8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2059/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області", м. Ізюм 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, м. Ізюм
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Управління освіти Ізюмської міської ради через підсистему “Електронний суд» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, в якій просить суд стягнути:
- в рахунок компенсації витрат Балансоутримувача за комунальну послугу з постачання електричної енергії кошти в сумі основного боргу 28764,82 грн за спожиту електроенергію та розподіл електричної енергії;
- пеню в розмірі 4070,89 грн;
- інфляційні витрати в сумі 2234,92 грн;
- 3% річних в сумі 415,48 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позов обґрунтовано посиланням на невиконання відповідачем умов договору № 60 оренди комунального майна від 15.02.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 позов залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків, а саме: належним чином вказати повне місцезнаходження позивача, поштовий індекс, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; визначити правовий статус учасників справи, а саме Виконавчого комітету Ізюмської міської ради; визначити (уточнити) загальну ціну позову, а також розміри всіх заявлених вимог.
23.06.2025, на виконання вимог ухвали суду, позивач усунув недоліки, які слугували підставою для залишення позовної заяви без руху, шляхом направлення до суду через систему “Електронний суд» заяви про усунення недоліків (вх. № 14798), в якій вказав повне місцезнаходження позивача, поштовий індекс, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; визначив правовий Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, уточнив ціну позову та розміри всіх заявлених вимог.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2059/25. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Ізюмської міської ради.
02.07.2025 від третьої особи у справі через систему "Електронний суд" до Господарського суду Харківської області надійшли письмові пояснення (вх. №1527), в яких третя особа просила позов задовольнити та стягнути з відповідача суми, заявлені позивачем до стягнення. В обгрунтування пояснень зазначила, що 15 лютого 2023 року було укладено трьохсторонній Договір № 60 оренди комунального майна між: Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради (орендодавець), ІНФОРМАЦІЯ_1 (орендар) та Управлінням освіти Ізюмської міської ради (балансоутримувач). Згідно умов Договору Оренди було визначено особу яка повинна була оплачувати використану Користувачем електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії, а саме Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова. Також, третя особа вказала, що Відповідач хоча і не підписав Договору щодо відшкодування витрат Балансоутримувача № 29/24 від 11.03.2024 року, але до вересня 2024 року належно виконував його умови та сплачував за спожиту користувачем електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії. Позивач на законних підставах, керуючись абз. 3 п. 3.6 Договору як Балансоутримувач звернувся із позовом про стягнення платежів, за надану послугу з постачання електроенергії та послуги з розподілу електричної енергії за цим Договором, які сплачуються Балансоутримувачу, по яких була заборгованість Відповідача.
08.07.2025 відповідач через систему "Електронний суд" надав до Господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх.№15985), в якому просив відмовити у позові. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що 15.02.2023 між КЕВ м. Харків, Позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено трьохсторонній договір оренди №60 нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади. За умовами зазначеного договору відшкодування витрат на комунальні послуги відшкодовуються на підставі договору про відшкодування витрат. Згідно п. 1.1. Договору №29/24 від 11.03.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії КЕВ м. Харків відшкодовує витрати понесені Позивачем. Проте Квартирно-експлуатаційний відділ є не прибутковою установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Оскільки позивач не звертався у 2024 році до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги. Позивачем до позовної заяви не надано рахунків, що були виставлені постачальною організацією, з постачання електроенергії. Також, відповідач заперечував проти нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних, оскільки така міра відповідальності не передбачена умовами договору №29/24 від 11.03.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії.
