61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
19.08.2025 Справа № 905/781/22
Господарський суд Донецької області, у складі судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді, за дорученням) Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «Грета» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №905/781/22
за позовом: Акціонерного товариства «Таскомбанк», м.Київ,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Грета», м. Дружківка, Донецької області,
про стягнення заборгованості в сумі 52 152 429,84грн.
Представники сторін:
від стягувача: Писаренко О.В. (в режимі відеоконференції) - адвокат, за довіреністю;
від боржника: Марченко О.Г. (в режимі відеоконференції) - адвокат, на підставі ордеру.
Господарський суд Донецької області рішенням від 27.02.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до Приватного акціонерного товариства «Грета» про стягнення заборгованості в сумі 52 152 429,84грн задовольнив частково; вирішив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Грета» на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 у загальній сумі 47 873 981,03грн, з яких: 41 758 135,61грн - заборгованість за кредитом (в т.ч.прострочена); 5 640 652,60грн - заборгованість за відсотками (в т.ч.прострочені); 475 192,82грн - заборгованість за комісією (в т.ч. простроченій), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 718109,72грн; в іншій частині заявлених вимог відмовив.
Вказане рішення набрало законної сили 28.03.2024.
На виконання рішення від 27.02.2024 судом видано наказ від 01.04.2024.
23.07.2025 від Приватного акціонерного товариства «Грета» через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Господарський суд ухвалою від 28.07.2025 вказану заяву призначив до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2025 та запропонував АТ «Таскомбанк» до дати судового засідання висловити свою позицію щодо заяви ПрАТ «Грета» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та надати її суду, з доказами направлення її боржнику.
01.08.2025 від стягувача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву ПрАТ «Грета» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні 04.08.2025 за участю представників сторін оголошено перерву до 19.08.2025.
05.08.2025 від боржника через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення на заперечення АТ «Таксомбанк» на заяву ПрАТ «Грета» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (у порядку ст.ст.42, 46 ГПК України).
Представник стягувача в судове засідання з'явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції та заперечував проти задоволення заяви боржника.
Представник боржника в судове засідання з'явилась, брала участь у засіданні в режимі відеоконференції та наполягала на задоволенні поданої заяви.
Розглянувши заяву боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, надані документи та матеріали справи судом встановлено наступне.
В поданій заяві Приватне акціонерне товариство «Грета» просить визнати наказ Господарського суду Донецької області від 01.04.2024, який був виданий на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 по справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовуючи подану заяву боржник посилається на зарахування взаємних зустрічних вимог, згідно заяви про залік взаємних вимог (у порядку ч.3 ст.203 ГК України та ст.601 ЦК України), оскільки вартість майна ПрАТ «Грета» прийнятого в рахунок погашення боргу перевищує розмір кредиторської заборгованості перед банком, у зв'язку з чим боржник виконав свої зобов'язання перед банком в повному обсязі, що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
АТ «Таскомбанк» в поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що: непогашена заборгованість за кредитним договором підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 про стягнення 47 873 981,03грн, яке набрало законної сили, не оскаржувалось та на виконання якого видано наказ, на підставі якого повторно відкрито виконавче провадження; твердження боржника про те, що Верховним Судом констатовано та підтверджено наявність факту подвійного стягнення заборгованості з ПрАТ «Грета» на користь АТ «Таскомбанк» є безпідставним та необґрунтованим в умовах скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24, в якій було встановлено припинення кредитних зобов'язань; преюдиційні обставини наявності боргу встановлено у справі №905/781/22, що підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.04.2025 у справі №910/5058/24, правомірність набуття АТ «Таскомбанк» права власності на нерухоме іпотечне та рухоме заставне майно в рахунок погашення заборгованості за вартістю визначеною ПП «Академія оцінки і права» підтверджено Верховним Судом у справі №910/1091/24, у зв'язку з чим боржником перед банком є виключно ПрАТ «Грета», АТ «Таскомбанк» не має будь-яких грошових зобов'язань перед боржником.
