05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/681/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,
та представників:
позивач - не з'явився,
відповідача - Демчук Л.Г. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дейчука Анатолія Микитовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025
у справі № 924/681/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Дейчука Анатолія Микитовича
до Хмельницької міської ради
про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки
Фізична особа-підприємець Дейчук Анатолій Микитович (далі - ФОП Дейчук А.М.; позивач) звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 250 кв.м на вул. Проскурівського Підпілля, 167 в м. Хмельницькому на три роки до 08.09.2026 на тих самих умовах, що визначені в проєкті договору оренди землі, наданого разом із клопотанням від 24.08.2023 (в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви).
На обґрунтування позову, позивач посилається на ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та на те, що звертався до Хмельницької міської ради (далі - Хмельницька міська рада; Рада; відповідач) у строки, встановлені законом щодо продовження (поновлення) дії договору оренди землі та, що Рада не заперечила щодо поновлення договору у встановлений законом строк. Водночас, прийнятим Радою рішенням порушено переважне право позивача на укладення договору оренди.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2025 (суддя - Крамар С.І.) позов задоволено. Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки на три роки до 08.09.2026 у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 (головуючий суддя - Мельник О.В., судді - Петухов М.Г., Гудак А.В.) скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Хмельницького міськвиконкому від 09.03.2000 № 181 надано Приватному підприємцю Дейчуку А.М. дозвіл на попереднє погодження місця розташування та будівництво пункту шиномонтажу з кафе -бістро на вул. Котовського, 167, а рішенням виконавчого комітету від 14.09.2000 № 686 - внесено зміни щодо адреси у зв'язку із зміною назви вулиці та збільшено площу земельної ділянки із 100 кв. м на 250 кв.м.
Згідно з рішенням Хмельницького міськвиконкому від 25.10.2001 № 887 надано позивачу в користування земельну ділянку площею 0,025 га під будівництво пункту шиномонтажу з кафе-бістро на вул. Проскурівського підпілля, 167.
Рішенням Хмельницької міської ради від 05.10.2005 № 34 надано позивачу в оренду земельну ділянку площею 250 кв.м під будівництво пункту шиномонтажу з кафе-бістро на вул. Проскурівського підпілля, 167, на підставі якого (рішення) між Хмельницькою міською радою і ФОП Дейчуком А.М. було укладено договір оренди земельної ділянки від 03.05.2006.
Рішенням від 08.09.2010 № 41 Хмельницька міська рада надала (із земель житлової та громадської забудови) ФОП Дейчуку А.М. в строкове платне користування земельну ділянку площею 250 кв.м на вул. Проскурівського підпілля, 167 для проведення поточного будівництва пункту шиномонтажу з кафе-бістро.
24.12.2010 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) і ФОП Дейчуком А.М. (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 041074200270 площею 250 кв.м на вул. Проскурівського підпілля, 167 з терміном на три роки.
Згідно з п. 3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - об'єкт незавершеного будівництва готовністю 8%.
16.10.2014 Дейчук А.М. отримав від Хмельницької міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 193/ГП-25.1-04 на добудову кафе-бістро.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що додатковими угодами від 10.01.2014, від 17.03.2017, від 29.01.2020, від 09.07.2020 неодноразово продовжувався термін дії договору оренду від 24.12.2010.
12.10.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 356/02, згідно з якої поновлено договір оренди від 24.12.2010 № 041074200270 на новий термін, на 3 роки, до 08.09.2023.
31.07.2023 позивач звернувся до Хмельницької міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди землі від 24.12.2010 № 041074200270, до якого долучив проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Листом від 18.08.2023 Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради повідомило позивача про те, що оскільки договір оренди землі від 24.12.2010 був поновлений додатковою угодою від 12.10.2020 № 356/02, тобто після 16.07.2020, в якій не встановлено умову щодо поновлення договору оренди землі, то з урахуванням ст. 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), вказаний договір не може поновлюватись шляхом укладення додаткової угоди, а може бути укладений договір оренди землі на новий строк. У листі також вказано про необхідність звернення із клопотанням щодо укладення договору оренди землі на новий строк із наданням заповненого проєкту договору оренди землі.
24.08.2023 позивач подав до Хмельницької міської ради клопотання про укладення з ним договору оренди землі площею 250 кв. м з кадастровим номером 6810100000:02:006:0111 на новий строк, до якого долучив проєкт договору оренди землі.
30.08.2023 Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради повідомило ФОП Дейчука А.М. про те, що його звернення включено в проєкт рішення сесії міської ради та передано на перевірку до Управління правового забезпечення та представництва Хмельницької міської ради.
26.10.2023 ФОП Дейчук А.М. повторно подав до Хмельницької міської ради клопотання про укладення з ним договору оренди землі площею 250 кв. м з кадастровим номером 6810100000:02:006:0111 на новий строк із проєктом договору оренди землі.
06.11.2023 Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради повідомило позивача про те, що його звернення від 26.10.2023 буде винесено на чергове засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, а 23.11.2023 - про те, що засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища вирішено відкласти для вивчення його звернення.
Листом від 10.05.2024 Хмельницька міська рада повідомила позивача про те, що рішенням від 02.05.2024 № 32 відмовлено йому в укладенні договору оренди землі на вул. Проскурівського підпілля, 167 площею 250 кв.м під будівництво пункту шиномонтажу з кафе-бістро на новий строк.