11.07.2025 позивач через систему "Електронний суд" надав до Господарського суду Харківської області заяву (вх.№16270), яка за своєю правовою природою є відповіддю на відзив, в якій позивач відхилив доводи викладені відповідачем у відзиві на позов та просив позов задовольнити. В обґрунтування заперечень проти відзиву на позов позивач вказував про те, що згідно умов Договору оренди №60 від15.02.2023 визначено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (в тому числі за використану електричну енергію). Ці витрати несе орендар на основі окремих тристоронніх договорів укладених із Балансоутримувачем та/або із постачальниками комунальних послуг. Відповідно до п. 3.6 Договору Балансоутримувач має право звернутися із позовом про стягнення платежів, за надану послугу з постачання комунальних послуг (в тому числі електроенергії) за цим Договором, які сплачуються Балансоутримувачу, по яких є заборгованість. Також, згідно незмінних умов Договору, Користувач та Платник зобов'язані були протягом місяця з моменту отримання своєчасно направлених Балансоутримувачем примірників Договору №29/24 від 11.03.2024 року “Про відшкодування витрат Балансоутримувача» підписати його і повернути останньому підписаний Користувачем та Платником примірник абзац 2 п.6.5 Договору. Користувач відповідно до умов договору оренди у місячний термін підписав договір на відшкодування витрат Балансоутримувача № 29/24 від 11.03.2024 року, своєчасно надавав дані показників лічильника, щодо використаної кількості кіловат електричної енергії та підписував акти виконаних робіт. У відзиві на позовну заяву Відповідач особисто визнав, що він дійсно уклав Договір №/29/24 від 11.03.2024 року на відшкодування витрат Позивача як баласоутримувача п.1.3 розділу 1 та п.п.2.1.- 2..5 розділу 2 якого надають повний детальний розрахунок боргу відповідача. Відповідач не звертався до позивача щодо невідповідності розрахунків і пропозицій щодо внесення змін до даного Договору не подавав.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
15 лютого 2023 року було укладено Договір № 60 оренди комунального майна (далі - Договір, а.с. №16-21) між: Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради (далі - Орендодавець/Третя особа), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Орендар).
Договір сформований на підставі типового договору оренди комунального майна та має розділ А - змінні умови та розділ Б - незмінні умови договору.
Підпунктом 1 змінних умов договору Сторонами вирішено ввести до складу сторін договору оренди нерухомого майна. що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади, КОРИСТУВАЧА та ПЛАТНИКА з правом підпису договору, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі Користувач) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків.
Пунктом 11.1 незмінних умов договору сторони погодили, що цей договір укладено на строк, визначений у пункті 8 Умов та діє до 31.12.2023 року. Цей договір набирає чинності в день його підписання.
Перебіг строку Договору починається відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України з 01 січня 2023 року та закінчується датою припинення договору.
В матеріалах справи відсутні докази припинення договору оренди №60 від 15.02.2023, а отже договір є діючим.
Згідно акту приймання передачі нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади від 15.02.2023 року Орендодавець та Балансоутримувач передав, а Орендар та Користувач прийняв відповідно до п.11.1 Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади від 15.02.2023 №60 в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493,3 кв. м., які розташовані за адресою: провулок Середній 10, вул. Борисоглібська,1, місто Ізюм.
Пунктом 5.1. пункту 5 Орендна плата і інші платежі розділу 3.Орендна плата розділу Б незмінні умови Договору визначено базовий розмір орендної плати за місяць оренди:
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою.
Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або напряму із постачальниками комунальних послуг у порядку, визначеному пунктом 6.5. цього Договору.
Згідно незмінних умов Договору Користувач та Платник зобов'язані були протягом місяця з моменту отримання своєчасно направлених Балансоутримувачем примірників Договору №29/24 від 11.03.2024 року “Про відшкодування витрат Балансоутримувача» підписати його і повернути останньому підписаний Користувачем та Платником примірник абзац 2 п.6.5 Договору.
Користувач відповідно до умов договору оренди у місячний термін підписав договір на відшкодування витрат Балансоутримувача № 29/24 від 11.03.2024 року (далі - Договір про відшкодування витрат).
Отже, на виконання п. 5.1. розділу Б незмінних умов Договору між Позивачем та Ізюмським районним центром комплектування та соціальної підтримки (Користувач) укладено Договір №29/24 від 11.03.2024 року “Про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії від 11.03.2024.
Згідно з п. 1.1. Договору про відшкодування витрат, балансоутримувач забезпечує постачання електричної енергії, що використовується користувачем, а платник (відповідач) відшкодовує витрати, понесені Балансоутримувачем з оплати електричної енергії, яка була спожита Користувачем, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.
Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади від 15.02.2023 №60 ( п. 1.2. Договору про відшкодування витрат).
Запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії складає 2949 кВт/год, в тому числі по місяцям (п. 1.3. Договору про відшкодування витрат).