В поясненнях на заперечення банку ПрАТ «Грета» зазначає, що правочин про залік однорідних вимог підпадає під загальну презумпцію правомірності правочину та факт незгоди не впливає на його дійсність; жоден із судів, які розглядали справи №905/781/22, №910/5058/24, 910/1091/24, за винятком Північного апеляційного господарського суду в межах справи №910/5058/24, не здійснив дослідження та оцінки висновків судових експертиз, проведених Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім.Заслуженого професора М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України, які мають ключове значення у частині фактично ринкової предметів іпотеки та застави; винесення постанови у справі №910/1091/24 стало підставою для вчинення правочину по заліку однорідних вимог, оскільки правомірність набуття майна банком була поставлена під сумнів; судові рішення у справах №905/781/22, №910/5058/24 та №910/1091/24 не містять належної оцінки вартості набутого АТ «Таскомбанк» майна та не стосуються грошових зобов'язань банку перед ПрАТ «Грета», які виникли в силу статті 37 Закону України «Про іпотеку» та стаття 25 Закону України «Про заставу»; судова експертиза є процесуальним доказом, який має особливу процесуальну силу та консультативні припущення, складені ТОВ «Бізнес Ассіст» не можуть спростовувати висновки судової експертизи в розмінні ГПК України, при цьому звіти ПП «Академія оцінки і права» складені з порушенням ст.ст.51, 56 Національного стандарту №1 про що неодноразово було заявлено боржником.
Згідно з приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 1 статті 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Стаття 328 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, які дають право боржникові вимагати визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
Наведені підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі N 755/15479/15-ц).
З матеріалів заяви вбачається, що 18.07.2025 ПрАТ «Грета» направило на електронну та юридичну адресу АТ «Таскомбанк» заяву про залік взаємних вимог (у порядку ч.3 ст.203 ГК України та ст.601 ЦК України) від 17.07.2025 №17/07/25-1.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що боржником заявлено про залік взаємних вимог за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т 09.12.2014 К від 27.03.2018 (в редакції договору №9 від 23.10.2021) та договорами застави рухомого майна №313 від 26.02.2020, №314 від 26.02.2020, №678 від 29.05.2020, №1623 від 09.11.2020, №1016 від 24.06.2021, а також іпотечними договорами №553, №555, №557 від 27.03.2018 в розмірі 42 476 245,33грн.
Залік здійснено з урахуванням того, що АТ «Таскомбанк» є кредитором відносно ПрАТ «Грета» за кредитним договором по перерахуванню грошових коштів у розмірі 42 476 245,33грн (з урахуванням заяви про зменшення вимог на 82 842 304,00грн), що підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 по справі №905/781/22 та банк прийняв у власність майно ПрАТ «Грета», яке було предметами застави та іпотеки по договорах №№313, 314, 678, 1623, 1016, 533, 555, 557 загальною вартістю 295 166 767,74грн, що перевищує вартість вимог, у зв'язку з чим ПрАТ «Грета» свої зобов'язання перед АТ «Таскомбанк» виконало.
АТ «Таскомбанк» в свою чергу зазначає, що виключно ПрАТ «Грета» є боржником перед банком, оскільки преюдиційні обставини наявності боргу встановлено у справі №905/781/22, що підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.04.2025 у справі №910/5058/24, а правомірність набуття АТ «Таскомбанк» права власності на нерухоме іпотечне та рухоме заставне майно в рахунок погашення заборгованості за вартістю визначеною ПП «Академія оцінки і права» підтверджено у справі №910/1091/24.
В матеріалах справи наявні звіти Приватного підприємства «Академія оцінки і права» про оцінку майна від 19.12.2022, згідно з якими ринкова вартість рухомого та нерухомого майна в рахунок погашення боргу складає 82 842 304,00грн, а також висновки експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.Проф.М.С. Бокаріуса» №25207 та №25209 від 21.03.2024, №25126/252201 від 25.03.2024, надані до суду після ухвалення рішення у справі №905/781/22, відповідно до яких ринкова вартість складає 295 166 767,74грн.
