Справа № 204/6592/24
2/212/215/25
21 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Юшко А.М., за участі представника первісного позивача - адвоката Калініченко В.М., представника первісного відповідача - адвоката Яковлев Д.С., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особи: НОВОМОСКОВСЬКА МІСЬКА РАДА, як ОРГАН ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ МІСЬКОЇ РАДИ про позбавлення батьківських прав, зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; третя особа: ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ, НОВОМОСКОВСЬКА МІСЬКА РАДА, як ОРГАН ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ МІСЬКОЇ РАДИ про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, -
Позивачка, ОСОБА_1 , подала позов відповідно до якого просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач позовні вимоги обґрунтовує наступним
22 серпня 2020 року між позивачем, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 був укладений шлюб.
В даному шлюбі у народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Батько дитини - ОСОБА_2 разом зі позивачем та донькою не проживає з квітня 2023 року. Шлюб між було розірвано 26 січня 2024 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Після звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, навіть ще до того, як шлюб був розірваний, Відповідач перестав спілкуватись з донькою та викреслив її зі свого життя. На виконання судового наказу № 204/11624/23 від 06.09.2023 Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на користь Позивача, починаючи з 4 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте, починаючи з дати стягнення аліментів у Відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка збільшується і в 2024 році. Таким чином, Відповідач доньку не утримує.
Донька народилась слабкою, оцінка за шкалою Апгар була 3/6 балів, проводились такі засоби щодо оживлення - тактильна стимуляція, санація верхніх дихальних шляхів, штучна вентиляція легень мішком Амбу і маскою, СРАР через маску, до 7 доби дитина знаходилась у відділенні інтенсивної терапії. Наразі дитина перебуває на обліку лікаря-невролога дитячого з діагнозом: Перинатальне постгіпоксичне ураження центральної нервової системи, синдром пригнічення, дихальні розлади при народженні, ураження головного мозку, затримка формування стато-моторного розвитку внаслідок перинатального ураження ЦНС, афективно-респіраторні напади. Донька потребує постійного спостереження та лікування з народження по теперішній час. При цьому, лікарі постійно запитують мене чи не буде батько доньки проти проведення обстежень чи лікування.
Відповідач не проживає разом з донькою, не спілкується з нею, не бере участі у вихованні та догляді за нею. Батько дитини її не відвідує, не забезпечує лікування та реабілітацію, не вітає з днем народження. Дитина з самого початку самоусвідомлення не відчуває, що у неї є батько, оскільки Відповідач не займається її фізичним, духовним та моральним розвитком, не цікавиться її життям та здоров'ям. Відповідач не бажає утримувати дитину, має заборгованість зі сплати аліментів, незважаючи на їх невеликий розмір і постійні витрати, які Позивач здійснює для* лікування та реабілітації дитини. Відповідач постійно змінює місце проживання і номер телефону. Наразі Позивачу навіть невідомі будь-які засоби зв'язку з Відповідачем, за якими вона могла би зв'язатися з ним для вирішення яких-небудь нагальних питань щодо дитини чи її здоров'я.
Позивач вважає, що оскільки батько протягом тривалого часу не виконує своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини, позбавлення його батьківських прав, яке матиме правові наслідки, передбачені статтею 166 Сімейного кодексу України, які най більше відповідає інтересам дітей.
Відповідач, ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, надав зустрічний позов відповідно до якого простить Зобов'язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перешкоджати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 брати участь у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Позивач по первісному позову надав відповідь на зустрічний позов відповідно до якого просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Представника первісного позивача - адвокат Калініченко В.М., первісний позов підтримала, просила його задовольнити, послалась на обставини, що зазначенні у позові, зустрічний позов не визнала.
Представник первісного відповідач - адвоката Яковлев Д.С., первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав, послався на обставини, що зазначенні у зустрічній позовній заяві.
При розгляді справи суд виходить з наступного:
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства» від 21.06.2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно зі статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до частини 4 статті 19 СК України при розгляді спорів судом щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування та у відповідності до частини 5 цієї статті подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору крім того, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав не є обов'язковим для суду (частинами 5, 6 статті 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19.
Відповідно до частини 1 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із частиною 1 статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до часини 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до пункту 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального усвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Згідно з абзацу 2 пункту 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4 ст. 19 СК України).
Висновок органу опіки та піклування має для суду рекомендаційний характер.
