ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.08.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/830/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича
до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Спецторг"
про стягнення заборгованості в сумі 45 408, 70 грн.
за участю:
від позивача: Корякін Д.В.
від відповідача: Сохан В.Є.
встановив, що фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства "Спецторг" про стягнення 45408,7грн заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.25 справу № 909/830/25 розподілено судді Шкіндеру П.А.
11.07.25 до відкриття провадження у справі від позивача - Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява вх.№6087/25 від 11.07.25 про відвід судді Шкіндера П.А., мотивована недовірою заявника щодо розгляду справи №909/830/25 суддею Шкіндером П.А.
Ухвалою від 11.07.25 суд передав вирішення питання про відвід іншому складу суду, визначеному в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 14.07.2025 вирішення питання про відвід було передано суддів Стефанів Т. В.
Відповідно до ухвали від 14.07.2025 задоволено самовідвід судді Стефанів Т. В.
У зв'язку із вказаним за приписами ст. 35, 38, 39 ГПК України здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та для вирішення питання про відвід судді визначено суддю Малєєву О. В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025).
Ухвалою від 16.07.25 відмовлено в задоволенні заяви Корякіна Д. В. (вх.№6087/25 від 11.07.2025) про відвід судді Шкіндера П. А.
Ухвалою від 21.07.25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 19.08.2025.
30.07.25 за вх.№12628 та 05.08.25 за вх.№12932/25 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли відповідно відзив та заперечення на відповідь на відзив. У свою чергу, від позивача через систему "Електронний суд" 01.08.25 за вх.№12747/25 надійшла відповідь на відзив.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі - продажу права вимоги від 17.04.25 ФОП Корякін Д.В. набув право вимоги дебіторської заборгованості боржника - ПАТ "Оргхім" в межах справи про банкрутство №909/270/21, зокрема, право вимоги (дебіторська заборгованість) ПАТ "Орхім" до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Спецторг" на суму 20085,50 грн., яку стягнуто з відповідача на користь позивача на підставі судового наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/426/25. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.8.2 договору оренди майна №37/19 від 01.11.2019 позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 14962,58грн, 3% річних у розмірі 2687,60 грн. та пеню у розмірі 27758,52 грн за період з 01.01.21 по 17.06.25.
Позивач звертає увагу суду, що законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання. Зазначає, що п. 8.2. Договору оренди майна №37/19 (нежитлового приміщення) від 01 листопада 2019 встановлено, що за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Заперечує твердження відповідача про те, що у нього не обліковувалося будь-якої основної заборгованості перед ПАТ "Оргхім", оскільки в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 31 травня 2021, який підписаний відповідачем та в якому відображено заборгованість відповідача станом на 01.01.2021 у розмірі 20 085,50 грн. З посиланням на судову практику зазначає, що в силу положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами та можуть вважатися доказом у справі у підтвердження певних обставин, зокрема у підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості за умови, що акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Зауважує, що виникнення заборгованості відповідача саме за договором оренди майна №37/19 від 01.11.2019 презюмується, оскільки відповідачем не подано суду цього договору в іншій редакції, ніж та, що міститься в матеріалах справи. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст.193 Господарського та ст. 509, 526, 512, 514, 625, 656 Цивільного кодексів України.
Позиція відповідача.
