8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2106/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Малого приватного підприємства "Мінітранс", с. Сторожниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Златопіль
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Мале приватне підприємство "Мінітранс", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 145 104,00 грн заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажу, 18 970,85 грн пені за несвоєчасну оплату послуги з перевезення вантажу, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4 245,78 грн та 19 501,00 грн інфляційних втрат. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №210324 від 21.03.2024 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з перевезення. Судові витрати які складаються з 3 028,00 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 20.06.2025 позовну заяву Малого приватного підприємства "Мінітранс" залишено без руху. Позивачу встановлений строк протягом семі днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду належної якості: товарно-транспортних накладних (CMR); акту звірки розрахунків станом на 20.06.2024; обґрунтованого розрахунку сум, що заявлені до стягнення. Роз'яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
24.06.2025 та 25.06.2025 позивачем до суду були подані заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 20.06.2025.
Ухвалою суду від 27.06.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
14.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання в якому відповідач вказує на те, що ТОВ "Терра" підтверджує факт несвоєчасної оплати послуг по перевезенню вантажу і зобов'язується до кінця липня 2025 року погасити наявну заборгованість перед позивачем. Разом з тим, відповідач вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу завищеною та такою, яка не відповідає принципу співмірності, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Зокрема, згідно матеріалів справи №922/2106/25, стягується заборгованість за несвоєчасну оплату наданих послуг, пеня, штраф та інфляційні витрати. Відповідачем у справі не оскаржувався факт несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, тобто в даній справі був відсутній спір про право, не було необхідності надання або витребування будь-яких додаткових доказів, не було необхідності в призначенні експертизи, в справі стягується безспірна заборгованість, а отже дану справу не можна вважати складною. Зазначена справа не потребує зі сторони позивача додаткових будь-яких процесуальних дій, окрім подання належним чином оформленої позовної заяви та доказів, які є в наявності у сторін справи; додаткових часових витрат адвоката на вивчення судової практики та нормативної бази, оскільки предметом розгляду є звичайне прострочення платежу за договором про надання послуг. На підставі викладеного відповідач просить суд зменшити розмір витрат МПП "Мінітранс" на професійну правничу допомогу адвоката до 3 000 (трьох тисяч) гривень.
01.08.2025 до суду від відповідача надійшла заява, в якій ТОВ "Терра" повідомляє суд про часткове погашення заборгованості. Так, на підставі платіжної інструкції № 274 від 22.07.2025 сплачено - 20 000,00 грн; на підставі платіжної інструкції № 349 від 25.07.2025 сплачено - 20 000,00 грн; на підставі платіжної інструкції № 398 від 29.07.2025 сплачено - 20 000,00 грн. Тобто основна сума заборгованості зменшена на 60 000,00 грн та станом на 01.08.2025 становить: 145 104,00 грн - 60 000,00 грн = 85 104,00 грн. До поданої заяви відповідачем додані вказані платіжні інструкції.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" (замовник за договором, відповідач) та Малим приватним підприємством "Мінітранс" (перевізник за договором, позивач) був укладений договір №210324 про транспортне обслуговування, відповідно до п 1.1 якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом трьох тижнів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних роби якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
Згідно п. 5.7 договору, у випадку затримки оплати, вказаної у п. 4.1 договору, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2024 року. Якщо за 10 (десять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, жодна зі сторін не повідомить про його припинення, то договір вважається продовженим на кожен наступний рік (п. 8.1 договору).
На виконання умов вказаного договору та заявок відповідача від 21.03.2024 №1 (надалі - заявка №1) та від 27.05.2024 №2 (надалі - заявка №2) позивач двічі здійснив перевезення вантажу з м. Первомайський Харківської області до м. Веліка-Горіца (Республіка Хорватія) на адресу фірми "KUEHNE & NAGEL".
Факт виконання позивачем перевезень підтверджується актами надання послуг від 15.04.2024 за №ГС364 та від 05.06.2024 за №ГС545, які підписані обома сторонами і скріпленим їхніми печатками.
Вартість перевезень була узгоджена сторонами у зазначених заявках у розмірі 3 300,00 євро у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день завантаження за кожне перевезення. Зокрема, вартість перевезення згідно заявки №1 становила 140 881,00 грн, а вартість перевезення згідно заявки №2 становила 145 104,00 грн.