У своїй практиці ЄСПЛ керується тим, що необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки між батьками і дітьми та, якщо це доречно, «відновити» сім'ю (рішення від 10 січня 2017 року у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» (Kacper Nowakowski v. Poland), заява № 32407/13, пункт 75).
Держава має позитивні зобов'язання сприяти возз'єднанню сім'ї (рішення ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (STRAND LOBBEN AND OTHERS v.NORWAY), № 37283/13, пункт 209).
ЄСПЛ у рішенні від 25 лютого 2020 року у справі «Ю. І. проти Росії» (Y.I. v. RUSSIA), заява № 68868/14,пункт 87, зазначив, що держава через її уповноважені органи до того, як ухвалює кардинальні рішення, які спрямовані на розділення сім'ї, має попереджати батька про його поведінку, зокрема щодо неучасті у житті дитини, та наслідки, які вона може мати для нього.
У цій справі після звернення позивачки з позовом до суду відповідач скористався правом на правничу допомогу та в активній поведінці, щляхом надання зустрічного позову навів аргументи стосовного заперечень по первинному позову.
Суд вважає, що при поданні позову Позивачка не навела дійсні обставини не участі у вихованні дитини, а виконала лише функцію констатації факту неучасті батька у житті дитини з огляду на наступне:
Так, відповідно до долученого до позовної заяви додатку - копії рішення суду від 26.01.2024 року встановлено, що Позивачка (Відповідач про справи про розірвання шлюбу) заявляла клопотання про надання часу на примирення, тобто Відповідач забезпечував Позивача в шлюбі в повному обсязі, та Позивачка не бажала розірвання шлюбу.
Судом також встановлено, що Позивачка надає до відповіді на відзив копію технічного паспорту на квартиру що належить ОСОБА_4 (с. Меліоративне), не зазначаючи, що саме там наразі проживає дитина, в одночасно, Позивачка в позовній заяві зазначила адресу саме АДРЕСА_1 ., крім того, у висновку стосовно доцільності позбавлення батьківських прав встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради від 30.06.2025 року про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що обстеження умов проживання від 30.12.2024 року було складено спеціалістами служби у справах дітей виконкому Самарівської міської ради саме за адресою АДРЕСА_1 . та зазначено, що на теперішній час дитина разом з матір'ю та бабусею на реабілітаційному лікуванні в Словаччині.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконкому Покровської районної у місті ради щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , 18 листопада 2021 року, що затверджено Рішенням Покровської районної в місті ради від 19.02.2024 року за № 122, зазначено, що зі слів матері дитина перебуває з бабусею на реабілітації за кордоном - з посиланням на лист служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 02.01.2025 №3. Зазначено, що відповідно до акта обстеження умов проживання від 30.12.2024, складеного спеціалістами служби у справах дітей виконкому Самарської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 умови проживання дитини задовільні, мати забезпечує дитину усім необхідним для розвитку та життя.
Відповідно до вказаного висновку недоцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 .
Та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком доньки займається матір, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Також позивачка в ході судового розгляду не змогла обґрунтувати мету, яку вона прагне досягнути позбавленням батьківських прав матері і яким чином позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини.
Крім того, позивачка не пояснила суду, чому завернулась до суду з позовом про позбавлення батьківських прав саме 05.07.2024 року, а не раніше, зокрема під час розірвання шлюбу.
Відповідно Ухвали суду за клопотанням представника Відповідача по первісному позову Судом витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, Україна gcosi-dpsu@dpsu.gov.ua), інформацію щодо перетину державного кордону України в період з 01.01.2024 року по день надання відповіді громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Картка платника податків (І.Н. ) НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 та дитиною громадянкою України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Відповідно до наданої інформації встановлено, що Позивачка з дитиною: виїхала з України 30.06.2024 року, в'їхала в Україну 08.07.2024 року, виїхала 01.08.2024 року з України, в подальшому - з26.11.2024 року по 01.12.2024 року та з 27.12.2024 року по 31.12.2023 року перебувала на території України без дитини, отже без догляду матері та батька дитини.
Не активність або певна бездіяльність Відповідача як батька сама по собі не може вважатися достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Особисті конфліктні відносини між батьками чи наявність у житті матері/батька особи, яку вони вважають «кращим батьком/матір'ю» для дитини не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків.