Пунктом 2.1. Договору про відшкодування витрат сторони погодили, що вартість постачання електричної енергії становить:
- з 01.09.2024 року за 1 кВт/год - 7,575276грн. з ПДВ.
- з 01.10.2024 року за 1 кВт/год - 7,570248грн. з ПДВ.
Пунктом 2.2. Договору про відшкодування витрат сторони погодили, що вартість розподілу електричної енергії становить:
- з 01.09.2024 року за 1 кВт/год - 2,182548 грн з ПДВ.
- з 01.10.2024 року за 1 кВт/год - 2,182548 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 2.3. Договору про відшкодування витрат вартість послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії становить за вересень - жовтень 2024 року - 0.00 грн.
Загальна вартість цього Договору на дату його складання становить 28764,82 грн (п. 2.4. Договору про відшкодування витрат).
Згідно абзацу 3 п. 3.6 Договору Балансоутримувач має право звернутися із позовом про стягнення платежів, за надану послугу з постачання комунальних послуг (в тому числі електроенергії) за цим Договором, які сплачуються Балансоутримувачу, по яких є заборгованість.
Відповідач (Платник) за Договором оренди абзац 2 п.6.5 договір на відшкодування витрат Балансоутримувача № 29/24 від 11.03.2024 року не підписав і за спожиту електричну енергію Користувачем не сплатив.
На підставі акту фіксації показників лічильника електричної енергії (зворотна сторона а.с. №11-12) між Позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 (Користувач) був підписаний Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №29/24 від 11.03.2024 про відшкодуванням витрат за спожиту за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 на суму 28764,82 грн (а.с. №11).
Листом №401ВС від 06.03.2025 (а.с. №25) Позивач звернувся до Відповідача з проханням виконати свої зобов'язання за Договором, а саме відшкодувати Позивачу його витрати за спожиту Третьою особою електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії у загальному розмірі 28764,82 грн, при цьому надав Відповідачу всі необхідні для цього документи, зокрема: 1) копію оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади від 15.02.2023 року №60; 2) копію договору відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії перетину реактивної енергії; 3) акта виконаних робіт (надання послуг); 4) акти фіксації показання лічильників; 5) рахунки від постачальників комунальних послуг за відповідні періоди.
Відповідач листом №583/1944 від 07.04.2025 (а.с. №26-27) відмовив Позивачу у відшкодуванні його витрат за спожиту користувачем електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії, посилаючись на те, що він є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду, в зв'язку з чим Відповідач не може передати органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно зі зверненням Позивача від 06.05.2025 за договором №60 від 15.02.2023. Також зазначено, що для відшкодування заборгованості за спожиту електричну енергію, позивачу необхідно звернутися до Господарського суду Харківської області.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої, другої статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктами 6,7 частини першої статті 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Статтею 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Відповідно до Конституції України, бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.
За приписами частини першої статті 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Довгострокове зобов'язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов'язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.
Відповідно до статті 49 БК України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно зі статтею 51 БК України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Судом встановлено, що зміст Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат на комунальні послуги, які були отримані Орендарем за Договором № 60 оренди комунального майна від 15.02.2023.
Таким чином, оскільки плата за саму діяльність позивача умовами Договору не передбачена, то за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин має ознаки договору про безоплатне надання послуг (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19).
Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Обов'язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.
Обсяг споживання ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 28764,82 грн та споживання послуги за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії, що були отримані третьою особою у період з вересня 2024 року по 31.10.2024 у розмірі 28764,82 грн підтверджується підписаними між Позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_3 актами фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору №29/24 від 11.03.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії та актом виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №29/24 від 11.03.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, що містяться у матеріалах справи.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано. Враховуючи викладене, з урахуванням зазначених норм суд висновує, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії, які були отримані у період з 01.09.2024 по 31.10.2024, у загальному розмірі 28764,82 грн (сума основного боргу) є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, у зв'язку із простроченням оплати комунальних послуг відповідачем, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 4070,89 грн, що нарахована позивачем на суму боргу у розмірі 7415,95 грн за період з 15.11.2024 по 31.05.2025 та на суму заборгованості у розмірі 28764,82 грн за період з 15.12.2024 по 31.05.2025.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При цьому суд, ознайомившись із умовами договорів: № 60 від 15.02.2023 оренди комунального майна та №29/24 від 11.03.2024 про відшкодування витрат Балансоутримувача, встановив, що сторони не передбачили такої міри відповідальності за порушення умов вказаних договорів, як нарахування пені, а тому вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 4070,89 грн заявлена позивачем безпідставно, тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
У зв'язку з простроченням строків оплати вартості послуги з розподілу електричної енергії позивачем здійснено також нарахування 3% річних у розмірі 415,48 грн та інфляційних втрат за період за період з 15.11.2024 по 31.05.2024 у розмірі 2234,92 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат було здійснено на підставі умов договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії від 11.03.2024, який укладений між Управлінням освіти Ізюмської міської ради (Сторона 2) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (Сторона 3), за неналежне виконання останнім умов договору.
