Справа № 189/2397/25
3/189/1895/25
іменем України
20.08.2025 року селище Покровське
Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Чорна О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- зач. 2 ст. 184 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №409659 від 10.06.2025 року, 09.06.2025 року близько 19:00 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання батьківських обов'язків відносно своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме залишила двох малолітніх дітей без нагляду та вживала алкогольні напої, чим порушила ст.150 СК України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (рішення «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року), але з огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'явилася у судове засідання, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є свідомим униканням адміністративної відповідальності.
Згідно з ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП не є обов'язковою, за таких обставин, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, за ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, що вчинено повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Перевіривши виконання вимог ст. cт. 251, 256 КУпАП по зазначеному матеріалу, було встановлено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані, як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП без надання доказів про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, так як, санкція ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачає повторність протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.184 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Виходячи із положень статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.
Суд, будучи органом, що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до частини 2статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, тому провадження в даній справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись 184, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 184 КУпАП України - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Чорна