Суд зауважує, що в межах справи № 905/781/22 питання правомірності оцінки вартості майна, за рахунок якого було погашено частина заборгованості боржника за кредитними угодами не досліджувалось. Судом, в межах цієї справи 4.08.2023 року було призначено експертизу з метою визначення вартості майна, за рахунок якого було погашено частину заборгованості задля встановлення правомірності стягнення частини боргу, який залишився непогашеннями за результатами позасудових процедур звернення стягнення на майно боржника. Проте, постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 року, зазначена ухвала суду першої інстанції була скасована. Колегія суддів зазначила що припускає, що оспорювання вартості майна, прийнятого позивачем у власність у досудовому порядку, теоретично може вплинути на обсяг грошового зобов'язання відповідача у даному спорі. Однак при цьому колегія суддів звернула увагу сторін спору на ту обставину, що набуття іпотекодержателем майна у власність є правочином. В силу положень ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) на день винесення даної постанови цей правочин є чинним і має здатність до створення правових наслідків. В свою чергу ця обставина унеможливлює будь-яке рішення суду про зменшення суми грошового зобов'язання у даній справі, незалежно від висновків експерта, до моменту визнання правочину недійсним чи зміни суттєвої умови правочину ціни набуття майна кредитором.
У відповідності до ст. 287 ГПК України ухвали про призначення експертизи та зупинення провадження по справі після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.
Отже, в межах справи № 905/781/22 рішення приймалось без дослідження правомірності визначення ринкової вартості майна, за якою воно прийнято у власність позивачем в процедурі позасудового звернення стягнення.
В межах справи №910/5058/24 ПрАТ «Грета» звернулось до суду з вимогами до АТ «Таскомбанк» про визнання припиненими усіх зобов'язань за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 у зв'язку з їх повним виконанням.
Верховний суд в постанові від 16.04.2025 у справі №910/5058/24 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнив; постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/5058/24 скасував; рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/5058/24, яким Приватному акціонерному товариству «Грета» у задоволенні позову відмовлено повністю, залишив в силі.
Верховний суд, в зазначеній постанові, дійшов висновку про неналежність способу захисту позивача, оскільки ПрАТ «Грета» мало захищати свої права щодо наявного розміру заборгованості за кредитним договором, у тому числі припинення зобов'язань АТ «Таскомбанк» за кредитним договором, у межах справи №905/781/22, яка була ініційована Банком у жовтні 2022 року (провадження відкрито 10.10.2022), а не в окремому судовому процесі, при цьому, будь-якої оцінки наданим боржником висновкам судових експертиз, проведених Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім.Заслуженого професора М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України, Верховний суд не надавав.
В межах справи №910/1091/24 ПрАТ «Грета» звернулосьдо суду з вимогами до АТ «Таскомбанк» про визнання недійсним рішення АТ «Таскомбанк» про набуття предмету іпотеки (застави) та визнання відсутності права на прийняття ним у власність рухомого та нерухомого майна, яке є предметом договорів, посвідчених Радіоновим Ю.В. приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області за договорами: від 27.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за № 553; від 27.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за № 555; від 27.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за № 557; від 26.02.2020р. та зареєстрованого в реєстрі за № 313; від 26.02.2020р. та зареєстрованого в реєстрі за № 314; від 29.05.2020р. та зареєстрованого в реєстрі за № 678; від 09.11.2020р. та зареєстрованого в реєстрі за № 1623 від 24.06.2021р. та зареєстрованого в реєстрі за № 1016 від 29.11.2021р. та зареєстрованого в реєстрі за № 2252, а також визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Горбурова Кирила Євгеновича.
Верховний суд в постанові від 09.07.2025 у справі №910/1091/24 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Грета» залишив без задоволення; рішення Господарського суду Донецької області від 24.09.2024 та Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №910/1091/24, якими в задоволенні позовних вимог відмовлено, залишив без змін.
