Справа № 740/1724/25
Провадження № 2/740/1082/25
13 серпня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участі секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником - адвокатом Морозом Олегом Валерійовичем, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості з аліментів та зменшення розміру аліментів,
установив:
У квітні 2025 року представник позивача - адвокат Мороз О. В. звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з указаною позовною заявою, в якій просив: звільнити позивача від сплати заборгованості з аліментів на виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року у виконавчому провадженні № 73696580 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2009 року і до повноліття дитини; зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на підставі рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, з 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, до 1/6 частки заробітку (доходу) позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2005 по 2010 рік. Сторони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2009 року і до повноліття дитини. Крім того, рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 10 січня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х років. Наразі обидва судові рішення виконуються одночасно (виконавчі провадження № 73696580 та № 74537845 відповідно). При цьому рішення суду від 03 грудня 2009 року перебувало на примусовому виконанні у Печерському відділі ДВС у м. Києві з 20.05.2015 по 03.08.2018. Причиною закриття виконавчого провадження є заява ОСОБА_2 , яка відмовилася від стягнення аліментів з метою зменшення офіційного доходу, оскільки мала намір отримувати субсидію та інші соціальні виплати. До 03.08.2018 позивач не мав заборгованості зі сплати аліментів. У 2024 році у зв'язку із виїздом відповідачки ОСОБА_2 за кордон, у неї відпала необхідність в отриманні соціальних виплат, а тому вона пред'явила виконавчий лист до виконання (ВП № 73696580). У вказаному виконавчому провадженні позивачу нараховано заборгованість (з березня 2022 року) зі сплати аліментів у розмірі 375 125,24 грн, яка стягується до цього часу; загальний розмір утримуваних аліментів складає 50 % доходу платника аліментів. Однак, не зважаючи на закриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_2 , позивач з 2018 року і до повноліття дочки регулярно сплачував аліменти на її утримання в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, позивач надавав дочці матеріальну допомогу в готівковій формі, ніколи не ухилявся від сплати аліментів на утримання дочки, нарахована заборгованість виникла не з його вини. У подальшому 25 березня 2024 року відкрито виконавче провадження № 74537845 з виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року. На цей час позивач має передбачений законом обов'язок надавати матеріальну допомогу не тільки своїй дочці, яка навчається, але й своїм батькам, які з об'єктивних непереборних причин не мають достатнього доходу для задоволення базових життєвих потреб та лікування. Так, батько позивача - ОСОБА_5 має інвалідність І групи безстроково внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, потребує стороннього догляду та нагляду. Мати позивача - ОСОБА_6 отримує допомогу по догляду за особою з інвалідністю І групи. Ця обставина є такою, що впливає як на обов'язок позивача сплачувати заборгованість з аліментів, яка утворилася не з його вини, так і на поточний розмір аліментів, які стягуються з нього на період навчання дочки. Крім того, станом на цей час позивач проходить військову службу, є учасником бойових дій, бойовим медиком. Через постійну евакуацію поранених та загиблих у нього з'явилися хронічні захворювання хребта, які завдають йому постійного болю, та сукупні діагнози, пов'язані з перенесенням великої ваги. Унаслідок постійного стресу та перебування в екстремальних умовах ОСОБА_1 набув хронічних захворювань серця із супутніми діагнозами з боку кровотворної системи та судин. Протягом 2024 року стан здоров'я позивача значно погіршився. Так, він перебував на лікуванні з 27.08.2024 по 04.09.2024, 01.10.2024 по 03.10.2024, 03.10.2024 по 07.10.2024. 13.02.2025 позивач переніс операцію - радіочастотну абляцію серця, вартість якої склала 270 000,00 грн. Станом на цей час ОСОБА_1 потребує тривалої реабілітації, але обмежений у доступі до своїх грошових коштів через утримання аліментів, оскільки його банківські рахунки здебільшого заблоковані.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 26 червня 2025 року 11-30 год.
У подальшому судове засідання відкладено на 13 серпня 2025 року 09-00 год.
У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на недоведення факту істотного погіршення матеріального становища позивача, а також стану його здоров'я, та ненаведення інших причин, які могли б слугувати підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості та зменшення розміру аліментів. Крім того, позивачем не визначено змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Щодо виконавчого провадження № 73696580, то влітку 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з проханням забрати з виконавчої служби виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дочки, оскільки він звільнився з офіційного місця працевлаштування у м. Києві та планував поїхати за межі України з метою працевлаштування. Наявність відкритого виконавчого провадження перешкоджала йому безперешкодно перетнути кордон України. Оскільки відповідачка не хотіла чинити перешкод колишньому чоловіку, то погодилася написали заяву про закриття виконавчого провадження. При цьому вона добровільно написала цю заяву, позивач на той момент не мав заборгованості зі сплати аліментів. ОСОБА_1 деякий час проживав за кордоном, відповідачка не отримувала від нього ніяких коштів. Коли відповідачці стало відомо про наявність офіційних доходів у позивача в України, то вона пред'явила виконавчий лист до виконання, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість. З наданих позивачем пояснень та копій документів не вбачаються підстави для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами. У позовній заяві позивачем не наведено жодної обставини, яка вплинула на суттєву зміну його матеріального становища. Так, батько позивача має інвалідність з 2013 року, яка не переглядалася вже понад 10 років. Змін у проміжок часу від винесення рішення про стягнення аліментів на повнолітню дочку до часу подання вказаної позовної заяви - не відбулося. Крім того, скарги на стан здоров'я не є підставами для зміни розміру аліментів.
