ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.08.2025Справа № 910/16226/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Булава Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паф Гарант»
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Булава Транс» (далі - ТОВ «Булава Транс», позивач) надійшла позовна заява б/н від 30.12.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паф Гарант» (далі - ТОВ «Паф Гарант», відповідач) про стягнення 14 596,85 грн., з них: основного боргу - 7794,97 грн., пені - 1943,16 грн., штрафу - 3117,98 грн., інфляційного збільшення - 1250,65 грн. та 3% річних - 490,09 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № ДОП 01-05/2022 від 01.05.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 позовну заяву ТОВ «Булава Транс» було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам спору надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом в особистий кабінет системи «Електронний суд».
Так, відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
Як вбачається з АС "ДСС", ухвала суду від 06.01.2025, внесена до вказаної програми та відправлена до ЄДРСР, що є наслідком в автоматичному режимі скерування такої ухвали до електронного кабінету відповідача - ТОВ «Паф Гарант».
Відповідно до сформованого в АС "ДСС" повідомлення про доставку електронного листа, ухвала Господарського суду міста Києві № 910/16226/24 від 06.01.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача - ТОВ «Паф Гарант» - 06.01.2025 о 21:41, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони - 07.01.2025 о 09:50, вказане повідомлення долучено до матеріалів справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.05.2022 між ТОВ "Булава Транс" (орендодавець) та ТОВ "Паф Гарант" (орендар) був укладений договір оренди № ДОП 01-05/2022 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець надає орендарю в тимчасове платне користування обладнання, орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності. (п. 1.1).
Місцем виконання даного договору вважається місто Київ (п. 1.4 договору).
Орендар набуває право на отримання в оренду обладнання протягом трьох робочих днів після здійснення попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.5 цього договору, якщо сторони не дійшли письмової згоди про інше (п. 3.1 договору).
При передачі орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п. 3.3 договору).
Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі такого обладнання (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.2 визначено, що строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Сторони за взаємною письмовою згодою можуть визначити інший термін оренди всього або кожного окремого обладнання, що було надано в оренду (п. 4.8 договору).
Орендар сплачує оренду плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.3 договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1 договору (п. 6.1 договору).
Орендар вносить орендну плату в порядку визначеному договором та/або актом приймання-передачі в наступному порядку: у випадку, якщо строк оренди становить більше ніж один календарний місяць, то орендна плата вноситься попередньо за період до кінця поточного календарного місяця, в якому було фактично отримано обладнання та за наступний календарний місяць оренди, попередня оплата здійснюється після підписання цього договору, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду (п. 6.5.2 договору). За кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо в строк не пізніше ніж за 2 робочі дні до початку такого періоду розрахунків (п. 6.5.3 договору).
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендні платежі (п. 8.1.9 договору).
Термін дії даного договору становить 1 рік з моменту його укладання. Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 17.1, п. 17.3 договору).
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Так, на виконання умов вказаного договору ТОВ "Булава Транс" передало ТОВ «Паф Гарант» в оренду майно, зазначене у акті здачі-приймання обладнання № 1 від 01.05.2022.
Відтак - у орендаря виник обов'язок сплачувати орендні платежі за користування орендованим майном.
Проте орендар неналежним чином виконав свій обов'язок, а саме не оплатив позивачу послуги оренди за жовтень та грудень 2022 на підставі виставлених рахунків № 898 та № 1008, актів № 151 від 30.11.2022 та № 38 від 18.01.2023 на загальну суму 7 794,97 грн. (4 872,00 грн. + 2 922,97 грн.).
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, проте відповідач доказів, які свідчать про сплату оренди у заявлений період суду не надав, доводів позивача не спростував, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Паф Гарант» основної заборгованості у сумі 7 794,97 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1 943,16 грн. та штрафу у сумі 3 117,98 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, за змістом п. 9.2.1 договору кожен день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої грошової суми за кожен день прострочки. У випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів - орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору ( п. 9.2.3 договору).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 1 943,16 грн. та штраф передбачений п. 9.2.3 договору у сумі 3 117,98 грн, як просив позивач.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційних втрат в сумі 1 250,65 грн. та 3 % річних в сумі 490,09 грн. суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок заявлених матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 1 250,65, грн. та 3 % річних в сумі 490,09 грн., як просив позивач.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 3 028,00 грн. та витрат на правничу допомогу на суму 12 000,00 грн., суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн. заявник надав копії:
- договору про надання правничої допомоги № 8/24 від 26.04.2024, укладеного між ТОВ "Булава Транс" та адвокатом Шевчук Д.І.;
- додатку № 6 до договору № 7/24 від 13.11.2024, відповідно до якого сторони погодили, що вартість послуг адвоката становить 12 000,00 грн.;
- рахунку № 50 від 25.12.2024 на суму 6 000,00 грн.;
- платіжної інструкції № 1239 від 26.12.2024 на суму 6 000,00 грн.;
- акту приймання-передачі про надання правової допомоги згідно договору № 8/24 від 26.04.2024 на суму 12 000,00 грн.;
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 10345/10 від 08.11.2021, виданого адвокату Шевчук Дмитру Ігоровичу;
- ордеру на надання правової допомоги № 1781384 від 29.12.2024, виданий ТОВ "Булава Транс" на представництво в суді адвокатом Шевчуком Д.І.
Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням викладеного, зважаючи у даному випадку на категорію справи, яка не є складною; ціну позову, яка не перевищує 100 прожиткових мінімумів; невеликий обсяг часу та знань, необхідних для підготовки такого позову кваліфікованому юристу; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; а також виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ «Булава Транс» на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно зі ст. 129 ГПК України суд покладає вказані витрати разом із судовим збором, що становить 3 028,00 грн. на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю « Паф Гарант» про стягнення 7 794,97 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паф Гарант» (38310, Полтавська обл., Миргородський р-н, смт. Гоголеве, вул. Ради Європи, 15, ідентифікаційний код 32478714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (08170, Київська обл., Бучанський р-н, с. Юрівка, вул. Набережна, 12, ідентифікаційний код 35671867) основний борг у сумі 7 794 (сім тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 97 коп., пеню в сумі 1 943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) грн. 16 коп., штраф в сумі 3 117 (три тисячі сто сімнадцять) грн. 98 коп., інфляційні втрати в сумі 1 250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 65 коп., 3 % річних в сумі 490 (чотириста дев'яносто) грн. 09 коп., а також витрати на правничу допомогу у сумі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 20 серпня 2025 року
Суддя Котков О.В.