Проти позову заперечує, вказує на те, що у ПВКП "Спецторг" не обліковувалося будь-якої основної заборгованості перед ПАТ "Оргхім" по договору оренди майна №37/19 від 01.11.2019 року та йому не відомо про акт звірки взаємних розрахунків від 31.05.2021 року, за яким ФОП Корякін Д.В. здійснив стягнення з відповідача борг в сумі 20085,50 грн. в порядку наказного провадження по справі №909/426/25 та про розгляд самої справи. Стверджує, що про наявність боргу та про справу йому стало відомо лише по факту списання з рахунку відповідної суми в примусовому порядку згідно судового наказу, відповідно, на той час вже минув визначений ч.1 ст.157 ГПК України строк подачі заяви про скасування наказу і лише тому дане питання не переглядалося в судовому порядку. Звертає увагу суду, що договір оренди не підписаний відповідачем. Зазначає, що ФОП Корякін Д.М. не являвся учасником господарських відносин за договором оренди майна №37/19 від 01.11.2019 року, термін дії якого згідно п.10.1 договору закінчився 31.10.2020 року, та не здійснювалася заміна сторони по згаданому правочину на позивача. Натомість,
останній лише придбав 17.04.2024 року на аукціоні право вимоги (дебіторську заборгованість) ПАТ "Орхім" до відповідача в конкретній твердій сумі. Просив суд відмовити в позові або зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20240327-23449 від 08.04.2024, ФОП Корякіна Д.В. визначено переможцем аукціону з продажу майнових активів (майна та майнових прав), а саме дебіторської заборгованості боржника ПАТ "Оргхім", у тому числі і до ПВКП "Спецторг" на суму 20085,50грн.
09.04.2024 позивачем перераховано на рахунок ПАТ "Оргхім" грошові кошти у сумі 78079,00 грн. за придбаний лот, що підтверджується платіжною інструкцією №171.
15.04.2024 ТОВ "Е-Тендер" (оператором авторизованого електронного майданчика, через якого позивач брав участь в аукціоні) перераховано 8121,00 грн на рахунок ТОВ ПАТ "Оргхім" за рахунок коштів гарантійного внеску, що підтверджується платіжною інструкцією №6630.
17.04.2024 між позивачем - ФОП Корякіним Д.В. та ПАТ "Оргхім" на підставі протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20240327-23449 від 08.04.2024 та акту про придбання майна на аукціоні від 17.04.25 укладено договір купівлі - продажу права вимоги (далі за текстом - Договір), за умовами якого продавець - ПАТ "Оргхім" відступив покупцю - ФОП Корякіну Д.В. право вимоги дебіторської заборгованості боржника - ПАТ "Оргхім" в межах справи про банкрутство №909/270/21, зокрема, право вимоги (дебіторська заборгованість) ПАТ "Орхім" до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Спецторг" на суму 20085,50 грн, що виникла на підставі договору оренди майна (нежитлового приміщення) №37/19 від 01.11.19 та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між ПАТ "Орхім" та ПВКП "Спецторг" від 31.05.21( п.1.1 Договору).
Ціна продажу лота на момент підписання договору повністю сплачена покупцем (п.2.1 Договору).
Договір оренди майна (нежитлового приміщення) №37/19 від 01.11.19 ( далі за текстом - Договір оренди), обумовлений Договором, міститься в матеріалах справи, однак цей договір ( №37/19 від 01.11.19) не підписано відповідачем.
Зі змісту Договору оренди вбачається, що орендодавець - ПАТ "Орхім" передає в оренду орендарю - ПВКП "Спецторг" нежитлове приміщення площею 13, 9 кв.м.
В матеріалах справи також містяться акт прийому-передачі орендованих приміщень від 01.11.19 згідно Договору оренди та акт звірки взаємних розрахунків від 31.05.21, які підписані ПАТ "Орхім" та ПВКП "Спецторг".
Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що орендодавцем - ПАТ "Орхім" передається в оренду орендарю - ПВКП "Спецторг" нежитлове приміщення площею 13, 9 кв. м., тоді як акт звірки взаємних розрахунків не містить посилання на Договір оренди, а в ньому лиш зазначено про наявність дебіторської заборгованості ПВКП "Спецторг" перед ПАТ "Орхім" станом на 01.01.21 у розмірі 20085,50грн.
22.04.2024 на адресу відповідача позивачем направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні з проханням сплати заборгованості, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною №0318633849994 та фіскальним чеком від 22.04.24.
Відповіді на зазначене повідомлення матеріали справи не містять.
03.04.2025 за заявою ФОП Корякіна Д.В. Господарським судом Івано-Франківської області по справі №909/426/25 видано судовий наказ про стягнення з ПВКП "Спецторг" на користь ФОП Корякіна Д.В. заборгованості у розмірі 20085,50 грн, а також 242,24 грн судового збору.