Колегією суддів зазначено, що висновки судових експертиз були замовлені та отримані ПрАТ «Грета» саме для надання в межах розгляду іншої справи №905/781/22, через що не підлягають врахуванню у цій справі, також зазначив, що обставини пов'язані зі заниженням вартості майна, прийнятого Банком у власність повинні були бути доведені в межах справи № 905/781/22, а також послався на наявні в справі консультативні висновки свідчать про те, що висновки експертів складені із суттєвими недоліками, що могли призвести до формування висновків експертів на підставі викривлених проміжних результатів дослідження та помилкового кінцевого результату, відображеного у висновках експертів. При цьому, безпосередньо висновкам судових експертиз, проведених Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім.Заслуженого професора М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України, Верховний суд оцінок не надавав. Рецензії на висновки Інституту та факт незаконності визначеної експертами вартості майна та будь-які спростування щодо вартості в матеріалах справи відсутні.
За змістом ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" критична оцінка та надання висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна допускається виключно через процедуру рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). У відповідності до Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440, неякісність (недостовірність) оцінки, її проведення з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, доводиться виключно шляхом рецензування.
В ході розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню сторони не спростували факт відсутності рецензій на експертні висновки Національного наукового центра «Інститут судових експертиз ім.Заслуженого професора М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України.
За вказаних обставин, в умовах відсутності рецензій, які б свідчили про спростування вартості майна, визначеної судовою експертизою Інституту, матеріали справи фактично містять дві оцінки вартості майна одного й того ж майна за різною ціною (експертні висновки Національного наукового центра «Інститут судових експертиз ім.Заслуженого професора М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України та звіти про оцінку майна ПП «Академія оцінки і права»), дійсність яких належними доказами не спростована. При цьому, в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню, суд позбавлений можливості встановлювати дійсну вартість майна та розглядає виключно наявність/відсутність підстав, які можуть свідчити про відсутність обов'язку боржника.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі зарахування зустрічної однорідної вимоги.
Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч.3 ст.203 ГК України).
Статтею 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є правочином, в розумінні матеріального права.
В межах цієї справи, суд застосовує правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, яка викладена в постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19. За змістом вказаної позиції спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
З викладеного вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною, такий односторонній правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, відповідно до положень ст.204 ЦК України.
У відповідності до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Дослідивши заяву ПрАТ "Грета" про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд не вбачає законодавчих підстав вважати його нікчемним. Проте, суд в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не уповноважений встановлювати обставини дійсності/недійсності вчиненого одностороннього правочину на підставі якого припинено зобов'язання та виходячи з положень ст.ст.204, 215 ЦК України вважає такий правочин правомірним доки він не визнаний судом недійсним.
Стаття 602 ЦК України містить підстави за яких зарахування зустрічних вимог не допускається та серед вказаного переліку відсутні заборони щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження як засобу виконання зобов'язання, визначеного рішенням суду, у зв'язку з чим таке зарахування можливе на будь-якій стадії провадження у справі.
З огляду на викладене, враховуючи залік взаємних вимог між кредитором та боржником в розмірі 42 476 245,33грн, розмір якого відповідає розміру задоволених вимог, згідно з рішенням суду від 27.02.2024 по справі №905/781/22, відсутність ознак нікчемності одностороннього правочину щодо зарахування, суд зауважує, що він позбавлений процесуальних повноважень щодо надання оцінки дійсності/недійсності одностороннього правочинну про зарахування зустрічних вимог, у зв'язку з чим виходить з того, що зобов'язання ПрАТ «Грета» перед АТ «Таскомбанк» є виконаними, що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Суд зауважує, що в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає правових підстав покладення на позивача витрат на правову допомогу, які зазнав відповідач, адже на час розгляду справи № 905/781/22 позиція позивача не була спростована.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку заяву Приватного акціонерного товариства «Грета» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.234, 235, 326-328 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Заяву Приватного акціонерного товариства «Грета» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
2.Визнати наказ Господарського суду Донецької області від 01.04.2024, який був виданий на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 по справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню.
3.В іншій частині заяви - відмовити.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в Східний апеляційний господарський суд протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено та підписано 21.08.2025.
Суддя П.В. Демідова