Предметом цього спору є визнання укладеним відповідного договору оренди земельної ділянки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з такого. Орендар, яким не порушувались умови договору оренди і який продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору оренди у строки, встановлені законом; надав відповідний проєкт договору. Водночас, орендодавець не заперечив проти поновлення договору оренди землі у місячний термін, а його дії свідчать про те, що він сприяв позивачу у належному його оформленні. Окрім того, зазначив, що відповідну земельну ділянку було надано позивачу під будівництво пункту шиномонтажу з кафе-бістро, а 16.10.2014 ФОП Дейчук А.М. отримав від Хмельницької міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 193/ГП-25.1-04 на добудову кафе-бістро, а відсоток готовності незавершеного будівництва пункту шиномонтажу з кафе-бістро становить 50%.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір оренди землі від 24.12.2010 № 041074200270 може бути укладений на новий строк за процедурою, встановленою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції після 16.07.2020, але не може поновлюватись шляхом укладення додаткової угоди. Врахував те, що рішенням Хмельницької міської ради було відмовлено позивачу в укладенні договору оренди землі на новий строк з огляду на недотримання ним процедури, передбаченої ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою апеляційного господарського суду від 29.05.2025, ФОП Дейчук А.М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить цю постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме вказує на прийняття судового рішення без урахування висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19. У касаційній скарзі ФОП Дейчук А.М. зазначає і про таке: Господарським судом Хмельницької області підставно встановлено, що позивач має переважне право укласти договір оренди на новий строк, яке було порушено відповідачем; що відповідачем було порушено і право позивача закінчити будівельні роботи щодо будівництва кафе-бістро; вважає, що такі дії відповідача суперечать презумпції добросовісності; відсоток готовності незавершеного будівництва пункту шиномонтажу з кафе-бістро становить 50%, що є також додатковою підставою для поновлення договору на тих самих умовах та свідчить про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог згідно з ст. 126-1 ЗК України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою ФОП Дейчука А.М. з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.07.2025.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з підстав, наведених у цьому відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення п. 8 цього Закону, з урахуванням його "Прикінцевих та перехідних положень" - з 16.07.2020), яким ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абз. 3 і 4 такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону та ст. 126-1 ЗК України.
Правила, визначені ст. 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення."
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
За змістом ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що ч. ч. 5, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.
За загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у ч. 6 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
Отже, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінено редакцію ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (ч. 6 попередньої редакції ст. 33) тепер регулюється ст. 126-1 ЗК України.
При цьому відповідно до абз. 4 роз. IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені ст. 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абз. 4 роз. IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях ст. 126-1 ЗК України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абз. 4 роз. IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.
Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абз. 4 роз. IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк (а також звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судових рішень у справі) діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами (див. також п. 6.22 постанови Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 925/1423/24, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України).
Так, відповідно до ч. ч. 1-5 ст. ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із ст. 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Згідно з ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Суд зазначає, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
Поряд із цим суд звертає увагу, що редакція ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка підлягає застосуванню спірних правовідносин, не передбачає можливості автоматичного поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, як це було передбачено у попередній редакції ч. 6 цієї норми (див. постанову Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 925/1423/24).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надавши оцінку наявним у справі документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, апеляційний господарський суд встановив таке:
- договір оренди від 24.12.2010 неодноразово був змінений сторонами, зокрема шляхом укладення додаткової угоди від 12.10.2020;
- 31.07.2023 (тобто в межах місячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі) позивач звернувся до Хмельницької міської ради, однак не з повідомленням про укладення нового договору з наданням його проєкта (ст. 33 Закону України "Про оренду землі"), а із заявою про поновлення строку дії раніше укладеного договору (ст. 126-1 ЗК України) за відсутності врегулювання в попередньому договорі оренди такої можливості, про що і було вказано Радою в листі від 18.08.2023;
- позивач повторно 24.08.2023 (поза межами місячного терміну згідно з ст. 33 Закону України "Про оренду землі") звернувся до Хмельницької міської ради про укладення договору оренди землі на новий строк, додавши проєкт договору оренди землі. При цьому, в проєкті договору, не зазначив його істотної умови відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" - орендної плати;
- позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження розташування на спірній земельній ділянці комунальної власності будівлі або споруди, що перебувають у власності позивача;
- рішенням Хмельницької міської ради було відмовлено позивачу в укладенні договору оренди землі на новий строк.
Отже, здійснивши аналіз вказаних вище норм матеріального права, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі", надавши оцінку діям сторін у спірних земельних правовідносинах, за встановлених обставин - недотримання орендарем вимог, встановлених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", апеляційний господарський суд підставно не задовольнив заявлені позовні вимоги.
Водночас, суд першої інстанцій ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 126-1 ЗК України, Закону України "Про оренду землі" та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на що його рішення було підставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки документів у справі, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на ст. 300 ГПК України.
Водночас, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених ст. 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (див. постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Колегія суддів, проаналізувавши висновки, викладені у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, зазначає, що здійснене апеляційним господарським судом правозастосування та висновки, наведені в оскаржуваній у цій справі постанові, не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки висновки у кожній справі зроблені Верховним Судом на основі аналізу як змісту спірних правовідносин, так і встановлених фактичних обставин кожної справи. Норма ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у кожній з наведених скаржником справ була застосована з урахування їх фактичних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, безпідставним є посилання скаржника на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у цьому випадку. Підстав для скасування постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції немає.
Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Отже, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувану постанову в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного господарського суду - без змін.
Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дейчука Анатолія Микитовича залишити без задоволення.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 924/681/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.