Постановою приватного виконавця Сапіжак І.І. від 16.06.2025 відкрито виконавче провадження №78386225 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/426/25.
17.06.2025 на рахунок позивача від приватного виконавця надійшли стягнуті за судовим наказом грошові кошти, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 10.07.25.
На підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.8.2 договору оренди майна №37/19 від 01.11.2019 позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 14962,58грн, 3% річних у розмірі 2687,60 грн. та пеню у розмірі 27758,52 грн за період з 01.01.21 по 17.06.25.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі - продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.87 КУзПБ придбане на аукціоні право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 515 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В контексті наведеного, суд констатує, що на підставі договору купівлі - продажу права вимоги від 17.04.25 ФОП Корякін Д.В. набув право вимоги дебіторської заборгованості боржника - ПАТ "Оргхім" в межах справи про банкрутство №909/270/21, зокрема, право вимоги (дебіторська заборгованість) ПАТ "Орхім" до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Спецторг" на суму 20085,50 грн.
Зазначену суму заборгованості стягнуто з відповідача на користь позивача на підставі судового наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/426/25, відтак обставини щодо виникнення цієї заборгованості (договірна чи позадоговірна) не є предметом даного судового розгляду та судом не встановлюються в межах даної справи. Оскільки предметом позову є стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені, з'ясуванню підлягає лише термін її виникнення та період нарахування для встановлення обґрунтованості позовних вимог.
З акту звірки взаємних розрахунків від 31.05.21, який підписано ПАТ "Орхім" та ПВКП "Спецторг" вбачається, що заборгованість відповідача перед ПАТ "Орхім" виникла станом на 01.01.21.
Суд погоджується з твердженням позивача з посиланням на усталену судову практику про те, що акт звірки може вважатися доказом у справі у підтвердження певних обставин, зокрема у підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості за умови, що акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, стягнення зазначених нарахувань здійснюється у разі прострочення саме грошового зобов'язання.
Враховуючи, що зобов'язання відповідача перед позивачем є грошовим, нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 14962,58грн та 3% річних у розмірі 2687,60 грн. за період з 01.01.21 по 17.06.25 є правомірним.
Судом перевірено правильність нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що цей розрахунок є арифметично вірним.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 27758,52 грн суд констатує таке.
Згідно ст.546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ст.208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін.
Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф та/або пеня, сторони мають досягти у письмовому вигляді.
Як вбачається з Договору оренди, останній відповідачем не підписано.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст.208 ЦК України).
Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, Договір оренди не підписано відповідачем, а акт звірки заборгованості не дає підстави для висновку суду про те, що заборгованість відповідача виникла саме з Договору оренди, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають до задоволення.
Посилання позивача на преюдиційність судового наказу у справі №909/426/25 щодо існування між ПАТ "Орхім" та відповідачем договірних відносин судом не приймаються до уваги, оскільки за правилами ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи лише обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили. В силу приписів ч.1ст.147, 154 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Висновок суду.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2025 у справі № 761/382/21, ухваленій після подання касаційних скарг, звернула увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд.
Доводи позивача, викладені у його позовній заяві в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підтверджені належними та допустимими доказами, їх розрахунок є арифметично вірним, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
В частині стягнення 27758,52 грн пені в позові слід відмовити.
З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №НР06-4МА7-ЗЕ47-ХН7В від 10.07.25.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 941,58грн слід стягнути з відповідача на користь позивача, решту сплаченого судового збору у розмірі а 1480,82 грн залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Спецторг" про стягнення заборгованості в сумі 45408,70 грн.
Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Спецторг" (ідентифікаційний код юридичної особи 30475030) на користь фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича ( РНОКПП НОМЕР_1 ) 17650,18 грн(сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят гривень вісімнадцять копійок), з яких 14962,58 грн (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні п'ятдесят вісім копійок) інфляційних втрат, 2687,60 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень шістдесят копійок) 3% відсотки річних та 941,58грн (дев'ятсот сорок одну гривню п'ятдесят вісім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 27758,52 грн пені в позові відмовити.
Судовий збір у розмірі 1480,82 грн залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.08.2025
Суддя П. А. Шкіндер