вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" серпня 2025 р. Справа№ 910/15075/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025
у справі № 910/15075/23 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 65 027 284,64 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У вересні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (далі також - Укргідроенерго) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі також - Укренерго) про стягнення заборгованості у сумі 681 330 472, 88 грн за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності № 0422-07012 від 03.03.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Укренерго умов договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності № 0422-07012 від 03.03.2020 в частині сплати вартості наданих послуг у період з лютого 2022 року по липень 2023 року.
У позові ПрАТ «Укргідроенерго» просило стягнути з ПрАТ «НЕК «Укренерго» основний борг у розмірі 599 560 975, 69 грн; 60 172 015, 10 грн - інфляційних втрат та 21 597 481, 59 грн - 3% річних.
У подальшому позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду та відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача, окрім основної заборгованості, інфляційні втрати у сумі - 65 027 284,64 грн та 3 % річних - у сумі 22 670 843,27 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 (суддя Ягічева Н. І.), частково зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024, вищевказаний позов було задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ПрАТ «Укргідроенерго» інфляційні втрати в сумі 65 027 284, 64 грн, 3 % річних у сумі 22 670 843, 24 грн та судовий збір у сумі 95 898, 17 грн, провадження в частині позовних вимог про стягнення 37 221 100, 07 грн заборгованості - закрито.
Постановою Верховного Суду від 27.11.2024 вищевказані судові рішення в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 65 027 284, 64 грн скасовано, а справу передано в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/15075/23 позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» інфляційні втрати у сумі 64 867 133,84 грн та судовий збір у сумі 95 723,05 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано приписами ст. 625 ЦК України та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.11.2024 щодо необхідності врахування під час розрахунку інфляційних втрат індексу споживчих цін із заокругленням до десяткового числа після коми (тобто за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99%, а за період із травня по жовтень 2020 року при заокругленні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%).
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення 87 895,82 грн інфляційних втрат та постановити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 14 ГПК України, оскільки ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог. Зауважує, що позивач у позові та у розрахунку (додаток 11 до позовної заяви) посилався на прострочення оплати за 72 окремими актами і наводив розрахунки за кожним окремим актом. Оскільки за частиною цих актів позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат були завищеними, то, за доводами заявника апеляційної скарги, Верховний Суд направив справу на новий розгляд для здійснення перерахунку інфляційних втрат саме за цими актами. Тому, за висновком Товариства, суд першої інстанції, керуючись вказівками Верховного Суду, мав перевірити розрахунки за 72 актами і відмовити у стягненні частини інфляційних втрат саме щодо тих актів, за якими нараховані завищені інфляційні втрати. Натомість, за результатами нового розгляду, суд першої інстанції стягнув за частиною актів більші суми інфляційних втрат, ніж були заявлені у позові.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/15075/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
05.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 поновлено Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/15075/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/15075/23 та призначено розгляд скарги на 10.07.2025. Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 26.06.2025. Ухвалою суду також зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/15075/23 та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15075/23.
В судовому засіданні 14.08.2025 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та постановити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив суд відмовити скаржникові у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
14.08.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПрАТ «Укргідроенерго» та НЕК «Укренерго» був укладений договір про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності № 0422-07012 шляхом направлення позивачем заяви-приєднання, яка була акцептована НЕК «Укренерго» 03.03.2020 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.2 договору позивач зобов'язується надати допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності (далі - ДП) у частині забезпечення одного або більше резервів: резервів підтримки частоти (первинне регулювання); резервів відновлення частоти (вторинне регулювання); резервів заміщення (третинне регулювання), відповідно до умов цього договору, а ОСП зобов'язується здійснити оплату за надані ДП відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку). Придбання ДП здійснюється згідно з процедурою та умовами придбання ДП, визначеними правилами ринку (п. 1.4 договору).
Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість цього договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ПДП протягом дії цього договору за надані на умовах цього договору ДП. Обчислення платежів та розрахунок цін здійснюється відповідно до Правил ринку.
Відповідно до п. 6.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у цьому договорі та Правилах ринку.
ПДП складає та направляє ОСП два примірника підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності до 08 числа місяця, наступного за тим, у якому такі послуги надавались (п. 6.2 договору). У разі відсутності зауважень ОСП підписує акт протягом трьох робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені (п. 6.3 договору).
Відповідно до п. 6.4 договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акту або з дати направлення акту ПДП на адресу ОСП (у випадку непідписання або ненаправлення акту, або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.
Відповідно до підпункту 1 п. 7.4 договору ОСП зобов'язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату ДП на умовах, визначених цим договором.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з лютого 2022 року до липня 2023 року ПрАТ «Укргідроенерго» надало, а НЕК «Укренерго» отримало допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності на загальною вартістю 599 560 975,69 грн, підтвердженням чого є акти приймання-передачі наданих допоміжних послуг.
