Справа № 183/8263/25
№ 1-кс/183/1535/25
18 серпня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованому у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025 року за № 62025050020000326, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів Житомирської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водія 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 10 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді водія 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 10 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану 09 березня 2025 року (більш точно час під час досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу взводу безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу АДРЕСА_3 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 20.03.2025 року, доки самостійно не повернувся до місця служби, місця розташування 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_3 , де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: показами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження. Вказує, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 , існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що обставини зазначені в клопотанні та повідомленій йому підозрі відповідають дійсності, просив не обирати йому тримання під вартою. Захисник йому не потрібний.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 09.05.2025 року до ЄРДР за № 62025050020000326 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України з коротким викладом обставин: «солдат ОСОБА_5 09 березня 2025 року (більш точно час під час досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу взводу безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу АДРЕСА_3 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 20.03.2025 року, доки самостійно не повернувся до місця служби, місця розташування 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_3 , де повідомив про намір далі проходити військову службу».
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На цьому етапі судового провадження слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
30 липня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке вручено підозрюваному того ж дня. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину за який, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний, будучи військовослужбовцем, може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків.
З матеріалів клопотання вбачається, що в Корольовському районному суді м. Житомира перебуває кримінальне провадження №120210060000000125 від 02.04.2021р. за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.1 ст.317 КК України, судовий розгляд якого зупинено ухвалою суду від 27.07.2023 року до звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з військової служби. Тож заслуговують на увагу і доводи щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - щодо можливості вчинити інші кримінальні правопорушення з огляду на обставини підозри, а також те, що ОСОБА_5 також обвинувачується у вчиненні інших кримінальних правопорушень.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаю його недоведеним, оскільки в клопотанні його наявність обґрунтовується фактично тими ж обставинами що і до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, який є військовослужбовцем, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними. Так, застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку діяння, у якому підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м'якими запобіжними заходами, зокрема заставою.
При цьому слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а положення п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави. В свою чергу, абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України надає слідчому судді (суду) право, з урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, під час дії воєнного стану не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України. Тобто Закон не зобов'язує слідчого суддю (суд) не визначати у такому випадку розмір застави, а надає дискреційні повноваження з цього питання. Так, ОСОБА_5 дійсно підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Однак, враховуючи всі обставини справи та особу підозрюваного, який раніше не судимий, свою вину у вчиненому визнає, вважаю за можливе визначити розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, тому суд вважає за можливе визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 грн. (30х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Визначаючи такий розмір застави суд виходить з матеріального стану обвинуваченого, а також те, що встановлення меншої суми застави не забезпечить належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків з урахуванням особи підозрюваного.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів Житомирської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 жовтня 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи служби;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 10 жовтня 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваному, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1