Водночас, суд зазначає, що Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова не підписано договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії від 11.03.2024.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.3. Договорів про відшкодування витрат встановлено, що підставою для розрахунку за цим договором є діючі договори на постачання, розподіл та перетікання реактивної електричної енергії укладені між Стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати Стороні 1.
Відповідно до п.3.4. Договорів, щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, Сторона 2 та Сторона З повинні надати Стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: п.3.5. та акт звірки взаєморозрахунків.
Пунктом 3.5. Договору встановлено, що до акту виконаних робіт (наданих послуг) Сторона 2 повинна надати наступний пакет підтверджуючих документів:
- копії рахунків та/або актів приймання - передачі на постачання електричної енергії, отриманих від постачальника Стороною 2;
- копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу Стороною 2;
- акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Стороною 2 та Стороною 3.
Згідно з п.3.6. Договорів оплата за цими Договорами здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Сторони 1 за відповідним кодом видатків).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із пакетом документів, необхідних для здійснення відшкодування спожитої ІНФОРМАЦІЯ_3 електроенергії.
В матеріалах справи наявні Договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, підписані з боку позивача та ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак, без підпису відповідача.
При цьому в матеріалах справи міститься лист №401ВС від 06.03.2025 (а.с. №25) позивача до відповідача з вимогою виконати свої зобов'язання за Договором №60 від 15.02.2023, а саме відшкодувати Позивачу його витрати за спожиту Третьою особою електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії у загальному розмірі 28764,82 грн, який за своєю правової природою є вимогою в порядку ст. 530 ЦК України.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України, прострочення по оплаті вартості послуги з розподілу електричної енергії починається з 14.03.2025. Отже періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є з 14.03.2025 по 31.05.2025.
Суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та зазначає, що правильним розрахунком та такою, що підлягає задоволенню, є сума 3% річних у розмірі 189,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 1018,06 грн з урахуванням встановлених судом періодів виникнення прострочення оплаті вартості послуги з розподілу електричної енергії, отже позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат у вказаному розмірі є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Таким чином, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 226,34 грн та інфляційних втрат у розмірі 1216,86 грн у позові слід відмовити.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема в частині суми основного боргу 28764,82 грн за спожиту електроенергію та розподіл електричної енергії, 3% річних у розмірі 189,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 1018,06 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4070,89 грн, інфляційних витрат в сумі 1216,86 грн та 3% річних в сумі 226,34 грн відмовити, як у безпідставно заявлених.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані послуги критично оцінюється судом, оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. За приписами частини другої статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
До того ж, ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, а тому самі лише обставини, пов'язані з відсутністю у відповідача коштів, не виправдовують його як споживача (платника) за договором та не заперечують обов'язку такого учасника, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
З огляду на викладене, відсутність бюджетного фінансування внаслідок неоплати прямими користувачами електричної енергії не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ураховуючи те, що позов задоволено частково, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 599, 627-629, 634 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (вул. Григорія Сковороди, 61, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Управління освіти Ізюмської міської ради (вул. Васильківського, 4, м. Ізюм, Харківська обл., 64300, код ЄДРПОУ 02146245) суму основного боргу 28764,82 грн за спожиту електроенергію та розподіл електричної енергії 3% річних у розмірі 189,14 грн, інфляційних втрат у розмірі 1018,06 грн та судовий збір у розмірі 2053,00 грн.
В іншій частині позовних вимог у позові відмовити
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "21" серпня 2025 р.
Суддя Ю.Ю. Мужичук