У відзиві на позовну заяві відповідачка ОСОБА_3 просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги не визнала.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Мороз О. В. у позовній заяві просив розглянути справу в його та позивача відсутність.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просила справу розглянути без її участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.
Суд установив, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_1 (а. с. 12).
Згідно з листом в. о. ректора Київського національного лінгвістичного університету - Сергія Сорокіна від 07.01.2025 № 08/15-06 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.09.2022 зараховано на І курс першого (бакалаврського) рівня на факультет східної і слов'янської філології, та на цей час вона є студенткою ІІІ курсу першого (бакалаврського) рівня денної форми здобуття освіти і навчається за кошти фізичних (юридичних) осіб за спеціальністю 035 Філологія, спеціалізацією 035.065 Східні мови та література (а. с. 52).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів боржника, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2009 року і до повноліття дитини (а. с. 14).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 10 січня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х років (а. с. 15, 16).
За повідомленням начальника Печерського відділу ДВС у м. Києві - Ірини Ярушевської від 06.08.2024 № 47597392/4 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 47597392 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2099, виданого 02.12.2009 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу. 20.05.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 03.08.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», заборгованість відсутня. Надати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за увесь період виконавчого провадження не вбачається за можливе, оскільки вказане виконавче провадження знищено на підставі п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5, згідно з яким строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки. При цьому заява стягувача в матеріалах, які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження, - відсутня (а. с. 18).
У Чернігівському відділі державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувають на виконанні: виконавчий лист № 2-2099/09, виданий 02.06.2010 Ніжинським міськрайонним судом, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх доходів боржника щомісячно на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 18.11.2009 і до досягнення дитиною повноліття (виконавче провадження № 73696580), та виконавчий лист № 2/740/468/24, виданий 15.03.2024 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини заробітку платника аліментів, починаючи з 10 січня 2024 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років (виконавче провадження № 74537845), що підтверджується відповідними копіями постанов про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2024 та 25.03.2024 (а. с. 21).
Згідно з листами начальника Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Віталія Дрєєва від 08.08.2024 № 58389, 58388, на виконанні у відділі перебувають виконавчі провадження № 74537845 та № 73696580, аліменти утримуються з грошового забезпечення із доходів боржника, а саме військової частини НОМЕР_2 (а. с. 22, 23).
Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, виданих головним державним виконавцем Чернігівського ВДВС - Шумейко Ю. О., сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 73696580 з березня 2022 року по січень 2025 року становить 157 767,84 грн (а. с. 25, 26), у виконавчому провадженні № 74537845 із січня 2024 року по січень 2025 року - 23 950,17 грн (а. с. 27, 28).
До позовної заяви додано копії квитанцій про сплату позивачем на рахунок ОСОБА_3 грошових коштів за період з 2020 року по 2023 рік. У деяких квитанціях у призначенні платежі зазначено «аліменти». Так, ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_3 у 2020 році здійснено 10 переказів на загальну суму 11 520,00 грн (а. с. 31-35, 37), у 2021 році - 12 платежів на загальну суму 15 310,00 грн (а. с. 31-37) та 1 платіж на суму 1000,00 грн, у призначенні якого зазначено «подарунок» (а. с. 32), у 2022 році - 12 платежів на загальну суму 17 400,00 грн (а. с. 31-37), у 2023 році - 12 платежів на загальну суму 18 000,00 грн (а. с. 31, 33, 35, 36, 38-42).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 13).
Відповідно до листа головного спеціаліста відділу «ЦНАП» Виконавчого комітету Куликівської селищної ради - Ніни Бушко від 28.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (а. с. 53).
Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0112832 ОСОБА_5 з 01.10.2013 має І групу інвалідності безстроково у зв'язку із захворюванням, отриманим у період проходження військової служби, потребує стороннього догляду (а. с. 56).
Батько позивача - ОСОБА_5 отримує пенсію по інвалідності, сума пенсії за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 складає 26 202,60 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 29.01.2025 № 6061 0408 4000 2008 (а. с. 54).
Згідно з довідкою, виданою завідувачем сектору управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адмінсітрації - Козирецькою С. М. від 30.01.2025 № 11/55, мати позивача - ОСОБА_6 перебуває на обліку в Куликівському РУПСЗН та отримує допомогу по догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи. У період з липня по грудень 2024 року ОСОБА_6 отримала допомогу в розмірі 17 520,00 грн (а. с. 55, 58).
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 (а. с. 10).
16.02.2024 ОСОБА_1 проходив обстеження в кабінеті комп'ютерної томографії КНП «Покровська клінічна ЛІЛ» (а. с. 61).
