Справа № 192/2161/25
Провадження № 1-кп/192/204/25
Іменем України
21 серпня 2025 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області кримінальне провадження №120250471600000157, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2025 року відносно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Петриківка Солонянського району Дніпропетровської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який має неповну середню освіту, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку, громадянин України, раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_3 , 27 липня 2025 року приблизно о 00 годин 35 хвилин перебував на території подвір'я, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де між ним та ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбулася сварка, в результаті чого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючись раптово виниклим умислом направленим на спричинення легких тілесних ушкоджень, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, тримаючи в лівій руці металевий предмет зовні схожий на садовий ніж, наблизився до потерпілого та перебуваючи навпроти нього, наніс один удар тильною стороною леза вищевказаного металевого предмета по лівій руці потерпілого ОСОБА_4 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: синця та набряку м'яких тканин лівого ліктьового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, встановлена судом поза розумним сумнівом з таких підстав.
18 серпня 2025 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, затверджений прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 .
Обвинувальний акт надійшов до суду разом з реєстром матеріалів досудового розслідування; розпискою обвинуваченого та захисника - адвоката ОСОБА_6 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування; заявою ОСОБА_3 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими під час дізнання обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за його відсутності.
До обвинувального акту додані: письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими дізнанням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні; матеріали досудового розслідування.
У вказаній заяві захисником ОСОБА_6 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті дізнання обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Враховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 17, ст. ст. 369 - 371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування та які не оспорюються учасниками судового провадження, а вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
Отже, відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні.
Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставини, яка пом'якшує покарання вказано щире каяття. Обставини, які обтяжують покарання стороною обвинувачення не встановлено.
Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 судом встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього, є щире каяття, та відсутність обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який є не судимим, за місцем проживання характеризується посередньо, в реєстрі наркологічних та психіатричних хворих не перебуває, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69? КК України відсутні.
На підставі викладеного, суд враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення - кримінального проступку, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого вважає, що виправлення обвинуваченого можливе шляхом призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.
Призначення більш суворих видів покарання є недоцільним з огляду на те, що обвинувачений свою вину визнав та щиро розкаявся.
При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Оскільки суду не було надано будь-які речові докази, тому суд не вирішує питання щодо їх долі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Процесуальні витрати по справі - відсутні.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374, 381-382 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , а саме - запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не застосовувався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 цього Кодексу не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1