометника десантно-штурмового відділення десантно- штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, у липні 2025 року (більш точний час під час досудового розслідування не було встановлено), перебуваючи на бойових позиціях поблизу н.п. Чаплино Дніпропетровської області знайшов конструктивно оформлені заряди вибухової речовини, а саме два споряджених корпуси ручної осколкової, оборонної гранати Ф-1, промислового виготовлення з маркуванням на обох «663 15-25 Т», два модернізовані уніфіковані запали дистанційної дії типу УЗРГМ промислового виготовлення з маркуванням на обох «24-73 УЗРГМ УЗЧП 386-108-73», після чого, діючі на підставі злочинного умислу, спрямованого на придбання та носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, поклав їх до належного йому рюкзаку, здійснивши таким чином їх придбання.
Далі, ОСОБА_4 17 липня 2025 року (більш точний час під час досудового розслідування не було встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, що знаходились у його сумці, від н.п. Чаплино Дніпропетровської області направився до свого місця свого проживання у Одеській області, здійснивши таким чином носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
17 липня 2025 року, у період часу з 13.45 год. до 14.20 год. працівниками поліції поблизу залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11, у дворі буд. 1 на пл. Вокзальній у м. Дніпрі, у ОСОБА_4 виявлено та вилучено конструктивно оформлені заряди вибухової речовини, а саме: два споряджених корпуси ручної осколкової, оборонної гранати Ф-1, промислового виготовлення з маркуванням на обох «663 15-25 Т», які відносяться до категорії вибухових речовин та придатні для здійснення вибуху; два модернізовані уніфіковані запали дистанційної дії типу УЗРГМ промислового виготовлення з маркуванням на обох «24-73 УЗРГМ УЗЧП 386-108-73», які відносяться до категорії вибухових пристроїв, призначені для спорядження ручних гранат типу РГ-42, РГД-5, Ф-1 та придатні для здійснення вибуху, які ОСОБА_4 придбав та носив без передбаченого законом дозволу.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та суду пояснив, що дійсно перебуваючи в зоні бойових дій знайшов гранати із запалами, залишив собі та забув їх здати перед. На вокзалі в м. Дніпро працівники поліції його зупинили та виявили у нього гранати та запали для них. В скоєному кається.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів відносно обвинуваченого та судових витрат, визначивши, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
З урахуванням наведеного, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до впевненого висновку що діяння, яке вчинене ОСОБА_4 дійсно мали місце та його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.263 КК України, як придбання та носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Призначаючи покарання, суд приймає до уваги тяжкість скоєного кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується задовільно, вину визнав повністю, щиро покаявся у скоєному.
Обставинами, що пом'якшують покарання є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують його покарання, які наведені вище, суд вважає, що з ОСОБА_4 , має бути призначене покарання в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.263 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі, та знаходить можливим перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Судові витрати в розмірі 4457 гривень за проведення судової експертизи, відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
На підставі ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженими військовослужбовцями, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командирами військових частин.
На період проходження військової служби нагляд за ОСОБА_4 , як за особою звільненої від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить службу, а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання або роботи засудженого.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обиралася.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави, в рахунок відшкодування процесуальних витрат на проведення судової експертизи СЕ-19/104-25/29199-ВТХ від 08.08.2025, 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень 00 копійок.
Речові докази: DVD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1