У цій справі судом не встановлено будь-якої реальної загрози від Відповідача як батька благополуччю його дочки.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Пленум Верховного Суду України в пункті 15 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (надалі Постанова) роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно статті 164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до пункту 16 Постанови ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Принцип «забезпечення якнайкращих інтересів дитини», закріплений у Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02. 1991 р.), вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Конвенція про права дитини у статті 12 визначає, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Згідно Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02. 1991 р.), якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, перед прийняттям рішення судовий орган: визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківської відповідальності; упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
Таким чином, практична реалізація принципу «забезпечення як найкращих інтересів дитини» вимагає в тому числі з'ясування судами думки дитини під час вирішення спорів, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Національне законодавство України визначає право дитини, яка може висловити свою думку бути вислуханою при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (ст. ст. 160, 161, 171 СК України).
Суд встановив, що неможливість активної участі батька в житті дитини, ОСОБА_3 , спричинена об'єктивними причинами, зокрема ОСОБА_2 проживає та працює у іншому місті, відрядження закордон, перебування на його утриманні ще малолітніх дітей, між Позивачкою, ОСОБА_1 та Відповідачем, ОСОБА_2 існують неприязні стосунки, з дитина ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , захищати Батьківщину вступивши до лав ЗСУ Відповідач приступив 24.02.2022 року, на той момент дитині було лише 3 місяці, так, З квітня 2023 року Відповідач припинив спілкування з Позивачкою, до цього часу, в період перебування на службі Відповідачем перераховувались кошти (грошове забезпечення Відповідача) з ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_2 - Позивачеві, про що свідчать відомості про перекази період 2022-08-25 по 2022-12-30 за ІПН НОМЕР_1 на суму 408694.12 грн. та перекази за період 2023-01-12 по 2023-04-07 за ІПН НОМЕР_1 на суму 294239.20 грн., про що свідчать додані надані Відповідачем докази - Відомість зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) ЄДРПОУ НОМЕР_4 ДП ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_2 , крім того має захворювання та звільнений з військової служби за станом здоров'я, в якості доказу, надано свідоцтво про хворобу від 05.12.2023 року, крім того, за судового розгляду питання про розірвання шлюбу (копія рішення додана до позову) Позивачка (Відповідач про справи про розірвання шлюбу) заявляла клопотання про надання часу на примирення.
Таким чином, Відповідач забезпечував Позивача в шлюбі в повному обсязі.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Суду не було надано будь яких доказів, щодо винної поведінки Відповідача по відношенню до своєї доньки, до звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, а ні органом опіки та піклування, а ні судом не виносились застереження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини не було покладено на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Натомість наявність зустрічного позову відповідача свідчить про інтерес до дитини та бажання проводити із нею час.
Відповідачем додатково долучено докази спілкування з дитиною - відеозаписи, на яких зафіксовано спілкування Відповідача з дитиною, дивлячись на відео спілкування Відповідача та дитини свідчить на тісний психо-емоційний зв'язок, з відео видно що дитини знає батька, вона в гарному настрої, посміхається, розмовляє, спілкування з батьком викликає радісні відчуття.
Відповідач забезпечував Позивача в шлюбі в повному обсязі, Позивачка бажала примирення на стадії розірвання шлюбу, у січні 2024 року, отже, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачкою ухилення Відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради від 30.06.2025 року про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за за доцільне визначити спільну участь участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступним чином - Необмежене спілкування з дитиною телефоном та в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджера з обов'язковим урахуванням здоров'я дитини, її режиму дня, а також особистого бажання малолітньої на спілкування з батьком - з даним висновком суд погоджується з огляду на воєнний стан та стан здоров'я дитини.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що в задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, а зустрічну позовну заяву слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 10, 13,76, 81, 83, 95, 133, 141, 223, 259, 265 - 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ РАДИ та САМАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, як ОРГАН ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ МІСЬКОЇ РАДИ, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , треті особи: ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ РАДИ та САМАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, ОРГАН ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ МІСЬКОЇ РАДИ, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.
Визначити спільну участь у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступним чином:
Необмежене спілкування з дитиною телефоном та в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджера з обов'язковим урахуванням здоров'я дитини, її режиму дня, а також особистого бажання малолітньої на спілкування з батьком.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судові витрати у розмірі 1211 гривня 20 копійок за сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 21 серпня 2025 року.
Суддя: Р. В. Дехта