Оскільки підписані сторонами акти приймання-передачі допоміжних послуг свідчили про факт надання таких послуг позивачем, то за умовами п. 6.4 договору у НЕК «Укренерго» виник обов'язок здійснити остаточну оплату цих послуг протягом 10 робочих днів після підписання сторонами відповідних актів.
Судом першої інстанції також було встановлено, що до дня відкриття провадження у цій справі ПрАТ «НЕК «Укренерго» сплатило 562 339 875,62 грн вартості наданих послуг, тому позивачу в цій частині було відмовлено у задоволенні позовних вимог. У решті позовних вимог про стягнення основного боргу 37 221 100,07 грн - провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідні суми були сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі.
У зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг позивач нарахував 3% річних у сумі 22 670 843,24 грн та інфляційні втрати у сумі 65 027 284,64 грн.
Постановою Верховного Суду від 27.11.2024 було встановлено, що розрахунок 3% річних на суму 22 670 843,24 грн був здійснений позивачем арифметично правильно, через що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх стягнення.
Щодо нарахування інфляційних втрат на суму 65 027 284,64 грн за період з 26.03.2022 по 17.10.2023, то суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не визначили правильної суми інфляційних втрат, розрахунок яких повинен здійснюватися із заокругленням приросту індексу споживчих цін, а тому рішення судів в цій частині скасував та направив справу в цій частині на новий розгляд.
Розглядаючи вимоги ПрАТ «Укргідроенерго» про стягнення інфляційних втрат на суму 65 027 284,64 грн, суд першої інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, нарахованих позивачем.
Переглядаючи справу у цій частині в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, ч.2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання, у кредитора в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію від знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Абзацом п'ятим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком № 1078.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, і частково врахована попередніми судовими інстанціями, зокрема, у питанні визначення судами величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції), а також при перевірці обставин наявності/відсутності прострочення оплати у жовтні 2019 більше, ніж на півмісяця.
Крім того, у постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з визначенням судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокругленні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23, від 17.012024 у справі № 910/18308/21.
Перевіряючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, а також висновки суду першої інстанції у цій частині, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача у розмірі 64 867 133,84 грн, оскільки саме ця сума є арифметично правильною, відповідає розміру основного боргу та строкам прострочення виконання основного зобов'язання, а також враховує викладену Верховним Судом методику розрахунку, а саме, із заокругленням величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми та визначений позивачем період нарахування інфляційної складової боргу (з 26.03.2022 по 17.10.2023).
Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі - 65027 284,64 грн, то позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про недотримання судом ст. 14 ГПК України як такі, що грунтуються на помилковому розумінні норм процесуального права, а також висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 27.11.2024.
Так, за ч.3 ст. 162 ГПК України позовна заява має містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Тобто, позивач вказує позовну вимогу саме у позовній заяві (або заяві про збільшення/зменшення позовних вимог) та надає докази на підтвердження цих вимог.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення 65 027 284,64 грн інфляційних втрат, та подано докази, на підтвердження цих вимог, зокрема, копії актів приймання-передачі, реєстр отриманих платежів та детальний розрахунок сум заборгованості за порушення умов договору.
Отже, у межах справи, що переглядається, поданий позивачем розрахунок за своєю правовою природою є доказом, який підлягає оцінці судом за загальними правилами ст. 86 ГПК України, а не позовною заявою, яка фіксує позовні вимоги.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що судами під час перевірки заявлених вимог та поданих на їх підтвердження доказів, у тому числі, розрахунку позивача, не враховано відповідну методику розрахунку інфляційних втрат. Такого висновку Верховний Суд дійшов щодо усього розрахунку, в цілому, а не щодо окремих актів, по яким, за доводами заявника апеляційної скарги, було завищено розмір інфляційних втрат. Саме тому, справа була скерована на новий розгляд щодо усієї суми нарахованих та заявлених до стягнення інфляційних втрат, а не щодо окремих актів, як помилково вважає заявник апеляційної скарги.
Судом першої інстанції слушно зауважено, що при новому розрахунку база нарахування інфляційних втрат не змінилася, а відбулося лише застосування правильних індексів інфляції.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, за викладеного, а також оскільки позовна вимога звучить як «… стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» 65 027 284,64 грн інфляційних втрат», а не стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» 65 027 284,64 грн інфляційних втрат, з яких 30190,02 грн за актом №77, 164772,59 грн за актом №78…», колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув спір саме в межах заявлених позивачем позовних вимог з наданням оцінки усім доказам, наявним у матеріалах справи, а також з повним врахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.11.2024.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/15075/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/15075/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/15075/23.
4. Матеріали справи №910/15075/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.08.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко