Справа № 201/8974/25
Провадження № 2-з/201/120/2025
про забезпечення позову
06 серпня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гергіль Юлії Ігорівни - про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ВІННЕР» про надання дозволу на розпорядження та використання біологічного матеріалу, -
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» про надання дозволу на розпорядження та використання біологічного матеріалу.
Ухвалою від 28.07.2025р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.08.2025р. до суду надійшла заява від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Гергіль Ю.І. про забезпечення вищевказаного позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ВІННЕР» вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення та/або утилізацію біологічного матеріалу (репродуктивні клітини) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Подана заява обґрунтована тим, що позивачка у позовній заяві просить надати дозвіл на розпорядження та використання біологічним матеріалом чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходить на зберіганні у відповідача - ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР». У зв'язку із тим, що керівником відповідача ОСОБА_3 неодноразово вчинялись недобросовісні дії, що полягали у наданні недостовірної інформації та введення позивачку в оману, крім того, з урахування того, що позивачці було відмовлено у надані дозволу на розпорядження та використання біологічним матеріалом її чоловіка вказане свідчить про те, що між позивачкою та відповідачем дійсно виник спір, оскільки відмова відповідача позбавляє позивачку можливості здійснити заплановане екстракорпоральне запліднення. У зв'язку з тим, що уповноваженими особами відповідача можуть бути вчинені дії направлені на знищення спірного біологічного матеріалу, вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до приписів ч.1ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивачки, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом першим ч.1ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст.2,18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.
Предметом спору у цивільній справі № 203/8974/25 є позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» про надання дозволу на розпорядження та використання біологічного матеріалу.
Відповідно до наявних у цивільній справі доказів, правовідносини щодо розпорядження позивачкою біологічним матеріалом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відповіді ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» від 09.06.2025р. № 92, який був наданий на письмову заяву позивачки щодо надання дозволу на використання біологічного матеріалу вказано про відсутність підстав щодо розпорядження та подальшого посмертного використання кріокорсервованого за життя репродуктивного матеріалу чоловіків. Військовослужбовець, репродуктивні клітини якого зберігаються у медичному закладі відповідно до законодавства, має право розпорядитися ними на випадок своєї смерті, зокрема, шляхом складання заповіту. У випадку відсутності заповіту, надати дозвіл на використання репродуктивних клітин померлої особи має лише суд.
Вказані обставини в їх сукупності дозволяють дійти висновку, що між сторонами дійсно існує спір стосовно розпорядження та використання біологічного матеріалу, який переданий на зберігання до ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР». З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі, може призвести до утилізації чи передачі вказаних біологічних матеріалів третім особам, що в свою чергу призведе до утруднення виконання рішення суду чи неможливості його виконання, а відтак і до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що втрачається як такий правовий сенс звернення до суду, порушується гарантований Конституцією України та ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року принцип ефективного захисту прав громадян.
Тому суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити представник позивачки є співмірними із заявленими позовними вимогами, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом якого вона звернулася до суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149,150,153,154,157,258-261 ЦПК України, суд,-
Заяву задовольнити.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ВІННЕР» вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення та/або утилізацію біологічного матеріалу (репродуктивні клітини) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, але може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
В залежності від результатів вирішення спору по суті, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову діє у строки, встановлені ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України.
Копію ухвали направити для відома та виконання сторонам.
Строк пред'явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, три роки.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-Віннер», код ЄДРПОУ 39336307, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, Крутогірний узвіз, буд. 9, кв. 119.
Суддя: Д.О. Покопцева