Справа № 175/4805/25
Провадження № 2/175/1194/25
(ЗАОЧНЕ)
20 червня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №4007953 від 23 грудня 2021 у розмірі 30847,50 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 11400 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 18247,50 грн. та заборгованості за комісіями - 1200 грн., а також судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач в прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати без його участі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повернутим рекомендованим відправленням №0601156979124, однак у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подавав, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд встановив, що 23 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір №4007953.
Відповідно до п. 1.1. Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений в п.1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти(фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 Договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Пунктом 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12000 грн.
Відповідно до п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 4500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» свої зобов'язання виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 12000 грн., однак відповідач кредит не повернув, чим порушив умови договору.
26 липня 2024 року було укладено Договір Факторингу №26-07/2024 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансового кредитування №4007953 від 23 грудня 2021 року.
У зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 30847,50 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 11400 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 18247,50 грн. та заборгованості за комісіями - 1200 грн.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).
За положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За правилами ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як передбачено ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача проте, що відповідач ОСОБА_1 має перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №4007953 від 23 грудня 2021 року у розмірі 30847,50 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 11400 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 18247,50 грн. та заборгованості за комісіями - 1200 грн.
Відповідачем не представлено суду доказів на спростування відсутності заборгованості у зазначеному розмірі чи неправомірності Договору.
На підставі наведеного, виходячи із принципів об'єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за Договором №4007953 від 23 грудня 2021 року у розмірі 30847,50 грн.
Щодо стягнення з відповідачки судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000 грн., суд виходить з наступного.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження здійснення позивачем відповідних витрат по сплаті зазначеного розміру правничої допомоги, суду надано Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, Заявку на надання юридичної допомоги №122 від 02 грудня 2024 року, Витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги від 27 грудня 2024 року у розмірі 9000,00 грн., підписаний адвокатом і представником (директором) позивача.
Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу, є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Крім того суд бере до уваги, що відповідач не висунув заперечень щодо розміру та обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у сумі 3028 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 252-259, 261, 512, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором №4007953 від 23 грудня 2021 року у розмірі 30847,50 грн., а також судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн. а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., а всього стягнути 42875,50 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Озерянська Ж.М.