Справа № 591/6625/25 Провадження № 3/591/1913/25
21 серпня 2025 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Клімашевська І.В., в присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Нестеренко М.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,-
ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 червня 2025 року серії ЕПР1 №356967, ОСОБА_1 09.06.2025 о 22:34 год у м.Суми по вул. Героїв Крут, біля буд. 11, керував т/з ВАЗ 211214, н.з.- НОМЕР_2 ,з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Представник в судовому засіданні просив закрити справу про адміністративне правопорушення, так як в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 взагалі керував транспортним засобом.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що в той вечір транспортним засобом він не керував. У них з колегами на роботі був корпоратив, на якому він був присутній. Після цього він попросив колегу, який не п'є - ОСОБА_2 , довезти його додому, а подорозі вони вирішили заїхати на заправку, щоб заправити паливом автомобіль та купити ще алкоголю. На заправці він пішов до продавчині, щоб остання продала йому алкоголь. Коли вона відмовилась, він влаштував скандал. На запитання представника відповів, що на відео не зафіксований ОСОБА_2 , бо коли він влаштував скандал, останній намагався його заспокоїти, потім віддав йому ключі і пішов додому, бо не хотів брати у цьому участь. При цьому, пояснив, що заходив на заправку двічі, а друг весь час чекав його в машині. На запитання, як на заправці опинився ОСОБА_3 , який написав розписку щодо недопущення до керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відповів, що його викликала дружина, з якою він говорив по телефону в момент того, як відбувався скандал. На його думку, свідки (працівники заправки) сказали, що він керував транспортним засобом через те, що останній влаштував скандал.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що є колегою по роботі ОСОБА_1 . В той день вони разом з іншими колегами відпочивали після роботи, він не вживав алкогольні напої. Потім ОСОБА_1 попросив довезти його додому на його машині. По дорозі ОСОБА_1 попрохав заїхати на заправку та купити алкоголь. Це було приблизно о 22:00 год. Він його довіз до заправки та довгенько чекав, хвилин 10-15. Потім почув скандал, вийшов, щоб дізнатись, що саме сталось. Коли ОСОБА_1 повідомив, що йому не продали алкоголь, він запропонував піти додому, проте останній відмовився. Тому він віддав йому ключі від машини і пішов додому. При цьому, повідомив, що на заправці майже нікого не було.
Дослідивши матеріали справи, слід зробити висновок про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та доводиться наступними матеріалами справи:
- даними протоколу про адміністративне від 09 червня 2025 року серії ЕПР1 №356967, в якому зазначені встановлені судом обставини щодо часу і місця вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення (а.с. 1);
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який мав бути проведений у зв'язку з виявленими ознаками: зокрема, щодо запаху алкоголю з порожнини роту, млявої мови, вираженого тремтіння пальців рук, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а.с. 3);
- письмовими поясненнями незалежних свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( а.с.5,6);
- відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається як ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду, каже, що не має сенсу, так як він вживав алкогольні напої.
При цьому, суд погоджується з позицією викладеною у протоколі про те, що ОСОБА_1 09.06.2025 о 22:34 год у м.Суми по вул. Героїв Крут, біля буд. 11, керував т/з ВАЗ 211214, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, водночас, вважає необґрунтованою позицію сторони захисту з цього питання, виходячи з такого.
Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містять чіткого визначення терміну «керування транспортним засобом».
Таке визначення наведено лише в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
За висновком КАС в складі ВС від 20.02.2019, висловленим ним у постанові при розгляді справи №404/4467/16-а, визначається, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Так, з письмових пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що 09.06.2025, коли вона була на робочому місці, на заправку зайшов чоловік, який попросив продати йому алкоголь. Після того, як вона відмовилась та повідомила, що алкоголь продається до 19:00 год, він кудись пішов, а потім повернувся і почав кричати на неї нецензурною лайкою, жбурнув в обличчя пакет. Вона звернулась по допомогу до оператора АЗС, який намагався вгамувати цього чоловіка. Після цього, вказаний чоловік, сів до свого авто та під'їхав до 7 заправочної колонки. Зайшов знову до приміщення і продовжив вчиняти хуліганські дії. Тоді вони викликала працівників поліції.
Аналогічні пояснення надав свідок ОСОБА_5 , додавши при цьому, що коли цей покупець сів до свого авто і почав їхати, то ледь не збив його з ніг. Він встиг відскочити, щоб уникнути наїзду, а цей чоловік під'їхав до газової колонки.
Досліджуючи під час розгляду письмові пояснення вказаних свідків на предмет їх достовірності і допустимості, суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в суді доказами в справі.
При цьому, суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 , а також свідка ОСОБА_2 , який був допитаний за його клопотанням в судовому засіданні та пояснювали про те, що саме ОСОБА_2 , а не він, керував транспортним засобом, вважаючи таку представлену суду версію подій їх вигадкою з метою уникнення відповідальності, адже така версія спростовується наданим суду матеріалами справи, зокрема, відеозаписом, що був досліджений у судовому засіданні та поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які явно не є заінтересованими чи зацікавленими.
При цьому, досить дивним видається той факт, що дружина викликала на місце події ОСОБА_3 , якщо при цьому на місці ще залишався тверезий водій - ОСОБА_2 , який згідно його допиту, пішов вже після скандалу, тобто після того, як дружина викликала тверезого водія.
Отже, суд вважає встановленим факт того, що саме ОСОБА_1 керував т/з та не може взяти до уваги заперечення представника з підстав, що викладені вище.
Згідно з п.2 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, що передбачені у п.3 названої Інструкції, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Крім того, слід зазначити про те, що діючим законодавством про адміністративне правопорушення зокрема ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даному випадку на відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.
Суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Так, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Уразі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу - ОСОБА_1 зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Суд вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно довідки ст. інспектора відділу АП УПП в Сумській області Лєонової Д. від 11.06.2025, ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року та відповідно до відомостей ІКС «Інформаційний портал НП», має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 21.01.2013 .
Таким чином, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 283, ст. 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.
Суддя І.В. Клімашевська