Оплату за послуги з перевезення вантажу згідно заявки №1 відповідач сплатив на підставі рахунку позивача від 15.04.2024 №ГС364 частинами протягом 2024-2025 років у сумі 140 881,00 грн, тобто повністю. Натомість, на порушення договірних зобов'язань відповідач не сплатив за послуги по перевезенню вантажу згідно заявки №2, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на день подання позовної заяви становила 145 104,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №б/н від 14.04.2025, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем останньому до стягнення нараховані 18 970,85 грн пені за період з 27.06.2024 по 26.12.2024; 4 245,78 грн три проценти річних за період з 27.06.2024 по 17.06.2025; 19 501,00 грн інфляційних втрат за період серпень 2024 - травень 2025.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище по тексту рішення, сума основного боргу у розмірі 60 000,00 грн була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними інструкціями №274 від 22.07.2025, №349 від 25.07.2025, №398 від 29.07.2025 та не спростовано позивачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 60 000,00 грн. сплачена відповідачем після подачі позову до суду, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 60 000,00 грн, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість у розмірі 85 104,00 грн не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення у розмірі 85 104,00 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов'язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 18 970,85 грн, інфляційний втрат у розмірі 19 501,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 4 245,78 грн. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 85 104,00 грн, пені у розмірі 18 970,85 грн, інфляційних втрат у розмірі 19 501,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 4 245,78 грн, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та визнаного відповідачем. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 60 000,00 грн суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу становить 25 000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: ордер серії АО №1180222 від 16.06.2025; договір №14/с про надання правничих послуг від 11.06.2025, акт-опис наданих адвокатом послуг згідно з договором від 22.06.2025 №14/с про надання правничої допомоги МПП "Мінітранс", платіжна інструкція №358 від 13.06.2025 на суму 25 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а адвокат приймає зобов'язання по наданню правничої допомоги у справах зі стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (ЄДРПОУ - 32532671) на користь замовника заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та відповідних нарахувань за прострочення оплати цих послуг згідно з договором від 21.03.2024 №210324 на транспортне обслуговування і заявками від 21.03.2024 №1 та від 27.05.2024 №2. Правнича допомога полягає у підготовці документів правового характеру (позовної заяви за інших заяв по суті справи і з процесуальних питань, скарги на судові рішення, адвокатські запити, звернення тощо) і представництві інтересів замовника у судах всіх інстанцій при розгляді вказаних справи за у виконавчому провадженні по виконанню рішень у них.
Згідно п. 2.1 договору, оплата правничої допомоги здійснюється відповідно до обсягу виконаної роботи та розрахунку її вартості, зазначених в акті-описі наданих адвокатом послуг.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Відповідачем до суду подано заяву в якій він вказав, що вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу завищеною та такою, яка не відповідає принципу співмірності, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Зокрема, згідно матеріалів справи №922/2106/25, стягується заборгованість за несвоєчасну оплату наданих послуг, пеня, штраф та інфляційні витрати. Відповідачем у справі не оскаржувався факт несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, тобто в даній справі був відсутній спір про право, не було необхідності надання або витребування будь-яких додаткових доказів, не було необхідності в призначенні експертизи, в справі стягується безспірна заборгованість, а отже дану справу не можна вважати складною. Зазначена справа не потребує зі сторони позивача додаткових будь-яких процесуальних дій, окрім подання належним чином оформленої позовної заяви та доказів, які є в наявності у сторін справи; додаткових часових витрат адвоката на вивчення судової практики та нормативної бази, оскільки предметом розгляду є звичайне прострочення платежу за договором про надання послуг. На підставі викладеного відповідач просить суд зменшити розмір витрат МПП "Мінітранс" на професійну правничу допомогу адвоката до 3 000 (трьох тисяч) гривень.
Суд, беручи до уваги характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у цій справі в сумі 25 000,00 грн не відповідає наведеним вище вимогам та критеріям щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, та справедливості.
Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат МПП "Мінітранс" на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 - 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" 60 000,00 грн основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (64107, Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль, вул. Учительська, 1-А, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Малого приватного підприємства "Мінітранс" (89421, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 32532671) - 85 104,00 грн основного боргу, 18 970,85 грн пені, 19 501,00 грн інфляційних втрат, 4 245,78 грн три проценти річних, 3 028,00 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Мале приватне підприємство "Мінітранс" (89421, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 32532671).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" (64107, Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль, вул. Учительська, 1-А, код ЄДРПОУ 30150670).
Рішення підписано 21 серпня 2025 року.
Суддя О.В. Погорелова