г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3605/24
Номер провадження 1-кп/213/76/25
Іменем України
19 серпня 2025 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого, захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру матеріалів досудового розслідування за №12024041610000286, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, освіта професійно-технічна, не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263, ч.2 ст 307 КК України,-
Обвинувачений органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 263, ч.2 ст 307 КК України. Запобіжний захід обрано у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено.
Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив про продовження існування ризиків: може переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що по справі досліджено всі докази та доведена провина обвинуваченого, та розуміючи безповоротність покарання обвинувачений може ухилитись від суду перебуваючи під іншим більш м'яким запобіжним заходом.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти продовження запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу судом враховуються вимоги ст.178 КПК України, особа обвинуваченого, який раніше не судимий, інкриміновані злочини - тяжкі; обвинувачений на момент затримання не працював, одружений, має двох дітей, має місце реєстрації та проживання.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, судом враховані вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У відповідності до ч.3 ст 199 КПК України, судом встановлено, що ризики за п.1,3,5 ч.1 ст 177 КПК України які не зменшились та продовжують діяти.
Наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років, а тому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, це може спонукати останнього до переховування від суду з метою уникнення зазначеного вище покарання.
З правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в справі «W проти Швеції» від 26 січня 1993 року, слідує, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та не дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірність її поведінки, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Наявний ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_5 ніде не працевлаштований, доказів отримання доходу на своє утримання у законний спосіб не має, тому існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Таран проти України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою повинен бути необхідним за конкретних обставин. Тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ Тимошенко проти України, для того, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним - запобіжний захід повинен бути необхідним за даних обставин.
Суд зазначає, що на даний час, коли по справі не допитані обвинувачені, свідки, не досліджені всі докази, та за існування вказаних ризиків, наявні аргументи тільки "проти" звільнення, тобто "за" продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки даний захід є необхідним за вказаних обставин.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і особистого зобов'язання не зможуть запобігти вказаним ризикам, що посилюється введенням в країні воєнного стану. Особиста порука не може бути застосована, оскільки суду не повідомлено про наявність осіб, які б заслуговували на довіру та поручились за обвинуваченого.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є запобіжним заходом, який у відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України є винятковим, та застосовується лише в разі неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи вказане, суд вважає клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу підлягає задоволенню, слід продовжити запобіжний захід тримання під вартою та можливо визначити альтернативний запобіжний захід - заставу, та враховуючи строк перебування обвинуваченого під вартою зменшити розмір застави.
Керуючись ст. ст. 314-316,343,371,372 КПК України, суд-
Продовжити стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 17.10.2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181680 гривень.
В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язок повідомляти суд про зміну місця свого проживання; не відлучатися за межі м. Кривого Рогу без дозволу суду; з'являтись на виклики суду; утриматися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, обвинувачений зобов'язаний виконуватипокладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Визначити часом закінчення строку дії даної ухвали 17.10.2025р. включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Суддя ОСОБА_1