Справа № 175/680/23
Провадження № 2/175/141/23
21 серпня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -
У лютому 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» з позовною заявою про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що 04 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та АТT КБ «ПриватБанк» укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, згідно якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі до 180 000 грн. Згідно виписки про рух коштів, Банком за період з 04 вересня 2019 року по 01 липня 2021 року списано грошових коштів з карткового рахунку Позивача в рахунок погашення процентів, комісій та неустойки (пені та штрафу) на загальну суму 136201,44 грн. Також, згідно виписки про рух коштів, Банком за період з 15 липня 2008 року по 19 липня 2021 року списано грошових коштів з карткового рахунку Позивача, котрий відкрито відповідно договору банківського обслуговування від 15 липня 2008 року, в рахунок погашення процентів, комісій та неустойки (пені та штрафу) на загальну суму 116 806,29 гри. Позивач вважає, що кошти списані з його рахунку неправомірно, без розпорядження власника карткового рахунку, та є безпідставно набутим майном.
18 травня 2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, всі нарахування за кредитним договором є правомірними, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача надала заяву про розгляд справи без їх участі позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Комерційний банк «Приватбанк» з ціллю отримання банківських послуг. Для реалізації зазначеної цілі відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 15 липня 2008 року та отримав кредитний ліміт у розмірі до 25000 грн.
Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 08 липня 2008 року по 26 жовтня 2022 року з карткових рахунків позивача проводились списання процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим збільшувалася сума кредитних коштів (ліміту).
ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 04 вересня 2019 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі до 180000 грн.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 180000 грн.
Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 04 вересня 2019 року по 06 липня 2021 року з карткових рахунків проводились списання процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим збільшувалася сума кредитних коштів (ліміту).
Зі змісту паспорту споживчого кредиту підписаного відповідачем 04 вересня 2019 року встановлено, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 19 вересня 2019 року.
Зі змісту паспорту споживчого кредиту підписаного відповідачем 27 вересня 2019 року встановлено, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 12 жовтня 2019 року. (а.с. 141-142)
Позивачем також надана до суду копія анкети-заяви від 03 липня 2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що засвідчив (ла), що «Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтверджую факт отримання мною інформації про умови кредитування в ПриватБанку.».
При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять підтверджень, що з якими саме Тарифами та Умовами та Правилами надання банківських послуг ознайомився і погодився позивач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання позивачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року по справі №175/2871/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2019 року в розмірі 179566,49 грн. Постанова набрала законної сили 26 жовтня 2022 року.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року по справі №175/3316/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № б/н від 15 липня 2008 року в розмірі 23 629,28 грн. Рішення набрало законної сили 06 березня 2023 року.
Як вказує позивач, оскільки відповідачем безпідставно списувалися грошові кошти з карткових рахунків позивача, останній змушений був звернутися до суду для захисту своїх прав.
Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У частині 2 статті 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За загальним правилом відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Суд звертає увагу, що в переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Судом було встановлено, що відповідач був ознайомлений з відсотковою ставкою яка містяться в паспорті споживчого кредиту підписаного відповідачем 04 вересня 2019 року, яка була актуальною до 19 вересня 2019 року.
Таким чином, суд вважає що нарахування відсотків за період з 04 вересня 2019 року по 19 вересня 2019 року є правомірними.
Згідно виписки по картковому рахунку відповідача за період з 04 вересня 2019 року по 19 вересня 2019 року були нараховані відсотки у розмірі 884,55 грн.
15 липня 2008 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» та отримав кредитний ліміт у розмірі до 25000 грн. При цьому в зазначеній анкеті-заяві відсоткова ставка не зазначена.
Таким чином, нарахування відсотків за кредитним договором №б/н від 15 липня 2008 року є неправомірними та підлягають стягненню з відповідача.
Зі змісту виписки з карткового рахунку вбачається, що позивач користувався кредитними коштами наданими банком та періодично погашав наявну заборгованість.
Отже, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті грошові кошти за договором №б/н від 04 вересня 2019 року у розмірі 105089,09 грн. - «списання відсотків за використання кредитного ліміту», 8400 грн. - «комісія за обслуговування картки», 14234,15 грн. - «Автоматичне погашення простроченої заборгованості», а всього 127723,24 грн.
В іншій частині позовних щодо стягнення грошових коштів за договором №б/н від 04 вересня 2019 року, суд вважає за необхідне відмовити. Стосовно позовних вимог про стягнення грошових коштів за договором №б/н від 15 липня 2008 року, суд зазначає наступне.
Існують всі підстави для застосування строків позовної давності з огляду на їх пропуск позивачем.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. Обчислення позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи, що кредитний договір №б/н було укладено 15 липня 2008 року, то керуючись ст.261 ЦК України строк для подання позову про порушення умов кредитного договору - становив до 2011 року.
Відповідно до частини третьої ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оцінюючи заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд прийшов до висновку, що за приписами ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
На вимоги про визнання недійсним договору поширюється загальна позовна давність, яка згідно ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом із цим, згідно роз'яснень, даних в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №904/3405/19 зроблено висновки, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Водночас саме на позивача покладений обов'язок доведення тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
При цьому, закон не встановлює порядку за яким суд визнає підстави пропуску позовної давності поважними, зокрема, не вимагає подання окремого письмового клопотання з відповідним проханням про поновлення пропущеного строку, а лише встановлює необхідність належного обґрунтування обставин, які б підтверджували існування об'єктивних непереборних труднощів для своєчасного звернення до суду.
Виходячи з норм чинного законодавства пропуск строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і застосовується у разі наявності порушеного права, відсутність порушеного права само по собі є підставою для відмови у задоволенні позову.
З урахуванням вищенаведеного, обставин спірних правовідносин, наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущений, підстави для визнання поважними причин пропуску встановленого законом строку відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів за договором №б/н від 15 липня 2008 року у розмірі 116806,29 грн., слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За правилами ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як передбачено ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, від 18.07.2006 року).
Враховуючи вищевикладене суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 599, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 127 723,24 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь держави 1287 грн.97 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: Озерянська Ж.М.