З 27.08.2024 по 04.09.2024 ОСОБА_1 проходив лікування в терапевтичному відділенні КНП «Менська міська лікарня» з основним діагнозом - надшлункова тахікардія, що підтверджується копією виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 2985 (24) (а. с. 46, 47).
Відповідно до копії перевідного епікризу із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 178/398 ОСОБА_1 з 01.10.2024 по 09.10.2024 перебував у госпітальному відділенні в/ч НОМЕР_5 із діагнозом - пароксизм суправентикулярної тахікардії, медикаментозне відновлення ритму (а. с. 49).
Згідно з випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 34202, виданої Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. М. В. Скліфосовського, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.10.2024 по 07.10.2024 з діагнозом - постміокардичний міокардіофіброз, пароксизм суправентикулярної тахікардії, недостатність трикуспідального клапану, гіпертонічна хвороба 2-3 стадії (а. с. 45).
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 0774-25, виданої Національним інститутом серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі з 11.02.2025 по 14.02.2025 з діагнозом - атріовентикулярна вузлова реципрокна тахікардія, проведено операцію - радіочастотну абіляцію серця (а. с. 43).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
За змістом ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11), кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи зміст ст. 181 та 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Зі змісту вказаних правових норм убачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Статтею 197 СК України врегульовано питання щодо звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Так, зі змісту ч. 2 ст. 197 СК України вбачається, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.
Зі змісту вказаної норми слідує, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому слід звернути увагу на те, що в такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів особи, якій присуджено аліменти, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання особи з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження № 61-26229св18) зазначено, що заявник стверджував, що грошові кошти сплачував як добровільну виплату аліментів. Будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов'язань перед стягувачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника. Суд врахував, що при грошових переказах через термінал самообслуговування банку у платника не було технічної можливості самостійно зазначати призначення платежу, всі платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування».
Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Виховання дитини одним з батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, а особливо на перших роках їх життя, у зв'язку з чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Зазначене призводить до дисбалансу у обов'язках батьків, чому кореспондується право одного з батьків подати позов до суду для спонукання іншого з батьків брати участь у витратах на дітей.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Разом з цим згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом установлено, що з 2018 року виконавче провадження щодо стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки закрито за заявою стягувача. При цьому у 2024 році відповідачка ОСОБА_2 пред'явила повторно до виконання виконавчий лист про стягнення з позивача на користь дочки аліментів до її повноліття, у зв'язку з чим позивачу нараховано заборгованість зі сплати аліментів, починаючи з 2022 року, у розмірі 375 125,24 грн.
Разом з цим позивач у період з 2020 по 2023 роки здійснював перекази грошових коштів на рахунок відповідачки ОСОБА_2 , що підтверджується наданими позивачем копіями квитанцій з інтернет-банкінгу та не спростовано відповідачами.
Тобто, маючи доступ до власних банківських рахунків, відповідачка ОСОБА_2 не надала суду доказів на спростування доводів позивача про добровільне перерахування коштів в рахунок оплати аліментів на її картковий рахунок, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 указані кошти не отримувала.
Зі змісту наданих позивачем копій квитанцій убачається, що грошові кошти сплачувались ним саме в рахунок аліментів, про що свідчать суми платежів, які носили періодичний, щомісячний характер, а також призначення платежів із зазначенням «аліменти».
Крім цього, матеріали справи не містять доказів про наявність за вищевказаний період між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних цивільно-правових зобов'язань, які б пояснювали природу здійснення позивачем зазначених платежів, а також доказів на підтвердження відмови ОСОБА_2 від отримання банківських переказів від позивача за вказаний період.
Відтак, ураховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, судову практику з аналогічних справ, суд вважає вимоги позивача про звільнення його від сплати заборгованості зі сплати аліментів на виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року у виконавчому провадженні № 73696580 - доведеними та обґрунтованими, оскільки вказана заборгованість виникла не з його вини, за наявності обставин, які мають істотне значення.
Разом з цим установлено, що позивач - платник аліментів є учасником бойових дій, після ухвалення рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, його стан здоров'я погіршився, що підтверджується наданими позивачем копіями медичних документів про проходження ним лікування в різних медичних закладах за 2024 рік.
Зважаючи на майновий стан позивача, стан його здоров'я, а також розмір аліментів, які стягуються з позивача у грошовому вираженні, з урахуванням положень закону про рівність обов'язків батьків у витратах на спільну повнолітню дочку, яка продовжує навчання, суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача, з 1/4 частини усіх доходів щомісяця до 1/6 частини усіх доходів щомісяця, що за конкретних обставин цієї справи є достатнім та справедливим, не будуть надмірним тягарем для відповідача, а будуть забезпечувати належне утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, та забезпечать баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 263 - 265, 274 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , поданий представником - адвокатом Морозом Олегом Валерійовичем, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості з аліментів та зменшення розміру аліментів - задовольнити в повному обсязі.
Звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ) від сплати заборгованості за аліментами на виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року у виконавчому провадженні № 73696580 про стягнення на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; АДРЕСА_2 ) аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ; АДРЕСА_2 ) у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2009 року і до повноліття дитини.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2024 року зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, з 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів до 1/6 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 .
Стягнення аліментів здійснювати з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко