21 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13963/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1) Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області"
2) Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації
3) Чернівецької обласної державної адміністрації
про визнання рішення загальних зборів членів релігійної організації, нової редакції статуту недійсними, зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування розпорядження,
1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області", Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації та Чернівецької обласної державної адміністрації про:
1) визнання недійсним рішення загальних зборів членів релігійної організації "Української Православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча", оформленого протоколом від 10.02.2019 №1/19;
2) визнання недійсним та скасування статуту у новій редакції релігійної організації "Релігійної громади парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області" та зобов'язання державного реєстратора Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації привести відомості про Релігійну організацію Української Православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, які містяться в реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту релігійної організації Української Православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, у попередній редакції;
3) визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецької обласної адміністрації від 10.05.2019 №452-р "Про реєстрацію статуту релігійної організації" в новій редакції з новою юридичною назвою релігійної організації.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.11.2022 позовні вимоги задовольнив частково; визнав недійсними рішення загальних зборів членів Релігійної організації "Української Православної Свято-Успенської Церкви м. Михальча", які оформлені протоколом № 1/19 від 10.02.2019; визнав недійсним статут Релігійної організації "Релігійної громади парафії на честь успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області", прийнятий рішенням загальних зборів членів релігійної організації, оформленим протоколом №1/19 від 10.02.2019, зареєстрований розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації № 452-р від 10.03.2019; в іншій частині у позові відмовив.
3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.07.2025 рішення Господарського суду міста Києва 02.11.2022 в частині задоволення позову скасував, відмовивши в задоволенні позову повністю.
4. 22.07.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
6. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
7. Відповідно до ч.3 ст.290 ГПК касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
8. Згідно з ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
9. За приписами ч.4 ст.60 ГПК, повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером, виданим відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
10. Відповідно до пп.12.10 "Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (зі змінами), ордер повинен містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат").
11. Проте, у доданому до касаційної скарги ордері від 03.01.2024 серія СЕ №1055191 відсутній власноручний підпис адвоката Король С.В.
12. З огляду на зазначене скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати документ, що посвідчує повноваження представника, який відповідатиме вищезазначеному.
13. Також, відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
14. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
15. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
16. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
17. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
18. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
19. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
20. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
21. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
22. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
23. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
24. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
25. У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування судом в оскаржуваному рішенні висновків Верховного Суду та наводить відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду з посиланням на дату ухвалення таких постанов та номери справ.
26. Однак, скаржник прямо не посилається на жодну з підстав касаційного оскарження, визначених у ч.2 ст.287 ГПК, зокрема й передбачену п.1 цієї норми.
27. У зв'язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно вказати, які випадки, передбачені ч.2 ст.287 ГПК, є підставою (підставами) касаційного оскарження судового рішення у цій справі.
28. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
29. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".
30. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
31. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
32. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").
33. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 080 грн, розрахований таким чином: 2 270 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2021) х 2 вимоги немайнового характеру, в частині яких скаржник просить переглянути оскаржуване рішення х 200%.
34. У касаційній скарзі зазначено, що додатком до неї є "квитанція про сплату судового збору".
35. Однак, відповідно до акту від 29.07.2025 №32.1-14/298, складеного на підставі Інструкції з діловодства Верховного Суду, засвідчено, що при розкриванні поштового відправлення (№5800217631550), не виявилось вказаних у додатку касаційної скарги доказів сплати судового збору.
36. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
37. Також, відповідно до ст.291 ГПК особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу.
38. Однак, в порушення вимог ст.291 ГПК, скаржник не надав доказів надсилання іншим учасникам справи копії скарги і доданих до неї документів.
39. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
40. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/13963/21 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко